Ухвала суду № 63548230, 13.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1270/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Епель О.В.

за участю секретаря Шутовської І Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту;

зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення щодо надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, а тому у відповідача відсутні повноваження щодо розпорядження даною земельною ділянкою.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що протокольним рішенням загальних зборів пайовиків КСГП «Залевки» Смілянського району Черкаської області №2/а від 22.02.2000 року зазначену земельну ділянку передано у відомство сільської ради, а тому відповідач наділений повноваженнями розпоряджатися даною земельною ділянкою.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Залевківської сільської ради Смілянського району, на яку отримав відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладену в листі від 22 серпня 2016 року № 7148/6-16. В обґрунтування відмови відповідач посилається на те, що згідно з довідкою Управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області від 25 липня 2016 року №31-28-0.2-2839/15-16 зазначена земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, а оскільки законодавством не врегульовано питання щодо розпорядження такими землями, у відповідача відсутні повноваження з надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки (а.с. 12).

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 117 Земельного кодексу України врегульовано порядок та умови передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність.

Відповідно до ч. 2 статті 118 Земельного кодексу України громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно п. б, ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Статтею 122 Земельного кодексу України встановлено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що до компетенції відповідача належать повноваження з розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення виключно державної власності.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, відноситься до земель колективної власності СП «Залевки», що підтверджується державним актом на право колективної власності на землю від 18.10.1994 серії Чар № 13-11 (а.с. 37).

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений державний акт на право колективної власності є чинним. В матеріалах справи відсутні докази визнання його протиправним або скасування.

Згідно вимог Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про Державний земельний кадастр» речові права на нерухоме майно, у тому числі на землю, виникають з моменту такої реєстрації в державному реєстрі прав. Разом з цим, статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що державний акт на право колективної власності на землю від 18.10.1994 серії ЧР № 13-11 є належним доказом, що підтверджує право колективної власності СП «Залевки» на земельну ділянку, яку бажав отримати позивач.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні повноваження розпоряджатись такою земельною ділянкою, в тому числі і надавати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Така ж сама правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 № 816/3798/14 (К/800/6152/15) та від 5.02.2016 № 815/1314/15 (К/800/40761/15).

Колегія суддів вважає небгрунтованими посилання апелянта на протокольне рішення загальних зборів пайовиків КСГП «Залевки» Смілянського району Черкаської області №2/а від 22.02.2000 року, оскільки зазначеним рішенням вирішено вивести з паювання та передати у відомство сільської ради землі лише після проведення їх інвентаризації. Доказів проведення інвентаризації зазначених земель суду не надано, як і не надано належних доказів передачі зазначених земель у відомство сільської ради.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді О.В. Епель

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Епель О.В.