Ухвала суду № 63548221, 13.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/25825/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної іпотечної установи до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 жовтня 2016 року відмовлено повністю у задоволенні позову Державної іпотечної установи до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що вимоги Державної іпотечної установи до банку по сплаті 3% річних в розмірі 26817635,37 грн. та інфляційних витрат в розмірі 78765213,11 грн. підлягали включенню до Реєстру вимог кредиторів, а рішення ліквідатора щодо відхилення кредиторських вимог Державної іпотечної установи в цій частині є протиправним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між Державною іпотечною установою (кредитор) та ВАТ «КБ «Надра» (позичальник) укладено кредитний договір від 15 жовтня 2008 року №7/1, за умовами якого кредитор надає позичальнику на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується прийняти і використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700000000,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10 квітня 2009 року.

23 березня 2009 року між Державною іпотечною установою (кредитор) та ВАТ «КБ «Надра» (позичальник) укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №7/1 від 15 жовтня 2008 року, відповідно до п.1 якої сторони погодили доповнити п.1.1 першого розділу кредитного договору п.п. 1.1.1, 1.1.2 наступного змісту: « 1.1.1. З 23 березня 2009 року сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає позичальнику, а останній зобов'язується повернути складає 693595080,00 грн. 1.1.2. Зміна суми кредиту рефінансування згідно з пп.1.1.1 не вважається достроковим погашенням відповідно до 2.3.1 Кредитного договору».

Залишок кредиту рефінансування у розмірі 693695080,00 грн. позичальник повернув позивачу тільки 31 січня 2013 року.

У зв'язку з неналежним виконанням Банком свого обов'язку зі своєчасного повернення кредиту рефінансування заступником прокурора м.Києва у липні 2014 року в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної іпотечної установи подано позов до Господарського суду м.Києва, в якому заступник прокурора просив стягнути з ПАТ «КБ «Надра» відсотки за користування чужими грошовими коштами на суму 228140524,16 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 01 серпня 2014 року у справі №910/14247/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 12 березня 2015 року, позовні вимоги заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної іпотечної установи задоволено повністю, стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» на користь Державної іпотечної установи відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 228140524,16 грн.

Крім того, за результатами звернень Державної іпотечної установи до Господарського суду м.Києва з позовами про стягнення з ПАТ «КБ «Надра» відсотків за користування кредитом рефінансування, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих як на основну суму заборгованості за кредитним договором №7/1 від 15 жовтня 2008 роки, так і суми простроченої заборгованості за відсотками за користування таким кредитом, Господарським судом м.Києва прийняті рішення (додаткове) від 14 серпня 2013 року у справі №5011-35/14679-2012, згідно якого стягнуто з Банку на користь Державної іпотечної установи 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за основним боргом (на заборгованість по поверненню кредитних коштів, а не на заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом) за період з 30 червня 2011 року по 30 вересня 2012 року, що становить 26123909,01 грн.; рішення від 10 жовтня 2013 року у справі №54/267, згідно якого стягнуто з Банку на користь Державної іпотечної установи інфляційні втрати в розмірі 69359508,00 грн. та 3% річних в розмірі 28731938,65 грн., нарахованих на основну заборгованість відповідача (на заборгованість по поверненню кредитних коштів, а не на заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом); рішення від 11 вересня 2013 року у справі №34/218-22/171, згідно якого стягнуто з Банку на користь Державної іпотечної установи інфляційні втрати у розмірі 19539267,00 грн., нарахованих за період з 11 лютого 2010 року по 31 березня 2010 року за прострочення сплати основного боргу, та пеню за прострочення виконання зобов'язань по поверненню кредиту за період з 11 лютого 2010 року по 28 травня 2014 року у розмірі 4168221,39 грн.

Згідно постанови Правління Національного Банку України від 05 лютого 2015 року №83 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 лютого 2015 року №26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра», відповідно до якого з 06 лютого 2015 року строком на три місяці запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра».

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 04 червня 2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року №113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І.О. строком на 1 рік з 05 червня 2015 року до 04 червня 2016 року включно.

08 липня 2015 року позивачем до канцелярії Банку на адресу Уповноваженої особи Фонду Стрюкової І.О. подано заяву про вимоги кредитора №5236/15/1 від 07 липня 2015 року на загальну суму 438786432,77 грн., в тому числі: 105346878,78 грн. - заборгованість за кредитним договором №7/1 від 15 жовтня 2008 року, встановлена в судовому порядку згідно рішень Господарського суду м.Києва у справах №54/267, №5011-35/14679-2012, №34/218-22/171, №9/343-33/125; 227797943,24 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами по кредитному договору №7/1 від 15 жовтня 2008 року, встановлена в судовому порядку згідно рішення Господарського суду м.Києва від 01 серпня 2014 року у справі №910/14247/14; 58439,22 грн. витрати за сплату судового збору та інформаційно-технічного забезпечення згідно рішень суду; 323,05 грн. заборгованість за договором про обслуговування іпотечних кредитів від 09 січня 2007 року №1; 26817635,37 грн. - 3% річних, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України за період з 10 лютого 2010 року (дата закінчення мораторію, введеного Постановою Правління Національного Банку України №59 від 10 лютого 2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ комерційному банку «Надра») до 06 лютого 2015 року (дата введення тимчасової адміністрації) на несплачену суму відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 10 квітня 2009 року (дата виникнення зобов'язання з повернення кредиту рефінансування) по 31 січня 2013 року (фактична дата повернення кредиту рефінансування); 78765213,11 грн. - інфляційних втрат відповідно до ст.625 ЦК України за період з 10 лютого 2010 року (дата закінчення мораторію) до 06 лютого 2015 року (дата введення тимчасової адміністрації) на несплачену суму відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 10 квітня 2009 року (дата виникнення зобов'язання з повернення кредиту рефінансування) по 31 січня 2013 року (фактична дата повернення кредиту рефінансування).

Листом №26-5-27531 від 20 жовтня 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ Надра» Стрюкова І.О. повідомила позивача про акцептування вимог Державної іпотечної установи в частині суми 333203584,29 грн., в тому числі: 323,05 грн. - за договором про обслуговування іпотечних кредитів №1, 227797943,24 грн. - згідно рішення Господарського суду м.Києва від 01 серпня 2014 року у справі №910/14247/14, 105405318,00 грн. - згідно рішень Господарського суду м.Києва у справах №54/267, №5011-35/14679-2012, №34/218-22/171 та №9/343-33/125. У визнанні решти заявлених вимог було відмовлено через їх невідповідність балансовим даним та документам, що знаходяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що суми штрафних санкцій (3% річних) у розмірі 26817635,37 грн. та інфляційних витрат (78765213,11 грн.) заявлені позивачем без урахування положень ЦК України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ Надра» Стрюковою І.О. було прийнято правомірне рішення про їх неакцептування та відсутність правових підстав для включення вимог Державної іпотечної установи в цій частині до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.

За наслідками апеляційного розгляду колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У ч.1, 3 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» закріплено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У п.6 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом ст.ст.75, 76, 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідації банку, яка є окремою стадією, передують дві інші самостійні почергові етапи визнання його проблемним та неплатоспроможним.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, суб'єктами владних повноважень є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, які наділені сукупністю прав і обов'язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

В силу вимог п.17 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до ч.3 ст.34 вищезазначеного Закону (в редакції, що була чинною на час введення тимчасової адміністрації) виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Разом з тим, у відповідності до ч.1 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

В силу п.п.1, 4 ч.1 ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує повноваження органів управління банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Згідно п.п.1, 4 ч.1 ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що є чинною на даний час) Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, здійснює повноваження органів управління банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, уповноважена особа Фонду може діяти як суб'єкт владних повноважень, виконуючи владні управлінські функції, а також як орган управління банку.

У відповідності до ч.2 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Частиною 2 ст.49 вищезазначеного Закону (в редакції, що діє на даний час) передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Черговість задоволення вимог кредиторів визначена ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», при цьому передбачено, що на задоволення вимог кредиторів спрямовуються кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку.

З аналізу наведених норм вбачається, що при акцептуванні та задоволенні вимог кредиторів уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діє виключно як орган управління банку, вимоги кредиторів задовільняються виключно за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, а не за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при цьому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не гарантує відшкодування коштів за акцептованими вимогами кредиторів.

Частиною 2 ст.4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.п.2, 7 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що спір, який є предметом судового розгляду у цій справі, виник між сторонами на стадії ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Надра» з приводу відхилення та неакцептування вимог Державної іпотечної установи у розмірі 105582848,48 грн., а отже, такий спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства і за суб'єктним складом та сутністю спору належить до юрисдикції господарських судів.

Крім того, як вбачається з поданого Державною іпотечною установою позову, остання намагається захистити своє цивільне право шляхом зобов'язання уповноваженої особи включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимогу позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат за користування чужими грошовими коштами у відповідності до ст.625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, висновки якого у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України мають враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, в силу ч.2 ст.157 КАС України колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до п.4 ст.198 КАС України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 жовтня 2016 року скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України з огляду на те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст.157, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 жовтня 2016 року скасувати, провадження у справі за адміністративним позовом Державної іпотечної установи до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду для захисту своїх прав в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19 грудня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.