Окрема думка судді № 63548015, 20.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Окрема думка

судді Донецького апеляційного адміністративного суду Блохіна А.А.стосовно рішення по справі № 812/747/16

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року по адміністративній справі №812/747/16 – залишено без задоволення. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року по адміністративній справі №812/747/16 – залишено без змін.

Позивач з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.83) просив визнати протиправним та скасувати прийняте ДПІ у м. Лисичанську рішення від 25.03.2016 №0001881302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосованого штрафу у розмірі 331063,10 грн за період з 14.04.2014 по 31.12.2014, за період з 01.01.2015 по 29.02.2016 штрафу у розмірі 99158,60 грн. та нарахованої пені у розмірі 96645,26 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що з огляду на положення Закону №1669 та Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, позивач звільнений від виконання своїх обов’язків за ч.2 ст.6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО. У зазначений період до позивача також не застосовуються відповідальність, штрафні та фінансові санкції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області рішення від 25.03.2016 №0001881302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування до ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» штрафу у розмірі 331063,10 грн за період з 14.04.2014 по 31.12.2014, штрафу у розмірі 99022,19 грн. за період з 01.01.2015 по 29.02.2016 та нарахованої пені у розмірі 96645,26 грн.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що За витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій»: 93112, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Мічуріна, буд.1 (а.с.116-119).

Рішенням ДПІ у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області 25.03.2016 №0001881302 застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» штраф у сумі 486722,99 грн. (10% з 01.10.2013 до 31.12.2014), штраф у сумі 99022,19 грн. (20% з 01.01.2015 до 29.02.2016) та нараховано пеню у розмірі 122739,75 грн. (0,1% від суми недоїмки), всього на загальну суму 708484,93 грн (а.с.8), яке отримано 04.04.2016 (а.с.8).

Позивачем вживалися заходи адміністративного оскарження, проте скарги залишені без задоволення (а.с.9-10,13-14).

На підставі розрахунку сум штрафних санкцій по єдиному внеску (а.с.91-104,121-130) встановлено, що за період з 14.04.2014 року по 31.12.2014 року сума штрафу складає 331063,10 грн., за період з 01.01.2015 року по 29.02.2016 року сума штрафу складає 99022,19 грн., за період з 14.04.2014 року по 29.02.2016 року сума пені складає 96645,26 грн.

Спірними питаннями у даній справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та наявність підстав для звільнення позивача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Не погоджуючись з судовим рішенням, на підставі статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України висловлюю окрему думку стосовно зазначеного судового рішення з наступних підстав.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (надалі Закон № 1669-VII), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених положень, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Лисичанськ Луганської області..

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 та від 05.11.2014 р. № 1079-р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено м. Лисичанськ Луганської області.

З викладеного вбачається, що позивач здійснює свою діяльність в межах населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Частиною 4 статті 11 Закону № 1669-VII передбачено внесення змін до Закону № 2464-VI, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу”.

Згідно зі ст. 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано документа, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а саме - сертифіката Торгово-промислової палати України, що передбачено ст. 10 Закону № 1669.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що судом першої інстанції правомірно було скасовано оскаржуване рішення, який взяв до уваги посилання позивача на те, що єдиною та необхідною умовою для звільнення від відповідальності від нарахування пені є знаходження у зоні АТО, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам.

.

Суддя А.А. Блохін