Ухвала суду № 63547977, 20.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/882/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

20 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області до Публічного акціонерного товариства «Монастирищенський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Монастирищенський машинобудівний завод» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, -

У с т а н о в и в:

Уманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області звернулося у суд із позовом до Публічного акціонерного товариства «Монастирищенський машинобудівний завод», у якому просило стягнути з відповідача заборгованість по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 205867,19 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в розмірі 21281 грн. 03 коп., в задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що, ураховуючи вимоги Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності для України 13.03.1992 року, фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій спірним громадянам мають відшкодовуватися відповідачем.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідно до Розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій органами Пенсійного фонду України була виплачена пенсія на пільгових умовах особам, які працювали на підприємстві відповідача та мають право на призначення пільгової пенсії відповідно до п. «а», «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Уманським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області на адресу відповідача були направлені Розрахунки про суми відшкодування фактичних витрат на доставку пільгових пенсій за період з 01.05.2016 року по 30.06.2016 року на суму 205 867,19 грн.

У зв'язку із тим, що відповідачем не сплачено зазначені в розрахунках суми на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Відповідно до платіжних доручень відповідачем фактично відшкодовано витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.05.2016 року по 30.06.2016 року у сумі 231 681 грн. 57 коп.

Разом з тим, заборгованість у сумі 21281 грн. 03 коп. відповідач відмовляється сплачувати, оскільки зазначена сума витрат нарахована на виплату та доставку пільгових пенсій громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перерахунок пенсії яким здійснений з урахуванням документів про роботу в Російській Федерації, що, на думку відповідача, є порушенням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 1, абз. 4 п. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3, п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів б з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України; на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у розмірі 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності для України 13.03.1992 року (далі - Угода), ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до вимог статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Частина 2 статті 7 Угоди передбачає, що розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь того, що відповідач, як юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цим працівникам.

При цьому, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року не є частиною національного законодавства України, тому її застосування відповідачем є протиправним, колегія суддів не приймає до уваги, як такі, що є необґрунтованими.

Так, відповідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

При цьому, як убачається із інформації на сайті zakon.rada.gov.ua Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення є чинною, дата підписання 13.03.1992 року.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Монастирищенський машинобудівний завод» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддя С.Б. Шелест

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.