Постанова № 63547975, 20.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Адамова Т.С.

ОСОБА_1 - ОСОБА_2

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року справа №265/5672/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Сухарька М.Г., Ястребової Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 жовтня 2016 року по адміністративній справі №265/5672/16-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив визнати неправомірною відмову відповідача в призначенні, нарахуванні та виплаті позивачу пенсії за вислугу років, скасувати рішення №4237/919 від 03.10.2016 року; визнати достатнім для призначення пенсії позивачу за вислугу років спеціальний стаж 21 рік 7 місяців 17 днів, у тому числі за посадами прокурорів та слідчих прокуратури 19 років 2 місяці 17 днів; зобовязати пенсійний орган призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничним розміром та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становить 13187,95 грн відповідно до довідки прокуратури Донецької області від 21.09.2016 року, починаючи з 27.09.2016 року (з дня звернення за пенсією).

В обгрунтування зазначив, що 27.09.2016 року, перебуваючи на посаді старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області, звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ «Про прокуратуру».

Рішенням відповідача від 03.10.2016 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії с посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону №213 від 02.03.2015 року.

Така відмова є протиправною, оскільки з 2001 року по 2011 рік позивач працював на посадах в органах прокуратури, коли діяли норми ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» №1789 від 05.11.1991 року.

На момент звернення позивача з заявою в вересні 2016 року діє ЗУ «Про прокуратуру» №1697 від 14.10.2014 року, який значно погіршує умови, за якими прокурор може отримувати пенсію та звужує обсяг прав позивача на соціальний захист.

З огляду на принципи стабільності правового регулювання, практику Європейського Суду, рішення Конституційного Суду України, позивач вважає, що закон не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він скасовує або помякшує відповідальність особи.

Тому призначення пенсії позивачу повинно відбуватися за нормами ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» в редакції Закону №2663 від 12.07.2001 року.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 жовтня 2016 року позов задоволено.

Визнано неправомірною відмову УПФУв Орджонікідзевському районі міста Маріуполя у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 пенсії за вислугу років та скасовано рішення № 4237/919 від 03 жовтня 2016 року.

Визнано достатнім для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_3 спеціальний стаж 21 рік 7 місяців та 17 днів, у тому числі за посадами прокурорів і слідчих прокуратури 19 років 2 місяці та 17 днів.

Зобов'язано пенсійний орган призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становить 13187,95 гривень відповідно до довідки прокуратури Донецької області від 21 вересня 2016 року про розмір місячного заробітку, починаючи з 27 вересня 2016 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, він просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ст.. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: … з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців…

Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, з 15 липня 2015 року втратив чинність (за виключенням окремих положень) у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

До 1 червня 2015 року відповідний Закон прийнято не було.

З огляду на зазначене, управлінням правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

27 вересня 2016 року ОСОБА_3, продовжуючи працювати в органах прокуратури, звернувся до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 7).

На момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії його загальний стаж роботи в органах прокуратури становив 21 рік 7 місяців 17 днів, у тому числі на прокурорсько-слідчих посадах 19 років 2 місяці 17 днів, що підтверджується даними трудової книжки та довідкою прокуратури Донецької області від 26 вересня 2016 року (а.с. 8-9, 10).

Рішенням № 4237/919 від 03 жовтня 2016 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років на підставі п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII

При цьому відповідач в рішенні зазначив, що відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: … з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців…

Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, з 15 липня 2015 року втратив чинність (за виключенням окремих положень) у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

До 1 червня 2015 року відповідний Закон прийнято не було. Тому відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років. (а.с.6)

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що діючим на час звернення позивача з заявою до пенсійного органу Законом №1697 збільшено стаж позивача , що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі ст.50-1 Закону №1789 в редакції Закону №2663 від 12.07.2001 року, що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України.

Тому застосуванню підлягають норми ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» в редакції Закону №2663 від 12.07.2001 року, відповідно до якої право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку мають прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі за стажем роботи на посадах прокурорів в слідчих прокуратури не менше 10 років.

Проте такий висновок є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач в своїй заяві про призначення пенсії просив призначити йому пенсію за вислугою років на підставі ст..50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (зі змінами та доповненнями)

Відповідач, як підставу для відмови позивачу в призначенні пенсії визначив, п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, відповідно до якого, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, приймаючи спірне рішення, та посилаючись на вищезазначені норми Законів фактично не навів підстав для відмови в призначенні пенсії позивачу саме відповідно до ст..50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (зі змінами та доповненнями), тобто прийняв спірне рішення необґрунтовано та безпідставно, без аналізу ст..50-1 Закону України «Про прокуратуру», дії даної норми Закону у часі.

Крім того, як вбачається зі спірного рішення, відповідач визначив стаж роботи позивача в органах прокуратури 21 рік 7 місяців 17 днів, у тому числі на прокурорсько-слідчих посадах 19 років 2 місяці 17 днів, проте в запереченнях пенсійний орган вважає, що у вислугу років не повинно включатися навчання позивача у вищому навчальному закладі.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дішла до висновку про неправомірність спірного рішення пенсійного органу та його скасування.

Щодо позовних вимог про зобовязати пенсійний орган призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничним розміром та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становить 13187,95 грн відповідно до довідки прокуратури Донецької області від 21.09.2016 року, починаючи з 27.09.2016 року, колегія суддів зазначає, що дані позовні вимоги заявлені передчасно, оскільки суд, з урахуванням дискреційних повноважень органу, не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.

З урахуванням вимог частини 2 статті 11 КАС України колегія суддів вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобовязати Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя Донецької області розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст..50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 27.09.2016 року та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням норм пенсійного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не зясовані обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195,197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 жовтня 2016 року по адміністративній справі №265/5672/16-а задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 жовтня 2016 року по адміністративній справі №265/5672/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя № 4237/919 від 03 жовтня 2016 року про відмову в призначенні ОСОБА_3 пенсії за вислугу років.

Зобовязати Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії за вислугою років від 27 вересня 2016 року та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням норм пенсійного законодавства.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею чинності.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді М.Г. Сухарьок

ОСОБА_4