Постанова № 63547321, 14.12.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року справа № 823/1702/16

м. Черкаси

11 год. 12 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.

за участю секретаря Дудки Г.О.,

позивача ОСОБА_1 особисто,

представника позивача ОСОБА_2 за договором,

представника відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 14.07.2016 №26742-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 46502,02 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обгрунтовуючи їх тим, що ОСОБА_1 є власником будівлі швейної фабрики з цокольним поверхом загальною площею 3817,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Одеська, 42. Вказана швейна фабрика є будівлею промисловості, тобто підприємством, яке має свою спеціалізацію здійснює свою діяльність у галузі легкої промисловості (виробництво одягу).

В розумінні підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення промислових підприємств.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, гр. ОСОБА_1 є власником нерухомого майна загальною площею 3817,9 м2, що є нежилими приміщеннями, яке в розумінні ст. 266 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до рішення Черкаської міської ради №2-672 від 22.01.2015 ставка податку встановлена у розмірі 1 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного року за 1 м2. Таким чином, позивачу нараховано податок у розмірі 46502,02 грн. (3817,9 х (1218 х 1%).

При цьому, при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичним особам не застосовується пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо субєкта нерухомого майна №51191877 від 29.12.2015, ОСОБА_1 є власником будівлі швейної фабрики з цокольним поверхом загальною площею 3817,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Одеська, 42; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності САЕ 451501 від 23.09.2011, видане Управлінням власністю міста виконавчого комітету Черкаської міської ради.

14 липня 2016 року державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 26742-13, яким ОСОБА_1 визначено зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік в розмірі 46502,02 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем до Головного управління ДФС у Черкаській області подано скаргу від 17.08.2016.

Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 18.10.2016 №20568/23-00-10-0210 про результати розгляду скарги вирішено залишити без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м .Черкасах № 26742-13 від 14.07.2016, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIІI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України було введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є обєктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457 (надалі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", С "Переробна промисловість", О "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та Р "Будівництво".

Тобто, цілях застосування норм пп. 266.2.2 Податкового кодексу України промисловими вважаються підприємства, які відповідно до ДК 009:2010 належать до вищезазначених секцій.

Водночас, термін «промислове підприємство» охоплює всі підприємства, які належать до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв'язку (ст. 1 Конвенції про допомогу у випадках виробничого травматизму від 08.07.1964 № 121).

Перероблення - це технологічний процес, виконання якого змінює форму, властивості чисклад сировини, напівфабрикатів або, в окремих випадках, готової продукції, задля отриманнянової продукції.

Переробна промисловість - усі види економічної діяльності, віднесені до секції С «Переробна промисловість». До неї належать як кустарно-ремісничі промисли, так і серійне виробництво.

Згідно структурної класифікації видів економічної діяльності у секції С «Переробна промисловість» є розділ 14 «Виробництво одягу».

Крім цього, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До групи «Будівлі офісні» (код 122) належать будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Таким чином, в розумінні підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення промислових підприємств.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.01.1992 виконавчим комітетом Черкаської міської ради; 18.09.2014 проведено державну реєстрацію припинення ФОП ОСОБА_1

ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 2941 кв.м. під швейною фабрикою з експериментальним цехом за адресою м.Черкаси, вул. Одеська, 42, згідно договору оренди землі від 03.09.2004, укладеного між підприємцем та Черкаською міською радою (термін договору до 22.06.2053).

02 лютого 2012 року між ОСОБА_1 (Установник управління) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мира 2007» (Управитель) укладено договір управління, за яким Установник управління передав Управителеві, а Управитель прийняв від Установника управління будівлю швейної фабрики з цокольним поверхом, А-2, загальною площею 3817,9 кв.м., що розташована по вулиці Одеська, буд. 42 в місті Черкаси, і зобовязується за плату, визначену даним договором, здійснювати від свого імені управління зазначеною будівлею в інтересах Установника управління. Будівля швейної фабрики з цокольним поверхом А-2, яка передається в управління, належить на праві власності ОСОБА_1. Договір управління укладено на 5 років.

ТОВ «Мира 2007» є дійсним членом Української асоціації підприємств легкої промисловості «Укрлегпром», згідно сертифікату Української асоціації підприємств легкої промислововсті «Укрлегпром» від 10.07.2014.

В матеріалах адміністративної справи наявний договір №502 про надання послуг з пошиття від 21.10.2015, укладений між ПрАТ "Астра Люкс" (Замовник) та ТОВ "Мира 2007" (Виконавець), за яким Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з пошиття Продукції за асортиментом згідно Специфікації з сировини Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти послуги та виготовлену Продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах даного Договору.

Суд зазначає, шо при віднесенні об'єктів нежитлової нерухомості ФОП ОСОБА_1 до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідно дотримуватись умов, визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, та враховувати рішення органів місцевого самоврядування в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ДК 018-2000, ДК 009:2010 та документи, які підтверджують право власності на таку нерухомість.

На думку суду, вищевикладені обставини свідчать про те, що будівля швейної фабрики з цокольним поверхом загальною площею 3817,9 кв.м., що розташована за адресою: м.Черкаси, вул. Одеська, 42, яка належить позивачеві на праві власності, є будівлею промисловості, а тому згідно з пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

В порушння вказаних вимог Податкового кодексу України оскаржуване податкове повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік винесено відповідачем 14.07.2016 (а не до 1 липня 2016 року), надіслано платнику 15.07.2016 та отримано ним 18.07.2016.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому згідно із п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст. 12 Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 ПК України.

Відповідно пп. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Разом з цим, згідно з п. 5 р. XIX Прикінцеві положення Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Так, з наведеного вище вбачається, що безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків. А встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - це є компетенцією відповідних місцевих рад.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Так, Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, установлений в місті Черкасах рішенням Черкаської міської ради від 22.01.2015 №2-672 Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси, з додатком, у зв'язку з чим суд вважає, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Крім того, норми пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та пп. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України зобов'язують, у разі коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, приймати рішення на користь платника податків.

Положеннями п. 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2014 №71-VIІI Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, яким було передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також вказаною нормою права було установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Разом з тим, вказаним Законом не було передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не застосовуються правила, зазначені у ст. 12 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Вказана правова позиція також підтверджується рішенням Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 по справі №826/22028/15.

Враховуючи те, що рішення міської ради про введення на території міста податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, було прийнято лише в січні 2015 року, з огляду на те, що нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України), суд вважає, що визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік, є передчасним та неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкасах від 14.07.2016 №26742-13 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкасах від 14.07.2016 №26742-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобовязання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 46502,02 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 19.12.2016.