Постанова № 63547156, 14.12.2016, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р. Справа №818/1350/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1350/16

за позовом ОСОБА_1

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, третя особа - в.о. начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області ОСОБА_4

про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1Л.) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Конотопська ОДПІ), в якому просить скасувати наказ в.о. начальника Конотопської ОДПІ ОСОБА_4 №38-о від 15.09.2016, поновити на роботі у Конотопській ОДПІ на посаді головного державного ревізора-інспектора та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що позивачка з грудня 1995 року працювала в Конотопській ОДПІ на різних посадах. Наказом Конотопської ОДПІ №16-о від 04.04.2016 її було звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 суд скасував наказ №16-о від 04.04.2016; поновив ОСОБА_1 на раніше займаній посаді. Наказом Конотопської ОДПІ від 10.06.2016 №24-о позивачку поновлено на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ.

Однак, 15.07.2016 позивачку було письмово попереджено про наступне вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників державної фіскальної служби. Наказом Конотопської ОДПІ №38-о від 15.09.2016 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штатної чисельності.

Позивачка вважає дане звільнення незаконним, оскільки воно відбулося з порушенням чинного законодавства, оскільки вона є одинокою матір'ю неповнолітньої дитини. Крім того, відповідачем пропонувалися тимчасові посади в інших структурних підрозділах на період знаходження в декретній відпустці, що закінчилися у звязку з виходом працівників на роботу.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача та третя особа проти позову заперечували та просили у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях та поясненнях (а.с.39-40,60-61,67-68,88) та зазначила, що на виконання постанови суду наказом №24-о від 10.07.2016 ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей Конотопської ОДПІ. Однак, згідно Наказу ДФС України від 25.12.2015 №996 Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС» (по Конотопській ОДПІ 65 осіб), Наказу ДФС України від 11.01.2016 №17 «Про введення в дію структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови», Наказу Конотопської ОДПІ від 18.01.2016 №13 Про введення в дію організаційної структури Конотопської ОДПІ» та Наказу Конотопської ОДПІ від 03.02.2016 № 65 Про введення в дію штатного розпису» з 1 лютого 2016 року дана штатна посада в Конотопській ОДПІ відсутня, відділ погашення заборгованостей Конотопської ОДПІ було ліквідовано та створено сектор погашення боргу зі штатною чисельністю 2 одиниці: завідувач сектору та головний державний ревізор-інспектор. Станом на 15.09.2016 сектор погашення боргу складався з двох штатних одиниць, а саме: завідувач сектору і головний державний ревізор-інспектор.

Оскільки, ОСОБА_1 за рішенням суду поновлено у структурний підрозділ, який був ліквідований і в новій структурі Конотопської ОДПІ відсутній, то відповідно виникла необхідність в призначені її в нову структуру інспекції, у звязку з чим позивачці були запропоновані дві посади головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування платників податків Конотопської ОДПІ, від яких вона відмовилась. Слід зазначити, що запропоновані посади не скорочувались, а посадові особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які займали ці посади були попередженні про наступне звільнення, що дало можливість запропонувати ці посади позивачці, оскільки саме з цими працівниками суд при розгляді справи №818/535/16 порівнював продуктивність праці позивачки.

Таким чином, у звязку із відмовою ОСОБА_7 від запропонованих посад її наказом Конотопської ОДПІ №38-о від 15.09.2016 звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ, згідно п.1 ст.40 КЗпП України, за скороченням штатної чисельності.

Суд, заслухавши позивача та її представника, представника відповідача і третьої особи, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 1995 року працювала в Конотопській ОДПІ на різних посадах. Остання займана посада - головний державний ревізор-інспектор відділу погашення заборгованості.

Наказом Конотопської ОДПІ №16-о від 04.04.2016 її було звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 по справі №818/535/16 скасовано наказ №16-о від 04.04.2016; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ (а.с.16-19).

Наказом Конотопської ОДПІ від 10.06.2016 року №24-о позивачку поновлено на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ (а.с.41).

Однак, дана штатна посада в Конотопській ОДПІ відсутня, відділ погашення заборгованостей Конотопської ОДПІ було ліквідовано та створено сектор погашення боргу зі штатною чисельністю 2 одиниці: завідувач сектору та головний державний ревізор-інспектор.

15.07.2016 позивачку було письмово попереджено про наступне вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності працівників державної фіскальної служби (а.с.8).

З метою забезпечення виконання вимог наказу ДФС від 09.06.16 №509 «Про внесення змін до наказу ДФС від 25.12.15 №996», наказів Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області від 11.07.2016 №287 «Про введення в дію переліку змін №1 до організаційної структури Конотопської ОДПІ», від 12.07.2016 №288 «Про введення в дію змін до штатного розпису Конотопської ОДПІ» відбулося чергове скорочення чисельності працівників в кількості 20 осіб.

Станом на 15.09.2016 сектор погашення боргу складався з двох штатних одиниць, а саме: завідувач сектору, головний державний ревізор-інспектор. Посаду головного державного ревізора-інспектора займає ОСОБА_8, яка на даний час перебуває (та перебувала) у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку. На посаду головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу у порядку перестановки кадрів переведено ОСОБА_9 тимчасово на час перебування у декретній відпустці основного працівника ОСОБА_8, звільнивши з цієї посади ОСОБА_10

Наказом Конотопської ОДПІ №38-о від 15.09.2016 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості Конотопської ОДПІ згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штатної чисельності (а.с.10).

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, приймаючи рішення про звільнення особи з публічної служби, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти відповідно до правил ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд не погоджується із правомірністю звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, скорочення штатної чисельності працівників Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області відбувалось в декілька етапів, відтак, для дотримання трудових прав позивачки, з урахуванням поновлення її на роботі 10.06.16, необхідно враховувати її переважне право на залишення на роботі на момент первинного попередження про звільнення у зв'язку із скороченням (03 лютого 2016 року).

З матеріалів справи вбачається, що до отримання ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення, у відділі погашення заборгованостей Конотопської ОДПІ згідно штатного розпису було 4 посади: начальника відділу, дві посади головного державного ревізора-інспектора, старшого державного ревізора-інспектора. Після зміни організаційної структури та скорочення штатної чисельності працівників відділ погашення заборгованостей був ліквідований, в зв'язку з чим було скорочено посади начальника відділу, дві посади головного державного ревізора-інспектора, та одна посада старшого державного ревізора-інспектора.

В новому штатному розписі Конотопської ОДПІ було створено сектор погашення боргу, в якому існує тільки дві штатні одиниці, а саме: завідувач сектору, головний державний ревізор-інспектор (а.с.45).

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу була призначена ОСОБА_8, яка на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною, в звязку з чим звільнення ОСОБА_8 згідно ст.184 КЗпП України не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства. Також в запереченні та в поясненнях під час розгляду справи представник відповідача зазначила, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у звязку з відсутністю вакантних посад у Конотопській ОДПІ. Судом встановлено, що дане твердження відповідача спростовується матеріалами справи.

Так з матеріалів справи суд вбачає, що під час скорочення в Конотопській ОДПІ на посади в інших підрозділах були переведені, зокрема, наступні працівники:

- ОСОБА_11, у звязку із скороченням посади на якій перебувала, переведена на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників;

- ОСОБА_12, у звязку із скороченням посади на якій перебував, переведений на посаду завідувача сектору матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури;

- ОСОБА_13, у звязку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи;

- ОСОБА_14, у звязку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору погашення боргу;

- ОСОБА_5, у звязку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб;

- ОСОБА_6, у звязку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування платників;

- ОСОБА_15, у звязку із скороченням посади на якій перебувала, була переведена на посада головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно перевірочної роботи.

Дані обставини також досліджувались при розгляді Сумським окружним адміністративним судом справи № 818/535/16.

Суд зазначає, що жодна з посад, яка відповідає кваліфікації ОСОБА_1, не була їй запропонована.

Натомість, запропоновані тимчасові посади в інших структурних підрозділах, однак посада головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування платників податків на період знаходження в декретній відпустці ОСОБА_16 , яка стала до роботи 28.09.2016 , а друга посада головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування платників податків на період знаходження в декретній відпустці ОСОБА_17 закінчилась 15.08.2016 у звязку з її виходом на роботу.

Суд зазначає, що правовий статус посадових осіб державних службовців, їх права та обов'язки, на момент виникнення спірних правовідносин, визначалися Конституцією України та Законом України «Про державну службу».

Порядок, умови проходження і припинення державної служби встановлено Законом України «Про державну службу» та нормами КЗпП України. Спеціальні підстави припинення державної служби передбачені статтею 30 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин). Крім зазначених підстав державна служба припиняється у випадках передбачених КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із частинами 2, 3 статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Положеннями ст. 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Отже, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. При цьому оцінка кваліфікації і продуктивність праці має проводитись в розрізі посад наявних в установі, а не в окремому її підрозділі. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

Суд зазначає, що відповідач не довів наявності у працівників, яким було запропоновано інші посади в Конотопській ОДПІ і які залишились на роботі, більш високої продуктивності праці та кваліфікації ніж у ОСОБА_1, враховуючи, що стаж роботи позивачки складає 22 роки, вона має спеціальне звання радник податкової та митної справи ІІ рангу та має вищу економічну освіту.

Зазначені обставини підтверджуються "Інформацією про кадровий склад та розмір стажу працівників Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області" (а.с. 69-73).

Крім того, згідно ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 № 9, визначено, що одинока мати - це жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має доньку ОСОБА_18, 22.02.2007 народження, з батьком якої шлюб було розірвано (а.с.11,13). Відповідно до довідки Конотопського навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи І ступеня дошкільного навчального закладу «Казка», батько ОСОБА_18 участі у вихованні доньки не приймає (а.с.15).

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 є жінкою, яка виховує і утримує дитину сама, отже на неї розповсюджується дія ст.184 КЗпП України. Зазначені факти не буди враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ №38-о від 15.09.2016 є таким, що не відповідає нормам законодавства.

Також суд зазначає, що у разі незаконного звільнення з роботи працівник, згідно з ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Судом встановлено, що кількість днів вимушеного прогулу складає 63 дні, розмір середньоденної заробітної плати позивачки складає 209,89 грн. (а.с.55), відтак, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 13223,07 грн.

Враховуючи вище викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

Таким чином, суд допускає до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного держаного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей Конотопської ОДПІ та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4197,8 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, третя особа - в.о. начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області ОСОБА_4 про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати задовольнити.

Скасувати наказ в.о. начальника Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області ОСОБА_4 №38-о від 15.09.2016.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Конотопській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості.

Стягнути з Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (пр. Миру, 2, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДПРОУ 38486783) на користь ОСОБА_1 (пр. Миру, 17/64, м. Конотоп, Сумська область, 41600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 13223,07 грн.

Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного держаного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4197,8 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 19.12.2016 року.