Постанова № 63546783, 20.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6129/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.06.2015 року №331-17 на суму 18750,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві власності належить автомобіль AUDI А8L, 2012 року випуску, обєм двигуна 4163куб.см., який він придбав у квітні 2015 року.

Він отримав у 2016 році податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.06.2015 року №331-17 про сплату транспортного податку на суму 18750,00 гривень та сплатив його.

Проте позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв без дотримання вимог податкового законодавства.

Транспортний податок введений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28.12.2014 року (далі Закон України № 71-VІІІ), внесено зміни до Податкового кодексу України, якій набрали чинності з 01.01.2015 року.

Будь-які нормативні акти в сфері оподаткування та зміни до них мають ґрунтуватись на принципах , які визначені ст.4 ПКУ, зокрема принципі стабільності ( п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4) відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, та принципу презумпції правомірності рішень платника податку ( п.п.4.1.4. п.4.1. ст. 4), згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків.

Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 та ст.265 ПКУ транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Рішенням Одеської міської ради «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» від 21.01.2015 року № 6257-VІ відповідно до норм ПКУ встановлено на території міста Одеси з 01.01.2015 року податок на майно в частині транспортного податку згідно з Положенням. Отже, рішення, яким введено транспортний податок на території міста Одеса, набирає законної сили та застосовується з початку бюджетного періоду, що настає після його оприлюднення, що відбулось 31.01.2015 року.

Позивач зазначив, що Закон ухвалений 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року, а транспортний податок встановлений у місті Одесі 21.01.2015 року, а тому застосування відповідачем положень ПКУ з урахуванням внесених змін та рішення міської ради з метою оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні (а.с.46).

Представник відповідача субєкта владних повноважень в судове засідання не зявився, був повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, надав до суду заперечення на позов (а.с.47-48), в яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач є платником транспортного податку введеного з 01.01.2015 року Законом України від 28.12.2014 року. Представник відповідача вважає посилання позивача на порушення принципу стабільності податкового законодавства у даному випадку неправомірним, оскільки цей принцип законодавцем закріплено в двох аспектах: перший - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; другий - податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Транспортний податок, запроваджено з 1 січня 2015 року, тобто з початку нового бюджетного року, що дає підстави для правової оцінки запровадження транспортного податку як такого, що не порушує принцип стабільності. Крім того, при співвідношенні норми-принципу, якою є норма підпункту 4.1.9 пункту4.1 ст. 4 ПК, та норм ст. 267 ПК, які є конкретними нормами (регулюють відносини з приводу транспортного податку), слід виходити з того, що норма-принцип є загальною нормою, тоді як конкретна норма - спеціальна норма, яка і підлягає застосуванню для юридичної оцінки обставин у справі.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить автомобіль марки AUDI А8L, 2012 року випуску, обєм двигуна 4163куб.см, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХХ 972377 (а.с.37). Дата першої реєстрації 18.02.2012 року, дата реєстрації на імя ОСОБА_1 08.04.2015 року.

ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №331-17 від 22.06.2015 року, яким визначило позивачу суму податкового зобовязання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 18750,00грн. (а.с.10).

Суд вважає, що вищезазначене податкове повідомлення - рішення не ґрунтується на вимогах законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Позивач не заперечував, що автомобіль, якій належить йому на праві власності, підпадає під визначення обєкту оподаткування, але вважає, що транспортний податок, якій введений в ПКУ Законом України № 71-VІІІ, та Рішенням Одеської міської ради «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» від 21.01.2015 року повинен нараховуватися власникам відповідних транспортних засобів з 2016 року.

Суд вважає вказану позицію позивача обґрунтованою, виходячи з наступного.

Статтею ст.8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обовязковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПКУ до місцевих податків належить податок на майно.

Пунктом 12.3 ст.12 ПКУ встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів приймають сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з п.п.12.3.1-12.3.3 п.12.3 ст.12 ПКУ встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням Одеської міської ради від 21 січня 2015 року №5257-VI "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" вказаний податок встановлено та визначено ставку податку з розрахунку на календарний рік 25000,00 гривень за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З урахуванням оприлюднення рішення Одеської міської ради №5257-VI про встановлення та розмір транспортного податку 21.01.2015 року, нараховуватися він може платникам цього податку лише в 2016 бюджетному році.

Крім того, статтею 2 ПКУ також визначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Закон України № 71-VІІІ, яким внесені зміни до Податкового кодексу та, зокрема, введений новий місцевий податок транспортний, набрав чинності відповідно до п.1 розділу ІІ Прикінцеві положення з 01.01.2015 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також встановлений Податковим кодексом України принципі стабільності податкового законодавства ( п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4), відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача у заперечення проти задоволення позову з посиланням на те, що при запровадженні з 1 січня 2015 року, тобто з початку нового бюджетного року, не відбулось порушення принципу стабільності податкового законодавства, якій законодавцем закріплено в двох аспектах: перший - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; другий - податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Суд вважає таку позицію представника відповідача неспроможною, оскільки відповідно до ст.7 ПКУ під час встановлення будь-якого податку встановлюються, крім іншого, всі його елементи. Крім того, стабільність має на меті встановлення незмінних умов оподаткування и не тільки податків у цілому, а також окремо кожного з його елементів, зміни до яких не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила.

Також неспроможною є позиція представника відповідача викладена ним у запереченнях на позов, що при співвідношенні норми-принципу, якою є норма підпункту 4.1.9 пункту 4.1 ст. 4 ПК, та норм ст. 267 ПК, які є конкретними нормами (регулюють відносини з приводу транспортного податку), слід виходити з того, що норма-принцип є загальною нормою, тоді як конкретна норма - спеціальна норма, яка і підлягає застосуванню для юридичної оцінки обставин у справі, оскільки зазначення таких понять як норма-принцип та конкретна норма та встановлення тотожності їх з поняттями загальних та спеціальних норм є лише думкою представника відповідача, яка не ґрунтується на нормах права.

Дійсно за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а загальне, яке регламентує відповідні правовідносини, підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Між тим, Податковий кодекс України є нормативним актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а його ст.4 визначає принципи, тобто основні положення, на яких ґрунтується податкове законодавство, як загальне так и спеціальне.

Згідно з ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Судові витрати у сумі 551,20грн. підлягають стягненню на користь позивача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 22.06.2015 року №331-17 на суму 18750,00 гривень за платежем транспортний податок з фізичних осіб.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551,21грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.