Постанова № 63546753, 20.12.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

20 грудня 2016 року Справа № 814/1078/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1, пров. Транспортний, 1/1, м. Миколаїв, 54010

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 проскасування вимоги від 13.08.2016 р., скасування рішення № 74, від 08.09.2015 р., ВСТАНОВИВ:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, далі відповідач).

З урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просить суд скасувати вимогу про сплату боргу від 13.08.2015 р. № Ф-9 і рішення від 08.09.2015 р. № 74.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що при проведенні перевірки у неї не запитували жодних пояснень. Викладені в акті перевірки від 13.08.2015 р. обставини вже були досліджені Миколаївським окружним адміністративним судом під час судового розгляду справи № 814/2546/15.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких вказав, що перевіркою встановлено використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, що потягло за собою нарахування єдиного внеску на виплачену винагороду (а. с. 76-78).

За заявою представника позивача справу розглянуто в порядку письмового провадження

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з березня 2003 р. (а. с. 9-10).

На підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 07.08.2015 р. № 463 і повідомлення від 07.08.2015 р. № 300 відповідачем у серпні 2015 р. здійснено перевірку інформації, що свідчить про можливі порушення позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, результати якої оформлені актом від 13.08.2015 р. № 976/14-04-17-02-00/НОМЕР_1 (а. с. 12-15).

Перевіркою встановлено, що єдиний соціальний внесок не нараховувався на фонд оплати праці громадянки ОСОБА_2, не утримувався з її доходу. Таким чином, було встановлено порушення п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", у звязку з чим встановлено заниження єдиного внеску на суму 1860,70 грн.

13.08.2015 р. відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-9 на суму 1860,70 грн. (а. с. 11), а 08.09.2015 р. прийнято рішення № 74, яким до позивача застосовано штрафні санкції за донарахування єдиного внеску в розмірі 825,18 грн. (а. с. 16).

Таким чином, спір між сторонами виник з приводу того, чи мала ОСОБА_2 трудові відносини з позивачем і чи отримувала відповідну оплату, на суму якої не нараховано єдиний внесок.

Як зазначає позивач в адміністративному позові, ОСОБА_2 лише мала намір працювати роздавальником листівок і 25.02.2015 р. уклала з позивачем відповідний договір. Однак до роботи не приступила і кошти від позивача не отримувала.

Вказані позивачем обставини вже досліджувалися Миколаївським окружним адміністративним судом під час судового розгляду справи № 814/2546/15 про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених за висновками акту перевірки від 02.07.2015 р. Оскаржуваними рішеннями позивачу нараховано податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, і військовий збір у звязку з несплатою відповідних обовязкових платежів при виплаті доходу ОСОБА_2

У постанові від 24.09.2015 р. по справі № 814/2546/15, яка набрала законної сили, суд дійшов висновку, що отримання ОСОБА_2 заробітної плати від позивача не підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Відповідач не спростував доводи позивача про надуманість суджень контролюючого органу щодо отримання ОСОБА_2 необлікованих доходів та не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

На підставі ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до ч. 8 ст. 9 вказаного Закону платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (до яких відноситься і позивач), під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

З урахуванням висновків суду в адміністративній справі № 814/2546/15 та відсутності жодних нових доказів, які не були досліджені у вказаній справі, суд вважає не доведеним факт заниження позивачем єдиного внеску на суму 1860,70 грн., а відтак відповідач не довів правомірність оскаржуваних вимоги та рішення.

На підставі викладеного вище, позовні вимог є обґрунтованими і належать задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанції про сплату судового збору в сумі 1102,42 грн. (а. с. 4, 35), що й підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати вимогу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу від 13.08.2015 р. № Ф-9.

3. Скасувати рішення державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування штрафних санкцій від 08.09.2015 р. № 74.

4. Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1102,42 грн. за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич