Постанова № 63546743, 15.12.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

15 грудня 2016 року Справа № 814/1902/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В., суддів Біоносенко В.В., Гордієнко Т.о. за участю секретаря судового засідання Мирко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,Миколаїв,54050 доНаціональної поліції України, вул. Академіка Богомольця, 10,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601 Голови Національної поліції України, вул. Ак.Богомольця, 10,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601 Міністерства внутрішніх справ України, вул. Академіка Богомольця, 10,м.Київ,01601 Міністра внутрішніх справ України, в.Богомольця, 10,Київ,01601 прозобов'язання вчинити певні дії, за участю представників:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача1,2 ОСОБА_2

від відповідача3,4 ОСОБА_3;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Національної поліції України, Голови Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністра внутрішніх справ України з наступними позовними вимогами (з урахуванням уточнених позовних вимог 05.10.2016 року):

-Зобовязати винних знайти листи позивача та надати на них обґрунтовану відповідь. Присудити виплатити позивачу моральну шкоду та покарати винних за те, що вони порушили Закону України «Про звернення громадян»;

- Вас присудити та зобовязати начальника поліції України п. Деконідзе Хатію дати позивачу відповідь на лист та порушити кримінальну справу проти винних, і встановити злочинців. Організатори - ОСОБА_4, та дружина ОСОБА_5.

-Вас присудити та зобовязати міністра внутрішніх справ України ОСОБА_6 надати відповідь, та зобовязати ОСОБА_6 відкрити кримінальне провадження проти злочинців.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним були направленні відповідачам листи-звернення, однак відповіді ним не отримані, що є порушенням норм Закону України «Про звернення громадян».

Відповідачі надали до суду письмові заперечення та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 15.12.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

З'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

26 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з листом до Голови Національної поліції України в межах Закону України Про звернення громадян.

Згідно даної заяви позивач повідомив про надходження до нього листа про замах на його життя та про відкриття кримінального провадження у відношенні ОСОБА_4, та просив надати відповідь на свій лист, оскільки вважає, що начальник управління поліції Миколаївської області ставиться упереджено до даної кримінальної справи.

06 червня 2016 року позивач звернувся з листом до Генерального прокурора України ОСОБА_7 в межах Закону України Про звернення громадян.

Згідно даного листа ОСОБА_1 повідомив про не надання Головою Національної поліції України відповіді на його лист від 24.04.2016 р.

02 серпня 2016 року позивач звернувся з листом до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_6 в межах Закону України Про звернення громадян.

Згідно даного листа ОСОБА_1 повідомив про факт приховування його листа від 26.04.2016 року Головою Національної поліції України та не наданні йому відповіді на даний лист.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 закону України Про звернення громадян, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 7 Закону України Про звернення громадян, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 15 Закону України Про звернення громадян, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

З матеріалів справи вбачається, що Національною поліцією України з метою перевірки відомостей, викладених у зверненні ОСОБА_1 від 26.04.2016 року листом №11706/24/3/1-2016 року для розгляду по суті було скеровано до слідчого управління ГУНП у Миколаївській області, про що повідомлено позивача (м. Миколаїв, а/с 35, 54050).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі Національна поліція України та Голова Національної поліції України розглядаючи лист позивача від 26.04.2016 року діяли у відповідності до норм Закону України «Про звернення громадян», оскільки цим законом надано право органу державної влади та його посадовій особі пересилати за належністю звернення з обовязком повідомити про надіслання такого звернення. В свою чергу відповідачами надано суду докази повідомлення позивача про надіслання його звернення до ГУНП в Миколаївській області та докази повідомлення про подальший розгляд цього звернення вже ГУНП в Миколаївській області.

Щодо звернень позивача до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_6 від 02.08.2016 року та Генерального прокурора України ОСОБА_8, суд зазначає наступне.

Так, 02.08.2016 року позивач звернувся з листом до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_6 В письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що 30.08.2016 року Міністром внутрішніх справ України було здійснено доручення Національній поліції України розглянути в установленому порядку лист позивача. Національною поліцією України було розглянуто дане звернення позивача, про що повідомлено останнього листом від 27.09.2016 року №10862/01/24-2016 року. При цьому, суд вважає, що Міністерством внутрішніх справ України порушено норми Закону України "Про звернення громадян", оскільки Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_6 зобов'язаний був повідомити позивача про направлення його звернення за належністю до Національної поліції України.

Твердження представника відповідача, зазначене в письмових запереченнях щодо відсутності обов'язку Міністра внутрішніх справ України повідомляти скаржника про пересилання звернень за належністю, на думку суду є помилковим, оскільки в силу норм Закону України «Про звернення громадян» повідомлення особи, що звернулась з листом до державного органу чи його посадової особи є обовязком, а не правом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Листом від 06.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора України. Генеральною прокуратурою України листом №19-р від 10.06.2016 року направлено звернення позивача за належністю до Національної поліції України, про що цим же листом повідомлено позивача. Однак, Національною поліцією України не надано суду належних доказів про повідомлення позивача щодо стану розгляду його звернення від 06.06.2016 року, чим порушено норми діючого законодавства України.

Отже, з огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. При цьому, у звязку з тим, що позивачем не конкретизовано позовні вимоги та для повного захисту прав позивача, керуючись положеннями частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України щодо не розгляду звернень позивача від 02.08.2016 року та 06.06.2016 року відповідно, зобовязати розглянути їх.

Судові витрати розподіляються відповідно до статі 94 КАС України.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 02.08.2016 року.

3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 02.08.2016 року.

4. Визнати протиправними дії Національної поліції України щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 06.06.2016 року.

5. Зобов'язати Національну поліцію України надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 06.06.2016 року.

6. Присудити на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 137,80 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України.

7. Присудити на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 137,80 за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Головуючий суддя Є. В. Марич

Судді В.В. Біоносенко

ОСОБА_9