Постанова № 63546440, 20.12.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року справа № 813/3705/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

секретар судових засідань ОСОБА_1

з участю представників:

від позивача ОСОБА_2;

від відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Євро-Енерго-Альянс» до Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції (надалі Червоноградська ОДПІ) Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Євро-Енерго-Альянс» звернулося в суд з позовом до Червоноградської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.10.2016 року за №0000711400 та за №0000721400.

Позивач в позовній заяві стверджує, що під час перевірки контролюючому органу були надані відповідні первинні документи (видаткові та податкові накладні, розрахунково-платіжні документи), що підтверджують реальність здійснення господарських операцій що придбання товарно-матеріальних цінностей, а також відповідні документи (товарно-транспортні накладні), що підтверджують надані послуги із транспортування останніх. Будь-які докази, які б свідчили про зворотне, тобто підтверджували нереальність вчинених товариством правочинів, окрім ОСОБА_4 перевірки, відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначає, що відповідно до договорів про надання послуг транспортних перевезень замовник зобовязаний приймати результати наданих послуг шляхом підписання акта виконаних робіт про надані послуги, однак позивачем не надано акта виконаних робіт. Також, наголошує відповідач, під час проведення перевірки не надано жодного первинного документа щодо підтвердження навантажувально-розвантажувальних робіт по завантаженню (розвантаженню) товарно-матеріальних цінностей, які зазначається у товарно-транспортних накладних, так як товар громіздкий та потребує залучення робочої сили або навантажувача, іншої техніки (механізмів). Окрім того, проаналізувавши та співставивши номенклатуру товару субєктів підприємницької діяльності постачальників встановлено невідповідність придбаного товару та реалізованого товару, що свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті правомірно та є законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатом позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Євро-Енерго-Альянс» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.08.2016 року та з питань, викладених в ухвалі слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 14.09.2016 року, Червоноградською ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області було складено акт від 30.09.2016 року за №996/1400/39331754 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.10.2016 року:

- за №0000721400, яким платнику податків зменшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1081604 грн. 00 коп. та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1020521 грн. 00 коп.;

- за №0000711400, яким платнику податків збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 235813 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 ПК України, що призвело до завищення податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 1081604 грн. 00 коп.;

- п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1020521 грн. 00 коп.

- підп.14.1.257 п.14.1 ст.14, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 235813 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що відсутність інших первинних документів, необхідних для доказовості поставки товарно-матеріальних цінностей від субєктів підприємницької діяльності постачальників: ТзОВ «Укрбізнес-партнер», ТзОВ «Галицький промисловий альянс», ТзОВ «Промпостач Лайн», ПП «Ресурс про центр», ТзОВ ТВФ «Захід-Люкс», ТзОВ «Пром бізнес ОСОБА_3», ТзОВ «Західна українська енергетична компанія», ПП «Укрпрестиж», ПАТ «Артор» свідчить про не підтвердження факту поставки товарно-матеріальних цінностей на ТзОВ «Євро-Енерго-Альянс», а прихід від вказаних постачальників, вказаних у видаткових та податкових накладних наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, тощо є товаром невідомого походження, а тому господарська операція вважається нереальною, тобто операція з нереального постачання (продажу) та нереального одержання (купівлі).

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкових зобовязань, податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту та податкового зобовязання з податку на додану вартість, то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагентів - ТзОВ «Укрбізнес-партнер», ТзОВ «Галицький промисловий альянс», ТзОВ «Промпостач лайн», ПП «Ресурспромцентр», ТзОВ ТВФ «Захід-Люкс», ТзОВ «Пром бізнес ОСОБА_3», ТзОВ «Західна українська енергетична компанія»., ПП «Укрпрестиж», ПАТ «Артор».

Між ПП «Ресурспромцентр» (постачальник) та ТзОВ «Євро-Енерго-Альянс» (покупець) 18.03.2016 року був укладений договір поставки за №1803-1 відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити покупцю товар у відповідності до замовлень покупця, в обумовлений договором строк, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей товар в порядку та строки, встановлені цим договором.

Між ТзОВ «Промпостач лайн» (постачальник) та ТзОВ «Євро-Енерго-Альянс» (покупець) 23.05.2016 року був укладений договір поставки за №5-2301 відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити покупцю товар у відповідності до замовлень покупця, в обумовлений договором строк, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей товар в порядку та строки, встановлені цим договором.

Крім того, судом встановлено, що позивачем також були укладені договори поставки (купівлі-продажу) з ПАТ «Артор», ТзОВ «Укрбізнес Партнер», ПП «Укрпрестиж», ТзОВ ТВФ «Захід-Люкс» та ТзОВ «Західна Українська Енергетична Компанія». Дані договори були вилучені згідно з протоколу обшуку від 06.09.2016 року.

Позивачем на підтвердження реального виконання вищенаведених договорів поставки (купівлі-продажу) представлено до суду відповідні оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, картку рахунку 361, акти звіряння взаємних розрахунків, видаткові накладні, рахунки фактури, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

В подальшому отримані від згаданих постачальників товарно-матеріальні цінності (рудстійка хвойних порід, затяжка горбильна, запчастини для шахтного обладнання, аргеліт) були поставлені згідно укладених договір наступним контрагентам позивача: ДП «Львіввугілля», Відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», ТзОВ «Рудківська цегла», ТзОВ «Медана плюс», ПрАТ «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.Завадського», ТзДВ «Рівненський завод будівельних матеріалів», ПП «Прок».

В підтвердження виконання вищенаведених господарських операцій позивачем надано картку рахунку 281, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, транспортування товарно-матеріальних цінностей як від постачальників так і до покупців здійснювалось транспортними засобами перевізників, які були залучені згідно договору про надання послуг від 02.01.2015 року за №02-П (перевізник ФОП ОСОБА_4, вантажний автомобіль марки МАН з причепом); договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 02.01.2015 року за №02/01-П-1-Т (перевізник ФОП ОСОБА_5, вантажний автомобіль марки SCANIA з причепом); договір про надання транспортних послуг від 25.01.2015 року за №25/01 (ФОП ОСОБА_6, вантажний автомобіль марки ДАФ з причепом), договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.04.2015 року за №01/04 (ФОП ОСОБА_4, вантажний автомобіль ЗІЛ).

Судом встановлено, що вищезазначені транспортні засоби призначені для перевезення великогабаритного вантажу, а також обладнані механізмами навантаження/розвантаження чи механізмом самоскидування.

А відтак, транспортування товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця не потребує залучення додаткових технічних ресурсів.

Реальність надання транспортних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (послуг), картками рахунку 631, платіжними дорученнями, товарно транспортними накладними.

Що стосується посилань контролюючого органу в акті перевірки на те, що аналізом бази даних ДФС «Інформаційні Системи Податковий блок», «Архіву електронної звітності (Реєстр ПН/товар)» встановлено невідповідність придбаного контрагентами позивача товару та реалізованого йому товару, то дані обставини не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки перевіряючими не досліджувались обставини наявності іншого товару у контрагентів, який міг бути реалізований позивачу.

Відтак, наведені обставини є нічим іншим як припущенням, а тому не беруться судом до уваги.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосубєктності контрагентів, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення субєкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, повязаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано протиправності формування позивачем податкового кредиту на суму 1020521 грн. 00 коп. та податкових зобовязань на суму 1081604 грн. 00 коп. за результатами господарських операцій з ТзОВ «Укрбізнес-партнер», ТзОВ «Галицький промисловий альянс», ТзОВ «Промпостач лайн», ПП «Ресурспромцентр», ТзОВ ТВФ «Захід-Люкс», ТзОВ «Пром бізнес ОСОБА_6», ТзОВ «Західна українська енергетична компанія»., ПП «Укрпрестиж», ПАТ «Артор», а тому висновки в цій частині є необґрунтованими, і як наслідок протиправними є податкове повідомлення-рішення за №0000721400.

Що стосується висновків відповідача про заниження податку на прибуток, то суд зазначає наступне.

Відповідно до підп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Як передбачено підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «Артор», ПП «Укрпрестиж» та ТзОВ «Західна Українська Енергетична Компанія», з якими контролюючий орган повязує порушення податкового законодавства при оподаткуванні податком на прибуток, суд вважає неправомірним висновок відповідача про заниження податку на прибуток в розмірі 235813 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень рішень, якими позивачу зменшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1081604 грн. 00 коп. та суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1020521 грн. 00 коп., а також збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 235813 грн. 00 коп. є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Крім того, суд, у відповідності ч.2 ст.162 КАС України, у резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Червоноградською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 13.10.2016 року за №0000711400 та за №0000721400.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Енерго-Альянс» (код ЄДРПОУ 39331754), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Червоноград, вул.Корольова, 30/48, 3537 грн. (три тисячі пятсот тридцять сім) 20 коп. сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 грудня 2016 року.

Суддя В.Я.Мартинюк