Ухвала суду № 63544155, 12.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 640/10219/16-ц Головуючий І інстанції - Сентаров В.М.

Провадження: 22-ц/790/6753/16 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів -Коваленко А.І., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Котлярової М.Ю.,

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що в Київському районному суді м. Харкова розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Відповідно до ухвали суду від 06.09.2016 року провадження по вказаній справі було відкрито. Відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за договором позики, а тому існує реальна загроза того, що відповідач може відчужити належне йому майно, і це унеможливить стягнення боргу.

Просив накласти арешт на нерухоме майно відповідача - 1/12 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в межах суми заявлених вимог у розмірі 360584,94 грн.; накласти арешт на кошти, які знаходяться на рахунках фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на 1/12 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мисочкою Д.М. за №422 в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 360584,94 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою судді, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається на які саме обставини посилався позивач, та з існуванням яких саме обставин погодився суд першої інстанції, обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову. Також розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд у порушення норм процесуального права не перевірив аргументованість заяви та докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не пересвідчився в існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з'ясував відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам та не навів обґрунтованих мотивів задоволення заяви.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Частина 3 цієї статті встановлює вичерпний перелік підстав для забезпечення позову, а саме: якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За загальним правилом заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Згідно ч. 1 п. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, роз'яснено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відтак, підставою для накладення арешту на майно відповідача є докази, що свідчать про наявність такого майна, його належність особі на праві власності. Також докази повинні свідчити про фактичне знаходження майна у особи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просить ухвалити рішення, на підставі якого стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 21.09.2015 року в розмірі 360 584,94 грн.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо суб»єкта від 17.06.2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мисочка Д.М.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками.

Апеляційна скарга не містить доказів того, що відповідач має намір виконувати договір позики в добровільному порядку. Навпаки, підставами для звернення до суду з відповідним позовом у позивача стало саме неналежне виконання ОСОБА_1 умов договору позики від 21.09.2015 р.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволенні позову, накладення арешту на 1/12 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мисочкою Д.М. за №422 в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 360584,94 грн.є обґрунтованим, відповідає вимогам розумності та адекватності, забезпечує збалансованість інтересів сторін, оскільки саме цей захист спроможний забезпечити захист інтересів позивача до вирішення спору по суті.

За таких обставин ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Враховуючи викладені обставини та керуючись ст. ст. 109, 115, 303, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

УхвалуКиївського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -