Рішення № 63538500, 21.12.2016, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6307/16-ц

Провадження № 2/204/2411/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Дніпропетровськ

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря Старостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості по сплаті відсотків за договорами позики у розмірі 21 000,00 грн. та 3500,00 доларів США, що дорівнює 90729,90 грн. за період з червня 2014 року по вересень 2016 року, та боргу за договором позики у розмірі 35 480,92 грн., що дорівнює зростанню вартості боргу (курсовій різниці) у гривневому еквіваленті за позикою та відсотками у розмірі 3375,00 доларів США за офіційним курсом НБУ у період з 23.05.2014 року по 23.09.2016 року, а також судових витрат. В обґрунтування позову зазначив, що він - ОСОБА_1 30.10.2013р. надав Відповідачу ОСОБА_2 - позику у вигляді двох грошових сум 2 500,00 доларів США та 15 000,00 грн. Позику було оформлено розпискою, що була складена власноручно Відповідачем. У відповідності до змісту розписки, відповідач повинен був повернути позику через 60 днів (тобто, 29 грудня 2013 року) із сплатою 5% від суми усієї позики на місяць. Запозичені гроші відповідач позивачу не повернув, проценти за користування позикою не сплачував, на його неодноразові вимоги повернути кошти не реагував. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2014р. по справі № 204/3822/2014-ц, (провадження №2/204/1795/2014) його позов було задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики у розмірі 3 375,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент подання позовної заяви є еквівалентним 39 590,30 грн., який складається з заборгованості за позикою у розмірі 2500,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент подання позовної заяви є еквівалентним 29 326,15 грн., та заборгованості за процентами у розмірі 875,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент подання позовної заяви є еквівалентним 10 264,15 гри. Окрім того, було прийнято рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики в розмірі 20 250,00 грн., який складається з заборгованості за позикою у розмірі 15 000,00 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 5 250,00 грн.. Вищезазначене рішення суду від 26.09.2014р. набрало чинності. Позивач у встановленому порядку отримав виконавчі листі та звернувся до Красногвардійського ВДВС щодо виконання рішення суду. За виконавчими листами у листопаді 2014 року були відкриті виконавчі провадження, проте жодних сум заборгованості боржника на цей час не стягнуто. Рішення суду та виконавчі листи щодо розміру суми боргу було виражено в гривнях. За позикою, що була надана у доларах США, розмір грошового зобов'язання було розраховано виходячи з офіційного курсу НБУ станом на травень 2014 року. За період з моменту подання першого позову до цього моменту курс долара США до гривні суттєво зріс. Таким чином позивач вважає, що на підставі ч. 1 ст. 1046 ЦК України, він має право вимагати від боржника - ОСОБА_2 повернення частини позики, що була надана в доларах США, у повному обсязі у відповідності до поточного курсу долару США до гривні. Встановлений НБУ офіційний курс гривні до долару США станом на 23.09.2016р. становить 2 592,2831 грн. за 100 доларів США. При першому поданні позову щодо стягнення позики вимоги у гривневому еквіваленті було розраховано виходячи із встановленого НБУ офіційного курсу гривні до долару США станом на 23.05.2014р., що дорівнював 1 173,046 грн. за 100 доларів США. Вважає, що з відповідача слід стягнути сплату гривневих коштів, що дорівнюють курсовій різниці співвідношення долару США до гривні між проміжком часу 23.05.2014р. - 23.09.2016р. Вартість 100 доларів США у цей період зросла на 1 419,2371 грн. (2 592,2831 грн. 1 173,046 грн. = 1 419,2371 грн.). Таким чином, зростання розміру суми позики 2500,00 доларів США та відсотків 875,00 доларів США у гривневому еквіваленті в період з 23.05.2014р. по 23.09.2016р. склало 35 480,92 грн. (3375,00 дол. США х 1419,2371 грн/дол. /100 = 47 899,25 грн.). Крім того, посилаючись на ч.1 ст.1048 ЦК України, зазначив, що на момент подання позову строк нарахування несплачених відповідачем процентів складає 28 місяців (30.05.2014р. - 30.09.2016р.), загалом сума несплачених процентів складає 140% (5% х 28 міс. = 140%). За позикою у розмірі 2500,00 доларів США сума несплачених відповідачем процентів (140%) складає 3500,00 доларів США (2500,00 дол.США х 140% / 100% = 3500,00 дол.США), що за курсом НБУ станом на 23.09.2016р. складає 90 729,9 грн. (3500,00 доларів США х 25,922831 грн./дол. = 90 729,90 грн.). За позикою у розмірі 15 000,00 грн. сума несплачених відповідачем процентів (140%) складає 21000,00 грн. (15000,00 грн. х 140 % / 100% = 21 000,00 грн.). Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Позивач в судове засідання не зявилася, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.

Відповідач в судове засідання не зявилася, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Згідно ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 224 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч.2ст.197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26 вересня 2014 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення по справі № 204/3822/2014-ц, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 3 375,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент подання позовної заяви є еквівалентним 39 590,30 грн., який складається з заборгованості за позикою у розмірі 2 500,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент подання позовної заяви є еквівалентним 29 326,15 грн., та заборгованості за процентами у розмірі 875,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент подання позовної заяви є еквівалентним 10 264,15 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 20 250,00 грн., який складається з заборгованості за позикою у розмірі 15 000,00 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 5 250,00 грн., а також з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 598,40 грн. Проценти за договором позики було стягнуто станом на 30.05.2014 року. (а.с.6-7). Вказане рішення набрало законної сили 28 жовтня 2014 року.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що 30 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 500,00 доларів США та 15 000,00 грн. строком на 60 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 5% щомісячно з 1 по 5 число.

Відповідно до ч. 3ст. 61 ЦК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці факти.

На підставі вказаного рішення суду Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська видані виконавчі листи, а саме: виконавчий лист № 204/3822, виданий 29.10.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 39 590,30 грн.; виконавчий лист № 204/3822, виданий 29.10.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 598,40 грн.; виконавчий лист № 204/3822, виданий 29.10.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 20 250,00 грн., які знаходяться на виконанні в Красногварідйському ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області, що підтверджується листом Красногвардійського ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області № 03 від 29.09.2016 року (а.с.9).

Згідно вказаного листа, заборгованість за вказаними виконавчими документами складає 60 438,70 грн., яка станом на 29.09.2016 року не стягнута.

Таким чином суд вважає встановленим той факт, що на теперішній час рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2014 року відповідачем не виконано, борг на користь позивача відповідачем не сплачений.

29 вересня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача курсової різниці та процентів за користування позикою.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення з відповідача курсової різниці за період з 23.05.2014 року по 23.09.2016 року судом встановлено наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача кошти, у вигляді курсової різниці за договором позики у розмірі 35 480,92 грн., що дорівнює зростанню вартості боргу у гривневому еквіваленті за позикою та відсотками у розмірі 3375,00 доларів США за офіційним курсом НБУ у період з 23.05.2014 року по 23.09.2016 року.

Відповідно до ч. 2ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2014 року, звертаючись до суду з позовом до відповідача у травні 2014 року, позивач ОСОБА_1 просив стягнути заборгованість за договором позики саме у гривнях з урахуванням курсу НБУ станом на момент подання позовної заяви, його позовні вимоги задоволено та стягнуто суму позики з урахуванням курсу НБУ станом на момент подання позовної заяви.

Таким чином, при ухвалені рішення судом було враховано положенняст. 533 ЦК України. Законодавством не передбачено стягнення з жодної із сторін договору позики курсової різниців разі збільшення або зменшення курсу іноземної валюти до національної грошової одиниці. Посилання позивача на зміну офіційного курсу гривні щодо долара США, в результаті чого суттєво зріс курс долара США до гривні, не може бути прийнято до уваги, оскільки позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, просив стягнути заборгованість у гривні, розраховану відповідно до офіційного курсу валют на день подачі позову, тому суд вважає що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення коштів, у вигляді курсової різниці, у розмірі 35 480,92 грн. є необґрунтованими, безпідставними, такими, що не ґрунтуються на законі, а отже задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування позикою суд виходить з наступного.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається, в своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача проценти за користування позикою у розмірі 21 000,00 грн. та 3500,00 доларів США за період з червня 2014 року по вересень 2016 року, оскільки згідно рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26.09.2014 року проценти було стягнуто по 30 травня 2014 року.

В судовому засіданні встановлено, що 30 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 500,00 доларів США та 15000,00 грн. строком на 60 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 5% щомісячно з 1 по 5 число. Тобто, вказаним договором позики встановлений розмір і порядок одержання процентів.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України, яка має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений зазначеним Кодексом, іншими законодавчими актами або конкретним договором.

Згідно з цією статтею ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Таким чином, якщо договір позики не є безоплатним (безпроцентним) у розумінні ч. 2 ст. 1048 ЦК України, позичальник зобов'язаний сплатити винагороду (проценти за користування позикою) й у разі, коли таким договором не передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-36цс14).

Слід також зазначити, що ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів з боржника або звернення кредитора з заявою про примусове виконання рішення суду до органів державної виконавчої служби, не припиняє грошове зобовязання, та не виключає відповідальність боржника за порушення строків розрахунку за грошовим зобовязанням, передбачену ст. 625 ЦК України.

Оскільки судом встановлено, що на теперішній час рішення суду від 26.09.2014 року відповідачем не виконане та грошові кошти отримані в позику відповідачем позивачу не повернуті, слід дійти висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача процентів за договором позики на підставі ст. 1048 ЦК України.

Як встановлено судом, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2014 року з відповідача на користь позивача стягнуті проценти станом на час звернення позивача до суду з вказаним позовом, тобто на 30 травня 2014 року, а з даним позовом про стягнення процентів за користування позикою ОСОБА_1 звернувся 29 вересня 2016 року.

Враховуючи наведене стягненню з відповідача на користь позивача підлягають проценти, встановлені договором позики від 30 жовтня 2013 року за користування позикою, які нараховуються за період з 01 червня 2014 року по 31 серпня 2016 року, а саме 135% (5% х 27 місяців = 135%). Підстав для стягнення з відповідача процентів за вересень 2016 року суд не вбачає, оскільки на час звернення до суду з даним позовом вересень місяць ще не сплинув, а отже проценти за користування позикою нараховуватися не можуть.

Так, за позикою у розмірі 2500,00 доларів США, сума несплачених відповідачем процентів складає 3375,00 доларів США, що за курсом НБУ (100 доларів США станом на 31 серпня 2016 року еквівалентно 2565,2241 грн.).

Таким чином, сума процентів за договором позики щодо повернення 2500,00 доларів США, за період з 01.06.2014 року по 31.08.2016 року становить 3375,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.08.2016 року становить еквівалент 86576,31 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно розяснень наданих у пункті 14Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року, відповідно до частини першоїстатті 192 ЦКзаконним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Щодо розміру процентів за договором позики щодо повернення 15 000,00 грн., сума яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 01.06.2014 року по 31.08.2016 року становить 20 250,00 грн. (15 000,00 грн.х135%/ 100% = 20 250,00 грн.)

А всього разом, сума процентів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за користування позикою становить 106826,31 грн. Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Підсумовуючи все вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення коштів, у вигляді курсової різниці та процентів, слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача проценти за договором позики у розмірі 106826,31 грн., а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно з ч. 1ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, (який становить 72,56 %), у розмірі 1068,16 грн. (1472,10 х 72,56 % / 100).

На підставі ст.ст. 599, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 58-51, 88,212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти за договором позики за період з 01.06.2014 року по 31.08.2016 року у розмірі 106826,31 грн. (сто шість тисяч вісімсот двадцять шість гривень, 31 копійка).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1068,16 грн. (одна тисяча шістдесят вісім гривень, 31 копійка).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез