Ухвала суду № 63537237, 14.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4049/16

Категорія: 3.1 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Кравця О.О.судді -Домусчі С. Д.судді -Коваля М.П.розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій, та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області та просив визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання інформації про відсутність (наявність) судимості, та зобов'язати надати Довідку із зазначенням про відсутність (наявність) судимості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 року позов був задоволений.

Не погоджуючись зі вказаною постановою представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, та просив її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися, представником апелянта подано письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а тому суд відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини між сторонами стосуються доступу до публічної інформації та врегульовані нормами Закону України від 02.10.1992р. №2657-XII "Про інформацію" та Закону України № 2939-VI«Про доступ до публічної інформації»

Згідно з ч.2 ст.11 Закону №2657-XII кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України № 2939-VI«Про доступ до публічної інформації» ( надалі - Закон № 2939-VI )доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно ч. 2, 3 ст. 13 Закону № 2939-VI, до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 з метою працевлаштування, звернувся до Управління інформаційного забезпечення ГУ МВС України в Одеській області із запитом про надання довідки щодо відсутності або наявності за ним непогашеної судимості, за результатами розгляду якого відповідачем було видано довідку №226-02082016/51210, у якій зазначено, що ОСОБА_4 16.09.1965року народження, на території України станом на 08.08.2016р. у розшуку не перебуває, був засуджений 13.05.2015р. Володарським р/с Донецької області за ч.2 ст.406 Кримінального кодексу України до 2 років позбавлення волі, згідно ст.75 Кримінального кодексу України з випробувальним терміном на 1 рік.

Згідно із положеннями Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №823/188 від 23.08.2002року внесення до довідок про судимість (несудимість) всієї інформації, що є об'єктом оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку щодо особи, у тому числі, інформації щодо притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності не передбачено.

А ,п. 9.9 Інструкції зазначено, що інформацію про судимість (несудимість) за особистими зверненнями громадян надають територіальні органи УОІ-ВОІ за місцем останнього постійного мешкання цих громадян з урахуванням вимог ст. 5,89, 108 КК України. Довідка надається на бланку встановленого зразка за підписом керівника та засвідчується печаткою підрозділу з її обов'язковою реєстрацією.

За змістом ст.88 Кримінального кодексу України, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що позивачу не було надано відповіді щодо відсутності (наявності) судимості, а вказано лише притягнення до кримінальної відповідальності, та те, що він не перебуває в розшуку, чим порушено законні права та охоронювані законом інтереси позивача, так як за змістом п.6 ст.14 Закону № 2939-VI, розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Крім того, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту в порядку ст.9 КАС України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто норми Закону України від 02.10.1992р. №2657-XII "Про інформацію" та Закону України № 2939-VI«Про доступ до публічної інформації» , а ні Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №823/188 від 23.08.2002року , а зворотній висновок апелянта є помилковим.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п. 53 Рішення ЄСПЛ по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03); при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно ч.2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне,по-суті, рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином,, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі ,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий

суддя-доповідач Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Коваль М.П.