Постанова № 63537236, 14.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4051/16

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача - Кравця О.О.судді -Домусчі С.Д.судді - Коваля М.П.розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альстар" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2016 р. по справі за адміністративним позовом Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до Приватного підприємства "Альстар" про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Роздільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства "Альстар" та просила стягнути заборгованість по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 124341,18 грн., шляхом надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2016 року позов був задоволений.

Не погоджуючись зі вказаною постановою представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, та просив її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

15.11.2016 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду було призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Альстар" в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню за наступних обставин:

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ПП "Альстар" взято на податковий облік, як платника податків за неосновним місцем обліку у Роздільнянській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області та є платником податків передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Станом на 20.07.2016 року ПП "Альстар" має податковий борг по орендній платі з юридичних осіб (код платежу 18010600) у сумі 124341,18 грн., в т.ч. по основного платежу 117219,74 грн., який виник згідно податкового розрахунку земельного податку №1500001913 від 19.02.2015 року на суму 85872,18 грн. (залишок боргу 65946,89 грн.), згідно податкового розрахунку земельного податку №1600006399 від 12.05.2016 року на суму 123054,81 грн. (залишок боргу 51272,85 грн.), по штрафній санкції в сумі 4518,05 грн., який виник згідно податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 року №0000861502 на суму 702,97 грн. (залишок боргу - 702,97 грн.), згідно податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 року №0000851502 на суму 2235,97 грн. (залишок боргу 2235,97 грн.), згідно податкового повідомлення-рішення від 27.04.2016 року №0000911200 на суму 1579,11 грн. (залишок боргу 1579,11 грн.), залишок несплаченої пені складає 2603,39 грн., яка була нарахована на податковий розрахунок земельного податку №1500001913 від 19.02.2015 року.

Роздільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відповідачу була вручена 15.01.2015 року податкова вимога №3-25 від 15.01.2015 року, відповідно до положень ст.59 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг (недоїмка) - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 88.1 статті 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Податкова застава, згідно підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, орган державної податкової служби насамперед здійснює заходи щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, лише в разі недостатності коштів - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що до суду 1-ої інстанції фіскальним (податковим) органом не надавалось належних та допустимих доказів вживання фіскальним органом заходів щодо стягнення грошових коштів відповідача з відкритих рахунків, які вказані в довідці від 19.07.2016 року №6789/9/15-24-08-01, а також заходів щодо стягнення готівкових коштів відповідача, у матеріалах справи не міститься копій платіжних вимог,інкасових доручень повернутих банківськими установами з відміткою про відсутність коштів на рахунках платника, що підтверджує факт відсутності коштів на рахунках відповідача.

Фіскальний (податковий) орган вправі використати майно платника для погашення його податкового боргу у випадку недостатності або відсутності грошових коштів на рахунках підприємства або відсутності інформації про існування таких рахунків взагалі. Зі змісту статті 95 Податкового кодексу України не випливає, що податковий орган вправі звернутися до суду щодо надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника, оминаючи стадію стягнення коштів з платника податків на погашення його податкової заборгованості.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Відповідно до п.56.21 ст.56ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У зв'язку із ненаданням податковим органом на вимогу апеляційного суду копії податкової декларації та витягу із Реєстру податкових накладних -вказаний факт трактується на користь платника податків.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п. 53 Рішення ЄСПЛ по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03); при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими

Згідно із п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V).

Згідно п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97); адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління»

Апеляційний суд із врахуванням Практики Європейського Суду з прав людини ,вимог Податкового Кодексу, презумпції правомірності дій платника податків , доходить висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не дотримано послідовності виконання вимог ст.95 ПК України щодо порядку застосування заходів контролюючим органом до платника податків, якій має податковий борг по його погашенню.

Крім того, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта , що приймаючи постанову суд 1-ої інстанції помилково керувався положеннями , зокрема ст.183-2 КАС України, так як вказані правовідносини врегульовані нормами ст. 183-3 КАС України, відповідно до яких, надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі здійснюється на підставі подання органів доходів і зборів з урахуванням особливостей провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень, розгляд якого має відбуватись за участю органу доходів і зборів, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено (ч.8 ст. 183-3 КАС України), а не в порядку позовного провадження та не в порядку скороченого провадження, та вважає ,що податковим органом обрано неналежний засіб захисту права.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 3. ч.1. ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.94,ч.1 ст. 195, 197, 198, 202, ст. 205, ч.1 ст.207, ст. 210, ст.211, ст. 212 , ч. 6 ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альстар"- задовольнити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 - скасувати.

Прийняти нову постанову:

У задоволенні адміністративного позову Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області щодо стягнення заборгованості по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 124341,18 грн., шляхом надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення, та оскарженню не підлягає.

Головуючий

суддя-доповідач Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Коваль М.П.