Ухвала суду № 63537176, 19.12.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

19 грудня 2016 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М., Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,розглянувши заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд судових рішень у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2015 року у задоволенні позовних відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом та ухвалено в цій частині нове, яким задоволено вказані позовні вимоги.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 3 996 грн. 30 коп.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення у справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, а в іншій частині залишаючи рішення місцевого суду без змін, виходив із того, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, оскільки вказана в розрахунку заборгованість розрахована з процентної ставки відповідно до умов та правил надання банківських послуг, а не із ставки 3% в місяць, яка зазначена в довідці про умови кредитування з використанням кредитки, тоді як, умови та правила не є частиною укладеного між сторонами договору, а відтак у відповідача не виникло зобов'язань, які передбачені такими умовами та правилами.

Крім того, апеляційним судом пропонувалось позивачу розрахувати борг по процентам виходячи з процентної ставки 3% на місяць, але останній не надав такий розрахунок, а тому позивачем не доведено наявність заборгованості за процентами.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

- від 25 листопада 2015 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до місцевого суду, виходив із того, що відмовляючи у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості, суди виходили лише із тих підстав, що Умови та Правила надання банківських послуг не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, так як відповідач їх не підписував, при цьому суди взагалі не встановили характер правовідносин сторін та норми права, які підлягають застосуванню, не зробили висновків щодо наявності чи відсутності кредитних правовідносин, про які вказує позивач.

- від 26 жовтня 2016 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, виходив із того, що суд не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору, не перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

- від 21 вересня 2016 року суд касаційної інстанції виходив із того, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та має прострочену заборгованість, а тому позов про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

- від 22 червня 2016 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, виходив із того, що суд не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору щодо сплати процентів, пені/комісії та штрафу за користування кредитом, не перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Порівняння вищенаведених судовий рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд судових рішень відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук