Ухвала суду № 63537053, 14.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3528/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

Лукянчук О.В.

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2015р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Ел С Транспорт» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015р. ТОВ «Джі Ел С Транспорт» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015р. №0000592200 та №0000602200.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідачем в період з 22.04.2015р. по 15.05.2015р. проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Джі Ел С Транспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.12.2012р. по 31.12.2014р. та за результатами якої складений акт від 22.05.2015р. за №102115-17-22-01-24-38368317, у висновках якого вказані порушення:

- пп.14.1.27, пп.14.1.28 ст. 14, пп.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2 298 767грн., у тому числі у 2013р. в сумі 2 130 34 грн., у 2014р. в сумі 168 424грн.;

- п.187.1 ст.187, п. 198.3, 198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 2 450 984грн.;

- п.169.2.2. п.169.2 ст.169 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи з фізичних осіб у сумі 1 103,0грн.;

- п.176.2. «б» ст.176 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме підприємство подавало податкові розрахунки за формою №1ДФ за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р. з недостовірними даними, а саме, невірно відображено суми нарахованого та виплаченого податку з доходів фізичних осіб.

На підставі виявлених та встановлених порушень, ДПІ 11.06.2015р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000592200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2298767грн. основного платежу, та 574691,75грн. штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення за №0000602200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 2450984грн. за основним платежем, 612746грн. за штрафними санкціями.

Позивач вказав, що ним надані усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність господарських операцій, а тому висновки ДПІ викладені в акті перевірки є безпідставними і не обгрунтованими.

Посилаючись на ці обставини просив позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області від 11 червня 2015 року: №0000592200, №0000602200.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт виконання робіт та надання послуг з постачання ПММ.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що за результатами документальної планової виїзної перевірки позивач з питань дотримання податкового законодавства за період з 18.12.2012р. по 31.12.2014р., ДПІ 22.05.2015р. складено акту за №102115-17-22-01-24-38368317 (т.1а.с.26-87) в якому вказані певні порушення, які допустив позивач.

На підставі виявлених порушень податкового законодавства, ДПІ 11.06.2015р. прийняті: - податкові повідомлення-рішення за №0000592200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2298767грн. основного платежу, та 574691,75грн. штрафних санкцій; - податкове повідомлення-рішення за №0000602200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 2450984грн. за основним платежем, 612746грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішення стали висновки ДПІ про те, що: - по ТОВ «ТД Орлан» в актах виконаних робіт зазначено номенклатуру послуг, що унеможливлює ідентифікувати надані послуги (маршрут, вантаж, транспортний засіб) та визначити їх об'єм; до перевірки не надані заявки та ТТН (CMR), які б ідентифікували та конкретизували послуги, отримані від позивача; фінансовий звіт подано з нульовими показниками: - по ПП «Векте» наявні розбіжності в податкових зобов'язаннях та податковому кредиту між ПП та позивачем; відсутнє підприємство за місцезнаходженням; відсутні складські приміщення для зберігання ПММ та не підтверджений факт приймання та передачі товарів; до перевірки не надані ТТН.

Не погоджуючись із прийнятими на підставі висновків ДПІ податковими повідомленнями-рішеннями, позивач просить їх скасувати.

Перевіряючи правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, та підстави, з якими позивач просить їх скасувати, судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ "Джі Ел С Транспорт" є вантажний автомобільний транспорт (т.1 а.с.174).

Між ТОВ «ТД Орлан» та ТОВ «Джі Ел С Транспорт» 1.02.2013р. укладений договір на транспорто-експедиторське обслуговування за №236/13 (т.1 а.с.200-202). За умовами п.1.2 вказаного Договору виконавець в інтересах Замовника виконує пов'язані з організацією перевезення транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що підставою для одержання вантажу до перевезення є СМР (п.2.2.).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ТД «Орлан»» здійснює діяльність, зокрема, щодо допоміжної діяльності у сфері транспорту (т.1 а.с.145-147).

На підтвердження належного виконання умов договору та надання транспортних послуг, до матеріалів справи позивачем надано: реєстри виданих та отриманих податкових накладних, рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення, журнал-ордер і відомість по рахункам, реєстри до актів виконаних робіт «з організації транспортного перевезення», заявки до договору, міжнародні товаро-транспортні накладні, дорожні листи, товаро-транспортні накладні (т.1 а.с.117-124, т.2 а.с.2-27, 35-155, 169-289, т.3 а.с.2, т.3 а.с.2-127, 144-280, т. 4 а.с.2-88, 101-231, т. 5 а.с.2-105, 114-239, т. 6 а.с.2-100, 110-238, т.7 а.с.2-90, 102-247, т.8 а.с.2-105, 115-267, т.9 а.с.15-221, 224-254, 255, 256, 258, т.10 а.с.2-142,173-258, т.9 а.с.222-223, 259-279, т.10 а.с.259-276, т.11 а.с.2-207, 227, т.13 а.с.1-91).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997р. товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як визначено в ст.4,5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956р.), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Крім того, ст.9 Конвенції передбачено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Виходячи з вище наведених норм діючого законодавства, товарно-транспортним документом при міжнародних вантажоперевезеннях є міжнародна товарно-транспортна накладна - CMR. Її застосування передбачено Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.56р.. Складанням CMR підтверджується укладання договору.

У відповідності до ст.6 Конвенції накладна повинна містити певні реквізити та в CMR може бути наведено будь-яку іншу інформацію, яку сторони вважають необхідною.

Під час з'ясування обставин по справі встановлено, що спірні міжнародні товарно-транспортні накладні CMR були надані митними органам при здійсненні ними митного контролю та митного оформлення. ТТН містили всю інформацію відносно виконаних перевезень, з урахуванням усіх відомостей (маршрут, вантаж, транспортний засіб).

З боку митних органів зауважень щодо правильності оформлення ТТН міжнародного зразка CMR не було.

Що стосується господарських операцій з ПП «Векте», то з матеріалів справи вбачається, що між ПП «Векте» та ТОВ «Джі Ел С Транспорт» 1.03.2015р. було укладено договір №19 на безперебійне постачання нафтопродуктів на заправку автотранспорту позивача ПММ, а платник податку зобов'язаний вказану поставку оплатити (т.1 а.с.204-206). При цьому за умовами договору (п.1.2) кількість та вартість палива узгоджується сторонами в рахунках-фактурах, наданих постачальником.

На підтвердження отримання палива та його оплату, до матеріалів справи надано: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, реєстри податкових накладних, заявки на заправку транспортних засобів (т.13 а.с.1- 139, 146-180).

Як визначено в п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення певних операцій, визначених в наведеній статті.

За правилами п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.4, 201.5, 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Підтвердження отримання покупцем палива є видача покупцю видаткових накладних.

З акту перевірки вбачається, що висновки про порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам позивача з ПП «Векте» ґрунтуються лише на встановлених іншими актами перевірки порушеннях податкового законодавства контрагентом позивача.

Судова колегія вважає за необхідним зазначити, що сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які, на думку відповідача, порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів його контрагентів.

Слід також зауважити, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В той же час, позивач не має правових підстав перевіряти чи включена контрагентами постачальника сума податку на додану вартість від реалізованих товарів (робіт, послуг) до складу податкових зобов'язань.

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Суд зазначає, що стаття 138 ПК України визначає склад витрат та порядок їх визнання.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Оскільки до справи надані усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, судова колегія вважає, що вказані документи підтверджують отриманні послуги та правомірність формування витрат, які визначають об'єкт оподаткування.

Під час з'ясування обставин по справі представником ДПІ не було надані докази, які могли спростувати правомірність формування витрат та правильність визначення об'єкта оподаткування.

За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнятті без належної оцінки наданих до перевірки первинних документів, а тому підлягають скасуванню.

В доводах апеляційних скарг апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2015р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 грудня 2016р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук