Ухвала суду № 63537052, 14.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1341/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

Лукянчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016р. по справі за адміністративним позовом Будівельно-монтажного кооперативу «Факел» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016р. БМК «Факел» звернулось в суд із позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, в якому просило:

- скасувати податкову вимогу №1920-25 від 7.07.2015р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у нього відсутній податковий борг на суму, яку зазначено у податковій вимозі, а тому відповідачем неправомірно прийнята вимога.

Посилаючись на вищевказане позивач просив вимоги задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016р. позов задоволено.

Скасовано податкову вимогу №1920-25 від 7.07.2015р..

Присуджено на користь БМК «Факел» судовий збір у сумі 1378грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень), сплачений квитанцією №0.0.577600766.1 від 4.07.2016р. за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 30.06.2016р. позивач отримав листа податкової інспекції, зі змісту якого дізнався про існування податкового боргу у БМК «Факел», який виник ще 30.11.2014р., у зв'язку з несплатою грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 999грн., самостійно задекларованого по податковій декларації з податку на додану вартість №9065493186 від 11.11.2014р. за жовтень 2014р.. До листа був доданий корінець податкової вимоги №1920-25 від 7.07.2015р. на суму 14 919,25грн., з яких 14036,70грн. основний платіж та 883,12грн. пеня.

Позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014р. до податкової інспекції 11.11.2014р., в якій визначив у рядку 25 суму податку на додану вартість 12 998грн. (а.с.21-23).

Так, згідно з п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.57.1. ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Таким чином позивач повинен був до 30.11.2014р. оплатити податок на додану вартість до бюджету за жовтень 2014р..

Як вбачається з матеріалів справи, позивач через АТ «Імекбанк» перерахував до Держбюджету Ленінського району суму податку на додану вартість, про що свідчить платіжне доручення №71 від 25.11.2014р. (а.с.15).

Відповідно до пп.14.1.175. п. 14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.59.1 ст.59 зазначеного вище Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в апеляційній інстанції, платіжне доручення про перерахування до Державного бюджету податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2014р. позивачем подано до банківської установи на повну суму зобов'язання в межах граничного строку сплати та прийняте до виконання банківською установою в день його подання. З яких підстав сума податку не надійшла до бюджету та не була перерахована банківською установою невідомо.

Так, згідно ст.1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» №2346-ІІІ від 5.04.2001р. переказ коштів - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі(далі - Закон №2346-ІІІ).

Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону №2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з п.22.4 ст.22 Закону №2346-ІІІ ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (п.1.29 ст.1 Закону №2346-ІІІ).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Згідно з п.129.6 ст.129 ПК України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що несвоєчасне надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, а тому податкова вимога ДПІ підлягає скасуванню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,200,206КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2016р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук