Рішення № 63529219, 05.12.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18738/16-ц

Провадження № 2/761/5593/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Рибака М.А.,

при секретарі Сівоха І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання дій протиправними -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича (далі по тексту - відповідач) про визнання дій протиправними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.11.2015 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. посвідчив договір купівлі-продажу предмету іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1. Договір зареєстрований в реєстрі за № 8978.

Позивач вважала дії відповідача щодо посвідчення вказаного договору купівлі-продажу предмета іпотеки протиправними, у зв'язку з порушенням приписів п.п. 2.7, 2.8, 2.11, 2.13 розділу 2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, оскільки нотаріус посвідчив договір купівлі-продажу предмета іпотеки без письмового повідомлення іпотекодавця за тридцять днів до укладення договору про намір укласти такий договір, та з порушенням порядку визначення ціни продажу предмета іпотеки.

Також зазначала, що 03.12.2014 року позивач уклала з ОСОБА_3 договір іпотеки, предметом якого була належна ОСОБА_1 двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Вказаним договором іпотеки забезпечувалося зобов'язання позивача щодо повернення суми позики в розмірі 604400 грн. по договору позики від 03.12.2014 року.

В подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу предмета іпотеки від 20.11.2015 ОСОБА_3 продав від свого імені предмет іпотеки ОСОБА_4

26.06.2015 ОСОБА_3 пред'явив позивачу заяву-вимогу про усунення порушення з вимогою про сплату 847844,00 грн. за договором позики від 03.12.2014 року.

Разом із тим, в тексті заяви-вимоги від 26.06.2015 року ОСОБА_3 зазначив, що у випадку не виконання або несвоєчасного виконання цієї вимоги, буде змушений діяти згідно з пунктом 5.2.9 Договору Іпотеки в рамках чинного законодавства України, і в тому числі від свого імені продати за ціною визначеною експертом, предмет іпотеки третім особам і спрямувати отримані кошти на задоволення своїх вимог.

Приватний нотаріус Каплун Ю.В у посвідченому 20.11.2015 договорі купівлі-продажу вказав, що 26 червня 2015 року Іпотекодержатель письмово повідомив ОСОБА_1 про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки.

Позивач звертала увагу суду на те, що заява-вимога ОСОБА_3 від 26.06.2015 року є письмовою вимогою про виконання порушеного зобов'язання, яка містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, що регламентовано і 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», та п. 5.2.4 договору іпотеки, але не є письмовим повідомленням про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки.

Обов'язок щодо письмового повідомлення іпотекодержателя за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу про намір укласти такий договір регламентований ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», та п. 5.3.1 договору іпотеки.

Цей обов'язок виникає у іпотекодержателя з моменту прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки конкретним способом.

Прийняти таке рішення іпотекодержатель вправі після спливу тридцяти денного строку наданого для виконання вимоги від 26.06.2015 року про виконання порушеного зобов'язання, тобто з 26.07.2015 року.

Проте, письмового повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки ОСОБА_3 позивачці не надсилав. Також він не звертався до позивачки для встановлення ціни продажу предмету іпотеки за згодою між іпотекодержателем та іпотекодавцем.

Разом із тим, відповідач вказані обставини не врахував, що призвело до порушення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Окрім того, нотаріус не перевірив чи встановлювалась ціна продажу предмета іпотеки за згодою між іпотекодержателем та іпотекодавцем. Вказані порушення призвели до того, що ціна продажу предмета іпотеки була значно нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно зі звітом про оцінку квартири підготовлений ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія», ринкова вартість квартири станом на 19.11.2015 становила 2 060 725 ГРН. (копія звіту буде надана в попередньому судовому засіданні).

Відповідно до п. 2.11 розділу 2 глави 2 Порядку, нотаріус має право посвідчити договір купівлі-продажу предмета іпотеки іншій особі за наявності відомостей про те, що інші особи, які мають зареєстровані в установленому законодавством порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відмовились одержати надіслані на їх адресу повідомлення про намір продати предмет іпотеки. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.

Відповідно до п. 2.13 розділу 2 глави 2 Порядку, ціна продажу предмета іпотеки має бути встановлена за згодою між іпотекодержателем та іпотекодавцем. У разі недосягнення згоди щодо ціни продажу предмет іпотеки здійснюється за ціною, не нижчою за встановлену незалежною оцінкою, що підтверджується відповідним актом про оцінку.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплун Ю. В. щодо посвідчення 20.11.2015 договору купівлі - продажу предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі за № 8978, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В процесі розгляду справи судом відповідно до вимог ст. 35 ЦПК України було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень чи пояснень по суті позовних вимог до суду не надав.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із виникненням у нього сімейних обставин, що перешкоджають йому брати участь у судовому засіданні 05.12.2016 року. Також представник відповідача зазначав, що до нього звернулась третя особа ОСОБА_5, яка повідомила, що бажає примати участь у судовому процесі, проте 05.12.2016 року буде перебувати у відпустці за межами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Разом із тим, до клопотання представником відповідача не було долучено жодних доказів на підтвердження поважності неявки в судове засідання відповідача та третьої особи, а тому суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, а також третьої особи.

Окрім того, неявка третьої особи, яка повідомлена належним чином, не є процесуальною перешкодою для розгляду справи.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечував, в зв'язку тим, що причини неявки відповідача в судове засідання визнані судом неповажними, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі по тексту -Закон № 3425-XII).

Частиною 1 ст. 1 Закону № 3425-XII встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною 2 ст. 1 Закону № 3425-XII передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 50 Закону № 3425-XII передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року № 2 можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Закон № 3425-XII поділяє об'єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи:

- нотаріальні дії;

- відмова у вчиненні нотаріальних дій;

- нотаріальні акти.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 3425-XII нотаріальними діями є посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Обов'язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений ч. 3 ст. 49 Закону № 3425-XII, де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.

Як випливає з п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону № 3425-XII, підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії можуть встановлюватися тільки цим Законом.

Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у ст. 49 Закону № 3425-XII, не є вичерпним.

За наявності умов, передбачених ст. 49 Закону № 3425-XII, на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону № 3425-XII право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.

Перевіряючи законність дій нотаріуса, суддя повинен детально вивчити закон, на підставі якого діяв нотаріус чи інша посадова особа, уповноважена на вчинення нотаріальної дії, дослідити всі докази і з'ясувати обставини, що мають значення для справи. Це, у свою чергу, дає суду можливість винести законне й обґрунтоване рішення.

Предметом доказування під час судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або про відмову в їх вчиненні згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у ч. 1 ст. 179 ЦПК, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів (ч. 2 ст. 179 ЦПК).

Доказами у справах щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні можуть бути документи, що стосуються вчиненої нотаріальної дії (оригінали нотаріально посвідченого договору, заповіту, свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя, довіреності, інші документи, видані нотаріусами; документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника, тощо); постанова нотаріуса або відповідний акт посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, про відмову вчинити дану нотаріальну дію; документи, які заявник просив засвідчити або посвідчити.

Так, судом встановлено, що 20.11.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим № 8973 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_3 (за договором - Продавець) та ОСОБА_4 (за договором - Покупець), за умовами якого Продавець передав у власність, а Покупець прийняв у власність квартиру під номером АДРЕСА_1 (а.с. 125-126).

Зазначена квартира належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.07.2014 року та була передана в іпотеку ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки від 03.12.2014 року в забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 за договором позики від 03.12.2014 року (а.с. 8-15).

Відповідно до п. 5.1. договору іпотеки, іпотекодержатель (ОСОБА_3.) набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі настання одного із таких випадків:

5.1.1. Якщо на день, визначений договором позики або додатковими угодами до нього, іпотекодавець:

а) не поверне іпотекодержателеві суму позик в повному обсязі.

б) не сплатить іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання.

5.1.2. У будь-яких інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, в тому числі, у випадку прострочення основного зобов'язання.

5.1.3. У випадку припинення основного зобов'язання з будь-яких підстав (розірвання договору позики угодою сторін чи рішенням суду та ін.) і за наявності заборгованості іпотекодавця за основним зобов'язанням.

Відповідно п. 5.2. Договору іпотеки, за вибором іпотеко держателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотеко держателя:

5.2.1. За рішенням суду.

5.2.2. У безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису іпотеко держатель подає нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості іпотекодавця за основним зобов'язанням, а саме: заяву про невиконання іпотекодавцем умов основного зобов'язання, розрахунок заборгованості, свій примірник цього договору.

5.2.3. Відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в цьому договорі.

Відповідно до з п. 5.2.4. Договору іпотеки, у разі порушення умов основного зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога іпотеко держателя залишиться без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до цього договору та Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до з п. 5.2.9. Договору іпотеки, сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотеко держателя може здійснюватися шляхом:

- передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»;

- продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та направлення вирученої суми на погашення заборгованості за основним зобов'язанням;

- набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до з п. 5.3.1 Договору іпотеки, у випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом реалізації свого права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

26.06.2015 року позивачем було складено нотаріально посвідчену заяву, відповідно до якої вона зазначала, що нею було отримано 26.06.2015 року заяву-вимогу від ОСОБА_3 про необхідність сплатити на його користь суму в розмірі 847844,00 грн. протягом 31 календарного дня з моменту отримання листа-вимоги (а.с. 130).

При цьому, в згаданій заяві також зазначалось про те, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання цієї вимоги, ОСОБА_3 буде змушений діяти згідно з пунктом 5.2.9. договору іпотеки в рамках чинного законодавства України, і в тому числі від свого імені продати за ціною визначеною експертом Предмет іпотеки третім особам і спрямувати отримані кошти на задоволення своїх вимог.

Разом із тим, відповідно до Висновку експертного дослідження від 22.04.2016 року № 056/166, складеного Українським бюро лінгвістичних експертиз, текст заяви-вимоги ОСОБА_3 від 26 червня 2015 року не містить повідомлення, передбаченого пунктом 5.3.1. договору іпотеки, про намір ОСОБА_3 укласти договір купівлі-продажу для реалізації свого права на продаж предмета іпотеки (а.с. 46-61).

Суд також погоджується із даним твердженням експерта, оскільки дійсно, сама заява-вимога містить попередження позивача про те, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання цієї вимоги, ОСОБА_3 буде змушений діяти згідно з пунктом 5.2.9. договору іпотеки в рамках чинного законодавства України, і в тому числі від свого імені продати за ціною визначеною експертом Предмет іпотеки третім особам і спрямувати отримані кошти на задоволення своїх вимог, проте не містить письмового повідомлення іпотекодавця про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки.

Відсутнє таке повідомлення і в матеріалах нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири (а.с. 123-181).

Відповідно до підпункту 2.7 пункту 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року N 296/5 (в редакції, чинній на момент здійснення нотаріальної дії) (далі по тексту - Порядок) якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження. Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов'язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із підпунктом 2.8 пункту 2 глави 2 розділу ІІ, особи, які виявили бажання придбати предмет іпотеки (відмовитися від права купівлі), повинні в тридцятиденний строк з дня одержання повідомлення щодо наміру продажу письмово повідомити іпотекодержателя або нотаріуса про свій намір. Особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки в іпотекодержателя з дня отримання іпотекодержателем повідомлення про згоду на купівлю предмета іпотеки. Якщо в установлений строк відповідь на повідомлення від осіб, які мають право переважної купівлі предмета іпотеки, не надійшла, нотаріус вправі посвідчити договір купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій іншій особі на розсуд іпотекодержателя.

Оскільки із матеріалів справи вбачається, що іпотекодержателем повідомлення про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодавцю та всім особам, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки за 30 днів до укладення такого договору, не направлялось, а отже відповідач не мав правових підстав для посвідчення такого договору.

Відповідно до підпункту 2.13 пункту 2 глави 2 розділу ІІ Порядку ціна продажу предмета іпотеки має бути встановлена за згодою між іпотекодержателем та іпотекодавцем. У разі недосягнення згоди щодо ціни продажу предмет іпотеки здійснюється за ціною, не нижчою за встановлену незалежною оцінкою, що підтверджується відповідним актом про оцінку.

На виконання вказаної вимоги, матеріали нотаріальної справи також не містять доказів на підтвердження того, що між іпотекодержателем та іпотекодавцем не було досягнуто згоди щодо ціни продажу предмету іпотеки, а також того, що така згода у іпотекодавця запитувалась.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус чи інша посадове особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема вчинення такої дії суперечить законові. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Враховуючи викладене, приватним нотаріусом Каплуном Ю.В. не було надано належної оцінки поданим для вчинення зазначених нотаріальних дій документам, а саме належним чином не з'ясовано обставин направлення ОСОБА_3 повідомлення про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодавцю та всім особам, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки за 30 днів до укладення такого договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича щодо посвідчення 20.11.2015 року договору купівлі-продажу предмета іпотеки, а саме - квартири АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі за № 8978, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Відповідачем жодним чином не спростовано обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх позовних вимог в силу ст. 10 ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, на основі з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3 - 14, 27 - 30, 60, 88, 209, 213 - 215, 223, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання дій протиправними - задовольнити.

Визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича щодо посвідчення 20.11.2015 року договору купівлі-продажу предмета іпотеки, а саме - квартири АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі за № 8978, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ М.А. РИБАК