Рішення № 63528250, 05.12.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45877/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

05 грудня 2016 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Васильєвої Н.П.,

при секретарі Захарчишиній В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року позивач ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» вказує, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 05.12.2005 року було укладено кредитний договір № 127-71/12-2005А відповідно до якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 72 000,00 доларів США для придбання транспортного засобу.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем було укладено Договір застави транспортного засобу № 127-71/12-2005A від 05.12.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2719, відповідно до якого відповідач надав в приватне обтяження АКІБ «УкрСиббанк» автотранспортний засіб марки TOYOTA, модель Land Cruiser, який належить на праві власності відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КХС № 817206 виданого в МРЕВ -8 ДАІ ГУ-УМВС України в м. Києві від 29 листопада 2005 року.

20 квітня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу № 17, відповідно до якого останній набув право нового кредитора ОСОБА_1 за кредитним договором № 127-71/12-2005А від 05.12.2005

Також, відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін), первісним кредитором здійснено зміну заставодержателя з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», на підставі чого останній набув права заставодержателя відносно автотранспортного засобу, що виступило гарантом виконання зобов'язань, а саме: автомобіль марки TOYOTA, модель Land Cruiser, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 ДЖИП, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість.

Так, Голосіївським районним судом м. Києва від 19 травня 2010 року по справі за № 2-1029/10 було ухвалено рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УкрСиббанк» за Кредитним договором № 127-71/12-2005А. Дане рішення суду станом на час подання позовної заяви не виконано, відповідно до інформації про виконавче провадження, у зв'язку з викладеними обставинами ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернувся до суду та просить звернути стягнення на предмет застави, а саме: транспортного засобу марки TOYOTA, модель Land Cruiser, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 ДЖИП, реєстраційний номер НОМЕР_1 що належить на праві власності ОСОБА_1, інн. НОМЕР_2, шляхом визнання за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» права власності на вказаний транспортний засіб, з вчинення подальших дій пов'язаних з переоформленням автотранспортного засобу в органах Державної автомобільної інспекції України ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» наділивши правом зняття з обліку транспортний засіб марки TOYOTA, модель Land Cruiser, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 ДЖИП, реєстраційний номер НОМЕР_1 та постановленням на облік в органах ДАЇ України та зобов'язати відповідача, інн. НОМЕР_2 передати ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» предмет застави - автомобіль марки TOYOTA, модель Land Cruiser, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 ДЖИП, реєстраційний номер НОМЕР_1 з комплектом ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з'явився про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у її відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечував представник позивача.

Слід зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Судовим розглядом встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 05.12.2005 року було укладено кредитний договір № 127-71/12-2005А відповідно до якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 72 000,00 доларів США для придбання транспортного засобу (а.с. 7-13).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем було укладено Договір застави транспортного засобу № 127-71/12-2005A від 05.12.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2719, відповідно до якого відповідач надав в приватне обтяження АКІБ «УкрСиббанк» автотранспортний засіб марки TOYOTA, модель Land Cruiser, який належить на праві власності відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КХС № 817206 виданого в МРЕВ -8 ДАІ ГУ-УМВС України в м. Києві від 29 листопада 2005 року( а.с. 14-17).

Відповідно до вищевикладеного договору та на виконання положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено приватне обтяження банку на предмет застави.

20 квітня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу № 17, відповідно до якого останній набув право нового кредитора ОСОБА_1 за кредитним договором № 127-71/12-2005А від 05.12.2005(а.с. 18-21)

Також, відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін), первісним кредитором здійснено зміну заставодержателя з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», на підставі чого останній набув права заставодержателя відносно автотранспортного засобу, що виступило гарантом виконання зобов'язань, а саме: автомобіль марки TOYOTA, модель Land Cruiser, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 ДЖИП, реєстраційний номер НОМЕР_1(а.с. 23-25).

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо обтяжувач відступив іншій особі права за правочином, на підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження, включаючи пріоритет за умови, що відомості про заміну обтяжувача були внесені до Державного реєстру протягом п'яти днів із дня відступлення прав.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути змінений внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Таким чином, згідно з вимогами чинним законодавством, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону (відступлення права вимоги) є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво), оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника (що має місце у випадку смерті фізичної особи або припинення юридичної особи), однак є різновидом правонаступництва.

Зазначена правова позиція, про те, що відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва, було висловлена Верховним Судом України в Постанові від 20.11.2013р. по справі № 6-122ц13.

Згідно із ст. 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Звернення стягнення на предмет застави відповідно до ст. 590 ЦК України, ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпечувального обтяженням зобов'язання.

Відповідно до ст. 27 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 5.2. розділу 5Договору застави транспортного засобу № 127-71/12-2005А від 05.12.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2719, задоволення вимог заставодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі предмета застави у власність заставодержателя; шляхом звернення стягнення на Предмет застави.

Згідно п. 5.4 розд. 5 цього ж Договору, звернення стягнення на Предмет застави здійснюється за рішенням суду, чи на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, вищезазначені норми цивільного законодавства України та кредитний договорі, договір застави надають право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема заставодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувала/заставодержателя в рахунок виконання забезпечувального обтяженням зобов'язання.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (ст. 24 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно ч. 1,2 ст. 14 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

В порушення взятих на себе за кредитним договором зобов'язань та вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України у відповідача виникла заборгованість перед банком, яка складає 1 430 094,77 грн.

До Державного реєстру обтяження рухомого майна 10.11.2015р. позивачем було внесено відомості щодо звернення стягнення на заставне майно, транспортний засіб марки TOYOTA, модель Land Cruiser, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 ДЖИП, реєстраційний номер НОМЕР_1 та підтверджується Витягом з Державного реєстру рухомого майна (реєстрація змін) № 48284750.

Так, Голосіївським районним судом м. Києва від 19 травня 2010 року по справі за № 2-1029/10 було ухвалено рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УкрСиббанк» за Кредитним договором № 127-71/12-2005А. Дане рішення суду станом на час подання позовної заяви не виконано, відповідно до інформації про виконавче провадження (а.с. 26-28).

Відповідно до роз'яснення, яке міститься в п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві ( ч. 1 ст. 20 ЦК, ст. 3,4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

В абз. 2 п. 42 згаданої Постанови Пленуму також вказано, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення ст. 11 Закону України Про іпотеку або ст. 589 ЦК щодо заставодавця).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 546 ч.ч.1,2 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що належне виконання позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором було забезпечено заставою.

Як наводить ст. 534 ч.1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Тобто, зважаючи на таку регламентацію виниклих між сторонами по справі правовідносин і виходячи із умов договору позики та договору застави, суд дійшов наступного висновку.

В силу ст. 589 ч.ч.1,2 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, як регламентує ст. 590 ч.ч.1,2 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що рішення суду не має бути ілюзорним, а повинно бути таким, що виконується, суд вбачає обґрунтованим звернути стягнення на предмет застави шляхом передачі заставодержателю права власності на предмет застави. Такий висновок суду відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих Договором або актами цивільного законодавства.

З метою захисту прав позивача, необхідно витребувати автомобіль з усіма його приналежностями (комплектом ключів, технічним паспортом та номерними знаками) для передачі їх у володіння позивача, що ґрунтується на підставі ст ст. 27, 28 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень.

Також суд вважає за необхідне у відповідності до п.1.4. «Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них», затвердженої Наказом МВС від 11 серпня 2010 №379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 року за №123/18861 надати позивачу повноваження вчиняти дії, необхідні для зняття автомобіля з обліку.

Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача також необхідно стягнути судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 59, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет застави, а саме: транспортний засіб марки TOYOTA, модель Land Cruiser, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 ДЖИП, реєстраційний номер НОМЕР_1 що належить на праві власності ОСОБА_1, інн. НОМЕР_2, шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» права власності на транспортний засіб транспортний засіб марки TOYOTA, модель Land Cruiser, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 ДЖИП, реєстраційний номер НОМЕР_1 з вчинення подальших дій пов'язаних з переоформленням автотранспортного засобу в органах Державної автомобільної інспекції України Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» наділивши правом зняття з обліку транспортний засіб марки TOYOTA, модель Land Cruiser, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 ДЖИП, реєстраційний номер НОМЕР_1 та постановленням на облік в органах ДАЇ України.

Зобов'язати ОСОБА_1, інн. НОМЕР_2 передати ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» предмет застави - автомобіль марки TOYOTA, модель Land Cruiser, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 ДЖИП, реєстраційний номер НОМЕР_1 з комплектом ключів, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1, інн. НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» судовий збір у розмірі 1218,00 (тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя