Рішення № 63523074, 15.12.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/10903/16-ц Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 55 Доповідач Талько О. Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Павицької Т.М.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного університету телекомунікацій на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 5 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного університету телекомунікацій про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 1 вересня 2013 року була прийнята на посаду провідного фахівця адміністративного складу Державного університету телекомунікацій. 31 серпня 2015 року вона була звільнена із займаної посади у зв'язку із скороченням штату.

Зазначає, що у день звільнення відповідач не виплатив всіх належних їй сум, зокрема, не нарахована сума індексації заробітної плати за період з 1 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року, що, в свою чергу, призвело й до зменшення розміру вихідної допомоги при звільненні.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з Державного університету телекомунікацій суму індексації за період з 1 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року у розмірі 1260 грн. 78 коп., 304 грн. 69 коп. недоплаченої вихідної допомоги, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 28560 грн. 84 коп.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 5 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 1 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року в розмірі 1260 грн. 78 коп., недоплачену вихідну допомогу в розмірі 304 грн. 69 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 28560 грн. 84 коп.

Стягнуто з Державного університету телекомунікацій на користь держави судовий збір в розмірі 1378 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким стягнути на користь ОСОБА_1 1260 грн. 78 коп. індексації заробітної плати, невиплачену вихідну допомогу при звільненні у розмірі 249 грн. 72 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 5072 грн. 72 коп.

Зокрема, зазначає, що суд не взяв до уваги правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року ( справа №6-113цс16), та не врахував розмір недоплаченої позивачці суми, її істотність порівняно із середнім заробітком останньої.

Вказане свідчить про недотримання судом принципу справедливості та неупередженості при розгляді даної справи.

Також зазначає, що на час звільнення ОСОБА_1 законодавством не був визначений порядок проведення індексації грошових доходів населення, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості вчасно нарахувати індексацію заробітної плати позивачки.

Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року за №100 передбачено, що середній заробіток обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Отже, в даному випадку законним та справедливим буде обмеження терміну часу затримки розрахунку до двох місяців, наступних після звільнення. З огляду на вищезазначене, сума середнього заробітку становитиме 5075 грн. 72 коп.

Поза увагою суду залишилась й та обставина, що ОСОБА_1 звернулась з даним позовом через рік після того, як їй стало відомо про порушення її прав.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, зазначивши, що при звільненні позивачці виплачено премію, розмір якої перевищував суму індексації. За таких обставин, права ОСОБА_1 не порушені.

На думку ОСОБА_1 та її представника, апеляційна скарга є безпідставною.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

За правилами ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В судовому засіданні встановлено, що з 1 вересня 2013 року позивачка працювала на посаді провідного фахівця адміністративного складу Державного університету телекомунікацій та 31 серпня 2015 року була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Наявні в матеріалах справи розрахункові листи свідчать про те, що протягом липня-серпня 2015 року індексація заробітної плати позивачки не проводилась, й відповідно, у день її звільнення зазначені кошти не були виплачені останній.

За правилами ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, й оплата праці.

Отже, відповідач зобов'язаний був провести індексацію заробітної плати ОСОБА_1 протягом вказаного періоду та виплатити зазначені кошти.

Посилання представника відповідача на відсутність правового механізму проведення індексації є безпідставним.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року за №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Дана постанова у встановленому законом порядку не скасована та є чинною.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Цим же Законом Кабінету Міністрів України доручено за результатами першого півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» зобов'язано Кабінет Міністрів України затвердити особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на 2015 рік.

Такий порядок Кабінетом Міністрів України на час звільнення ОСОБА_1 затверджений не був. Отже, відповідач зобов'язаний був керуватись порядком проведення індексації, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року за №1078.

Та обставина, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 нарахував та виплатив останній премію у розмірі 1500 грн., не свідчить відсутність у нього обов"язку провести індексацію заробітної плати.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що на користь ОСОБА_1 належить стягнути індексацію заробітної плати за період з 1 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року у розмірі 1260 грн. 78 коп. Зазначена сума не оспорюється сторонами та підтверджена відповідним розрахунком.

У врахуванням індексації заробітної плати на користь позивачки підлягає й стягненню невиплачена з вини відповідача частина вихідної допомоги, передбаченої ст.44 КЗпП України, у розмірі 304 грн. 69 коп.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року за №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належній йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, ку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Разом з тим необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року ( справа №6-113цс16).

З огляду на ту обставину, що між сторонами відсутній спір щодо розміру індексації, та, враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, підстави для врахування принципу співмірності та зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Таким чином, на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 28560 грн. 84 коп.

Однак, прийшовши до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та погодившись із наданим позивачкою розрахунком суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд водночас застосував принцип пропорційності суми невиплаченої заробітної плати із середнім заробітком позивачки, що не узгоджується з вищезазначеними вимогами законодавства, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду та правовою позицією Верховного Суду України.

З огляду на вищезазначене, рішення слід змінити, виключивши з мотивувальної частини висновок суду про врахування принципу пропорційності суми невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку.

В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного університету телекомунікацій задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 5 жовтня 2016 року змінити, виключивши з мотивувальної частини висновок суду про врахування принципу пропорційності суми невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Судді: