Рішення № 63520059, 20.12.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/3020/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1975/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 листопада 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Кровненської сільської ради Сумського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_6, ТОВ «Агротехнологічне підприємство «Сумський Бекон», ОСОБА_7, про визнання права спільної сумісної власності на нежитлове приміщення та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Кровненської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання права власності на нежитлове приміщення,

В С Т А Н О В И Л А:

21 грудня 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вони є співвласниками майнових паїв колишнього КСП імені Куйбишева, оскільки у 2015 році придбали майнові сертифікати у колишніх членів КПС імені Куйбишева на загальну суму 216787 грн., у тому числі: ОСОБА_3 на суму 205634 грн.; ОСОБА_4 на суму 4451 грн.; ОСОБА_5 на суму 6702 грн. Згідно з актом приймання - передачі від 31 березня 2000 року та рішення уповноважених членів КПС імені Куйбишева, до розпайованого майна включений корівник молочно - товарної ферми (МТФ) № 2 під інвентарним № 0204 вартістю 60000 грн. Бажаючи отримати вказаний корівник у власність та реалізувати своє право на виділення в натурі майна за рахунок майнових паїв, позивачі намагались скликати загальні збори співвласників майнових паїв колишнього КПС імені Куйбишева, однак збори не відбулися. Посилаючись на те, що з 10 травня 2000 року ОСОБА_5, а потім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрито безперервно користувалися приміщенням корівника, вирощували у ньому свиней, використовували під склад кормів тощо, просили визнати за ними право спільної сумісної власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю - корівник МТФ - № 2, інв. № 0204 за адресою: с. Руднівка, вул. Центральна, б. 82, а свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), видані на їх ім'я, погашеними.

30 серпня 2016 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_7 через свого представника ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Кровненської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання за ним права власності на 1/3 частину спірного корівника, мотивуючи свої вимоги тим, що він також є власником майнових паїв колишнього КСП імені Куйбишева на суму 76195 грн., що дає йому підстави отримати свою частку майна в натурі.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 11 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за безпідставністю позовних вимог.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/3 частину окремого обєкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, а саме корівника МТФ-2, інвентарним номером 0204, який розташований у с. Руднівка, вул. Центральна, 82 Сумського району Сумської області, загальною площею 1790 кв. м., загальною вартістю 145100 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовити.

При цьому вказує, що не було виконано ухвали суду про витребування з Сумської районної державної адміністрації списку членів сільськогосподарського товариства КСП ім. Куйбишева, які брали участь у розпаюванні колишнього КСП та переліку членів колишнього КСП ім. Куйбишева, які брали участь у розпаюванні колишнього КСП і розпорядились своїми майновими сертифікатами на користь ОСОБА_6 Вважає, що без виконання вказаної ухвали суду та без проведення зборів власників майнових паїв неможливо було переходити до судових дебатів. Зазначає, що він разом з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 більше 10 років відкрито користувались приміщенням корівника, несли витрати на його утримання та вживали заходи щодо пошуку співвласників цього майна, тому за ними має бути визнано право власності на нього за набувальною давністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_7 скасувати та ухвалити нове, яким в його задоволенні відмовити.

При цьому вказує, що ОСОБА_7 заявив позов до неналежних відповідачів, крім того відсутні правові підстави для визнання за ним права власності на 1/3 частину спірного майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційних скарг, представника Кровненської сільської ради ОСОБА_10Д, яка при ухваленні рішення покладалась на розсуд суду, представника ОСОБА_7 ОСОБА_8, який проти задоволення скарг заперечував, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 повному задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками майнових паїв колишнього КСП імені Куйбишева, що підтверджується копіями свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) на загальну суму 216787 грн., у тому числі: ОСОБА_3 на суму 205634 грн.; ОСОБА_4 на суму 4451 грн.; ОСОБА_5 на суму 6702 грн. (том 1, а. с. 9-11).

15 липня 2016 року на підставі договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі майнового паю, ОСОБА_7 придбав у власників майнових паїв колишнього КСП імені Куйбишева свідоцтва про право власності на майновий пай на загальну суму 76195 грн. (том 1, а. с. 186-205).

15 вересня 2016 року ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) на суму 76195 грн. (том 1, а. с. 218).

Також встановлено, що нежитлова будівля корівник ферми № 2, інв. № 0204, вартістю 60000 грн., включена до розпайованого майна і знаходиться за адресою: с. Руднівка, вул. Центральна, 82 (том 1, а. с. 136).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з відсутності законних підстав для визнання права власності на спірний корівник за набувальною давністю.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду узгоджується з наявними у справі доказами та ґрунтується на законі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Згідно з розясненнями, які містяться у пункті 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Крім того, при вирішенні питання про право власності в силу набувальної давності, задоволення вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння; за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що майно колишнього КСП імені Куйбишева було розпайоване та складено його перелік. Як вбачається з копії списку, який наданий Кровненською сільською радою, майнові сертифікати отримали 726 осіб (том 1, а.с. 82-138).

Крім того, судом встановлено, що корівник МТФ - № 2, інв. № 0204 за адресою: с. Руднівка, вул. Центральна, б. 82, на який ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять визнати за ними право власності, відноситься до розпайованого майна колишнього КСП імені Куйбишева (том 1, а.с. 136) та належить на праві спільної часткової власності власникам майнових паїв, в тому числі позивачам.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що режим ст. 344 ЦК України на спірне нерухоме майно не розповсюджується, отже відсутні законні підстави для визнання за позивачами права власності на це майно за набувальною давністю. Права ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть бути реалізовані шляхом виділення майна в натурі зі складу майна реорганізованого КСП імені Куйбишева.

Задовольняючи позов ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 правомірно набув право власності на майно співвласників майнових паїв колишнього КСП імені Куйбишева, має право на частку цього майна, а тому за ним має бути визнано право власності на 1/3 частину нежитлового приміщення: корівника МТФ 2, інв. № 0204, за адресою: с. Руднівка, вул. Центральна, 82, загальною площею 1790 кв.м., вартість якого менша розміру майнового паю ОСОБА_7

Проте, такий висновок суду не відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року (із наступними змінами і доповненнями), майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Субєктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени у частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону, у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Підпунктом «а» п. 1 Указу Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», а також п. 1 Указу Президента України від 29 січня 2011 року № 62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», передбачено забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями, вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину, виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених обєктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна.

Відповідно до Типового положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177, одним із завдань комісії, яка підзвітна у своїй діяльності зборам співвласників, є визначення розміру паїв колишніх членів підприємства, що не були ними одержані в натурі, грошима або цінними паперами під час припинення членства, а також виявлення осіб, які є їх власниками.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Отже, питання виділу часток співвласникам майнових паїв є компетенцією виключно загальних зборів співвласників.

Суд не вправі перебирати на себе функції загальних зборів співвласників майнових паїв, оскільки це призведе до порушення прав співвласників.

Проте, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_7 набув право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) на суму 76195 грн., а не на майно співвласників майнових паїв колишнього КСП імені Куйбишева. Доказів того, що він звертався до співвласників майна з відповідною заявою про виділ його частки у натурі із спільного майна, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, суду не надав.

Виходячи з цього, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/3 частину корівника.

Крім того, задоволення такого позову та виділ належної ОСОБА_7 частки паю у натурі, порушує права і тих співвласників, які не були залучені до участі у справі.

Посилання заявників в апеляційних скаргах на Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, є безпідставним, оскільки цей наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 253 від 11 квітня 2013 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про невиконання ухвали суду про витребування з Сумської районної державної адміністрації списку членів сільськогосподарського товариства КСП ім. Куйбишева, які брали участь у розпаюванні колишнього КСП та переліку членів колишнього КСП ім. Куйбишева, які брали участь у розпаюванні колишнього КСП і розпорядились своїми майновими сертифікатами на користь ОСОБА_6, не є підставою для зміни чи скасування рішення суду в тій частині, в якій у задоволенні позову відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, розглянувши ухвалу суду від 04 серпня 2016 року про витребування вказаних документів, Сумська районна державна адміністрація своїм листом від 26 серпня 2016 року № 2117 повідомила про відсутність витребуваних судом документів (том 1, а.с. 209, 212).

За таких обставин, на підставі п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні його позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Таким чином, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягає компенсації судовий збір, який був сплачений ними за оскарження рішення суду лише в частині задоволення позову ОСОБА_7

Оскільки треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, відповідно до ч.1 ст. 34 ЦПК України, мають усі процесуальні права і обовязки позивача, з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає стягненню сплачений кожним з них судовий збір у розмірі 838 грн. 15 коп. (том 2, а.с. 40, 53).

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 листопада 2016 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/3 частину окремого обєкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, а саме корівника МТФ-2, інвентарним номером 0204, який розташований у с. Руднівка, вул. Центральна, 82 Сумського району Сумської області, загальною площею 1790 кв. м., загальною вартістю 145100 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_7 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 838 грн. 15 коп. та на користь ОСОБА_4 838 грн. 15 коп. компенсації судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді -