Ухвала суду № 63514849, 15.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 року м. Київ К/800/12552/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за поданням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» про підтвердження застосування адміністративного арешту майна, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - заявник) звернулось до суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» (далі - відповідач, ТОВ «Фідленс-Україна»).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року, провадження у справі закрито, оскільки заявлені вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, передбаченого ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження, так як встановлено наявність спору про право.

В касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову про задоволення подання та підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

У запереченні на касаційну скаргу платник податків, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими і доводи касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 17.12.2015 року № 1531 призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фідленс-Україна» (код ЄДРПОУ 36426518) щодо дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року тривалістю 20 робочих днів з 29.12.2015 року по 27.01.2016 року.

На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 27.01.2016 року № 201 продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Фідленс-Україна» (код ЄДРПОУ 36426518) з 28.01.2016 року по 10.02.2016 року.

28.01.2016 року та 29.01.2016 року працівників контролюючого органу не було допущено до продовження проведення планової перевірки, що зафіксовано в акті про відмову посадових осіб ТОВ «Фідленс-Україна» (код ЄДРПОУ 36426518) у допуску посадових (службових) осіб Головного управління ДФС у м. Києві до проведення документальної планової виїзної перевірки від 29.01.2016 № 6/26-15-13-02-03.

У зв'язку із не допуском до проведення перевірки, Начальником Головного управління ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Фідленс-Україна» (код ЄДРПОУ 36426518), обґрунтованість якого є предметом розгляду у даній справі.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно з п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

В силу вимог пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно з абз. 1 п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 183-3 КАС підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі подання органів державної податкової служби.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 183-3 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням чи діями податкового органу, що були підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди, як підстави для висновку про існування спору про право. Таким чином, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Адже така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Фідленс-Україна» категорично не погоджується з доводами контролюючого органу та зазначає, що перевірку продовжено без наявності достатніх на це підстав, а наказ від 27.01.2016 № 201 про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Фідленс-Україна» та дії посадових осіб контролюючого органу з виходу на продовження даної перевірки оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративному суді м. Києва, провадження в якій відкрито та присвоєно номер 826/1343/16.

З огляду на викладене, подання платником податків позову про визнання протиправними дій заявника щодо проведення перевірки, що було підставою для виникнення обставин для внесення подання, свідчить про наявний спір про право, а тому суди правильно вважали, що за вказаних обставин, заявник має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному (позовному) порядку.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року у справі № 826/1438/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко