Ухвала суду № 63514133, 14.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року № 876/8525/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 частини польової пошти В2731 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 частини польової пошти В2731 про зобов`язання до вчинення дій,

встановив:

У травні 2016 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 частини польової пошти В2731, в якому просили: 1) зобовязати відповідача звільнити ОСОБА_2, старшого солдата з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту; 2) зобовязати відповідача звільнити ОСОБА_3, солдата з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення в яких зазначав, що задоволення позовних вимог буде суперечити вимогам п.2 ч.9 ст.23 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року позов задоволено повністю. Зобовязано ОСОБА_1 частину польова пошта В2731 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_2 з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту. Зобовязано ОСОБА_1 частину польова пошта В2731 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_3 з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту.

З цією постановою суду першої інстанції від 29.09.2016 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повністю зясовано обставини, що мають значення для справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з військової служби на даний час. Дії контрактів позивачів від 13.10.2011 року та від 14.10.2011 року понад встановлений цими контрактами 3-х річний строк продовжуються у звязку з настанням особливого періоду на підставі п.2 ч.9 ст.23 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу». Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 18.03.2014 року оголошено часткову мобілізацію, і, відповідно, настав особливий період, який, настає з моменту оголошення мобілізації. Закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. На даний час, жодних рішень про демобілізацію військовослужбовців за контрактом Президентом України не приймалося.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 29.09.2016 року та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивачі апеляційної скарги не визнали, у суді апеляційної інстанції подали заперечення, просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та зявились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.10.2011 року між позивачем ОСОБА_2 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини А1107 був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, строком на три роки (а.с.74-75).

Згідно наказу начальника Навчального Центру підготовку інженерних військ від 13.10.2011 року № 13, позивача зараховано на навчання на 3 місяці, присвоєно військове звання «солдат» та призначено на посаду «курсант». Наказом командира військової частини А1107 № 209 від 13.10.2011 року ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини (а.с. 97, 98).

Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обовязки командира військової частини А1107 № 274 від 28.12.2011 року, ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та направлено для подальшого проходження служби у розпорядження командира військової частини А1807, смт. Делятин, Івано-Франківської області (а.с. 99).

Наказом командира військової частини А1807 № 278 від 29.12.2011 року ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду старшого сапера інженерного взводу (а.с. 100).

Згідно наказу командувача сухопутних військ Збройних сил України від 25.01.2016 року № 9-РС, ОСОБА_2 призначено командиром відділення гаубичної артилерії взводу гаубичної артилерії дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини польова пошта ВС 2731 (а.с. 101).

Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обовязки командира військової частини В2731 № 25 від 30.01.2016 року, ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду командира гармати 1 гаубичного самохідного-артилерійського взводу 3 гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи (а.с. 115).

31.03.2016 року позивач ОСОБА_2 згідно з пунктом «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» подав командиру ОСОБА_1 частини польова пошта В2731 рапорт про звільнення з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту від 13.10.2011 року (а.с. 24).

Відповідач листом від 12.04.2016 року № 3139 відмовив ОСОБА_2 у задоволенні його рапорту від 31.03.2016 року, зазначивши, що відповідно положень Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» у звязку з настанням особливого періоду дія контракту від 13.10.2011 року продовжена понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, а тому у ОСОБА_1 частини польова пошта В2731 не має підстав для звільнення ОСОБА_2 з військової служби за контрактом до оголошення демобілізації (а.с. 25-26).

Матеріалами справи також підтверджується, що 14.10.2011 року між позивачем ОСОБА_3 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини А0704 був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, строком на три роки (а.с.76-77).

Відповідно до наказу начальника 38 обєднаного навчального центру Повітряних Сил ЗСУ від 14.10.2011 року № 33-пм, ОСОБА_3 зараховано до складу Збройних Сил України і призначено на посаду «курсант». Наказом командира військової частини А0704 № 237 від 14.10.2011 року ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу частини та відряджено на навчання за ВОС-837219А (а.с. 103, 104).

Згідно наказу тимчасово виконуючого обовязки командира військової частини А0704 № 305 від 29.12.2011 року, ОСОБА_3 на підставі наказу першого заступника начальника Генерального штабу ЗСУ від 26.12.2011 року № 165-ПМ (а.с. 105) виключено зі списків особового складу частини та направлено для подальшого проходження служби у розпорядження командира військової частини А1807, смт. Делятин Івано-Франківської області (а.с. 106).

Наказом командира військової частини А1807 № 279 від 30.12.2011 року, ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду водія-машиніста заправної машини автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення (а.с. 108).

Відповідно до наказу командира військової частини А1807 № 71 від 09.04.2013 року, ОСОБА_3, на підставі наказу командувача Сухопутних військ ЗСУ від 15.02.2013 року № 26-ПМ, звільнено із займаної посади та призначено на посаду кіномеханіка клубу (а.с. 109, 110).

Згідно наказу командира військової частини А1807 № 20 від 29.01.2016 року, ОСОБА_3, на підставі наказу командувача Сухопутних військ ЗСУ від 25.01.2016 року № 9-РС, виключено зі списків особового складу частини та направлено для подальшого проходження служби у розпорядження командира військової частини В2731 (а.с. 113, 114).

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини В2731 № 25 від 30.01.2016 року, ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду старшого навідника 1 гаубичного самохідно-артилерійського взводу 1 гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідного-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи (а.с. 102).

31.03.2016 року позивач ОСОБА_3 згідно з пунктом «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» подав командиру ОСОБА_1 частини польова пошта В2731 рапорт про звільнення з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту від 14.10.2011 року (а.с. 9).

Відповідач листом від 12.04.2016 року № 3142 відмовив ОСОБА_3 у задоволенні його рапорту від 31.03.2016 року, зазначивши, що відповідно положень Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» у звязку з настанням особливого періоду дія контракту від 14.10.2011 року продовжена понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, а тому у ОСОБА_1 частини польова пошта В2731 не має підстав для звільнення ОСОБА_3 з військової служби за контрактом до оголошення демобілізації (а.с. 10-11).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 статті 2 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачі проходять військову службу на підставі контрактів про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 13.10.2011 року та 14.10.2011 року.

Питання щодо укладення контракту на проходження військової служби регулюється статтею 19 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу».

Зокрема, згідно ч.1 ст.19 згаданого Закону, військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом (ч.4 ст.19 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу»).

Згідно пункту 15.3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (надалі Положення № 1153/2008), контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України це письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Строки військової служби визначаються у статті 23 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», відповідно до частини 2 якої для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні, зокрема, для осіб рядового складу - 3 роки. Також строки, на які можуть бути укладені контракти, встановлені в пункті 18 Положення № 1153/2008.

Пунктом 3 наявних в матеріалах справи копій контрактів про проходження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 військової служби у Збройних Силах України від 13.10.2011 року та 14.10.2011 року передбачено, що вказані контракти укладені строком на три роки. У пункті 4 цих контрактів вказано, що сторони зобовязуються не пізніш ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.

Судом першої інстанції вірно враховано, що згідно пункту «б» частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнення зі служби проводиться, серед іншого, військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною шостою, з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті. Згідно пункту «а» частини 6 цієї статті, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

Пунктом 2 частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» встановлено, що у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Крім того, згідно зі статтями 251, пункту 2 статті 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року, прийнятим на виконання Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Положення № 1153/2008), в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період. У разі оголошення мобілізації усі військовослужбовці, які перебувають на цей час на військовій службі у Збройних Силах України, звільненню в запас не підлягають, за винятком військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до 16 років (такі військовослужбовці-жінки можуть продовжувати військову службу тільки за власним бажанням). Військовозобов'язані, призвані на збори, продовжують перебувати на зборах до особливого розпорядження відповідних органів військового управління згідно з їх повноваженнями. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених зі списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку, в запас у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено таке покарання, у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади.

Отже, підставою для розірвання контракту є закінчення строку його дії, у випадку якщо сторони не виявили бажання щодо укладення нового контракту. При цьому, можливість продовження строку дії контракту на проходження військової служби понад встановлений строк в односторонньому порядку здійснюється виключно у разі настання особливого періоду.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 3 вказаних вище контрактів про проходження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 військової служби у Збройних Силах України від 13.10.2011 року та 14.10.2011 року, вказані контракти укладені строком на три роки.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, строк дії контракту про проходження військової служби ОСОБА_2 закінчився 13.10.2014 року, а строк дії контракту про проходження військової служби ОСОБА_3 закінчився 14.10.2014 року. Тобто, на момент закінчення вказаних контрактів від 13.10.2011 року та від 14.10.2011 року, та на момент подання командиру ОСОБА_1 частини польова пошта В2731 позивачами рапортів від 31.03.2016 року про звільнення з військової служби у звязку із закінченням строків дії вказаних контрактів, в Україні діяв особливий період, однак мобілізаційні заходи не проводилися.

Проте, вирішуючи питання щодо продовження строку дії вказаних вище контрактів до завершення особливого періоду, командуванням позивачів було недотримано порядок продовження строку контрактів про проходження військової служби ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.10.2011 року та від 14.10.2011 року, який встановлений Законом України «Про військовий обовязок та військову службу» та Положенням № 1153/2008.

Зокрема, пункт 8 контрактів про проходження військової служби ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.10.2011 року та від 14.10.2011 року, містить запис командира військової частини А1807 полковника ОСОБА_4: «Відповідно до пункту 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» від 25.03.1992 р. № 2233-ХІІ продовжити контракт на період до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації.

Однак, вказані контракти від 13.10.2011 року та від 14.10.2011 року не містять дати здійснення запису наведеного вище змісту в пункті 8 «Інші умови контракту», а також відомостей про ознайомлення позивачів з фактом продовження дії їхніх контрактів про проходження військової служби.

Порядок продовження строку контракту встановлено в Положенні № 1153/2008.

Згідно з пункту 20 Положення № 1153/2008, строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі: для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах рядового складу, - на 3 роки; для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах сержантського та старшинського складу, - на строк від 3 до 5 років; для осіб офіцерського складу - на строк від 5 до 10 років.

Про укладення з військовослужбовцем нового контракту про проходження військової служби посадові особи, зазначені у пункті 16 цього Положення, видають наказ по особовому складу (абзац 6 пункт 20 Положення № 1153/2008).

Відповідно до пункту 24 Положення № 1153/2008 (в редакції від 01.04.2014 року, тобто чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме на момент закінчення відповідних контрактів 13.10.2014 року та 14.10.2014 року), новий контракт про проходження військової служби набирає чинності з дня, наступного за днем закінчення строку дії попереднього контракту.

Норму про виняток із вказаного в даному пункті обовязку, що стосується військовослужбовців, у яких дія контракту про проходження військової служби продовжена в особливий період, було внесено Указом Президента України «Про внесення змін до Положеня про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 14.07.2015 року № 417/2015, тобто уже після закінчення дії контрактів від 13.10.2011 року та 14.10.2011 року.

Також, пунктом 12 Положення № 1153/2008 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема звільнення з військової служби, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Окрім цього, вказані вимоги щодо порядку продовження строку дії контрактів з військовослужбовцями передбачені й чинною нормою пункту 12 Положення № 1153/2008.

Отже, продовження дії контрактів про проходження військової служби від 13.10.2011 року та від 14.10.2011 року передбачало обовязкову умову оформлення вказаних обставин письмовим наказом.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалою від 23.06.2016 року витребував у відповідача належним чином завірені копії наказів по військовій частині А1807 про продовження дії контракту від 13.10.2011 року про проходження військової служби ОСОБА_2 та контракту від 14.10.2011 року про проходження військової служби ОСОБА_3. Однак відповідачем таких наказів суду не надано.

Відповідно до частин 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення (волевиявлення) військовослужбовців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про небажання продовжити військову службу у складі Збройних Сил України, про що було повідомлено відповідача рапортами від 31.03.2016 року, за умови закінчення строку дії контрактів від 13.10.2011 року та від 14.10.2011 року, відсутності наказів на продовження строку їх дії, є підставою для припинення військової служби за вказаними контрактами, на підставі пункту «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена відповідачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частини польової пошти В2731 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 частини польової пошти В2731 про зобов`язання до вчинення дій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді:Р.Й. Коваль

ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлено 19.12.2016 року.