Ухвала суду № 63513744, 15.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2715/16 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г. Ю. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ЄВРОСЕМ" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2016, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 09.03.2016 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що облік товарних запасів ним ведеться, але не за місцем реалізації товарів, а на складах і в приміщеннях централізованої бухгалтерії, що відповідає вимогам закону.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з'явилися представники сторін. Представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було порушено п.1, п.2, ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 2.1, п. 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до ПП " Євросем" штрафних ( фінансових санкцій у розмірі 12381,00 грн. та 1,00грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2016 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено фактичну перевірку дотримання вимог чинного законодавства при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами магазину за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Мала Каратуль, вул. Переяславська,6-б, який належить ПП "Євросем".

За результатами перевірки складено Акт від 16. 02.2016 № 0292/1000/22/34218716, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2016 № 0000502202, згідно з яким до позивача за не ведення обліку товарів за місцем реалізації застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 12381 грн., та рішення про застосування фінансових санкцій від 09.03.2016 №0000492202, згідно з яким позивачу було нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн. за роздрукування розрахункового документу, який не відповідав за формою та змістом розрахункових документів відповідно до Положення № 614.

За результатами адміністративного оскарження, Головним управлінням Державною фіскальною службою у Київській області було прийнято рішення № 1088/10/10-36-10-01-04 від 17.05.2016 року, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

За результатом розгляду повторної скарги позивача, Державною фіскальною службою України було прийнято рішення № 15998/6/99-99/1-0501-15 від 25.07.2016, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи дії щодо проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

В статті 75 ПК України визначені види перевірок.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.3 цього ж пункту фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

У силу вимог п. 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Разом з тим, процедура допуску посадових осiб до проведення перевiрки регламентована статтею 81 Податкового кодексу України i однаково застосовується як для документальних, так i для фактичних перевiрок.

Згідно з п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

1) направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

2) копії наказу про проведення перевірки;

3) службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно положень підпункту 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.

В той же час, пунктом 80.3 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.

В 2015 року податковим органом проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 18 травня 2015 року. Відповідно до висновків даного Акту, порушення податкового законодавства не виявлено.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що в лютому 2016 року фактичну перевірку позивача проведено за наявності визначеної п.п.80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України підстави.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Даний Закон не зазначає необхідність зберігання документів первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

В Акті перевірки встановлено, що підприємством не ведеться, у порядку встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №266/95-ВР.

Однак, відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів, не свідчить про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Пунктом дванадцятим статті 3 Закону України від 06.07.1995 №266/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до того ліквідації.

Частиною другою статті 8 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV передбачено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Положеннями частини п'ятої статті 8 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

На момент проведення перевірки оригінали первинних документів знаходилися в бухгалтерії центрального офісу ПП "Євросем" для проведення бухгалтерського обліку. На пропозицію переглянути данні первинні документи на машинних ( електронних) носіях у програмі 1С працівники Головного управління ДФС у Київській області відмовилися.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не свідчить про неналежне ведення обліку товарних запасів на складі магазину і за місцем їх реалізації та застосування фінансових санкцій.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 у справі №21-275а14.

За результатами перевірки відповідачем також було складено податкове повідомлення-рішення 09.03.2016 №0000492202, згідно з яким позивачу було нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн. за видачу розрахункового документу на сигарети "Ротманс-демі" де були відсутні обов'язкові реквізити в касовому чеку, а саме назва господарської одиниці.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350, касовий чек повинен містити такий обов'язків реквізит як «найменування господарської одиниці».

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Малокаратульською сільською радою від 30.03.2011 року зазначено про те, що приватне підприємство " Євросем" є власником приміщення магазину та ганку, загальною площею 291, 60 кв.м., за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Мала Каратуль, вул. Переяславська,6-б.

Тобто, у розрахункових документах позивач зазначив назву господарської одиниці "магазин", яка зазначена у свідоцтві про право власності.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ЄВРОСЕМ" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 20.12.2016.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.