Постанова № 63513253, 20.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2016 року № 826/1465/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП"

до

Київської міської митниці ДФС

про

визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 22.12.2015 № 100250003/2015/000080/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що митним органом прийнято незаконне рішення про коригування митної вартості товарів, що призвело до збільшення їх митної вартості, оскільки товариство надало всі необхідні документи.

У судове засідання представник позивача не прибув, подавши клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що за митною декларацією від 21.12.2015 №100250003/2015/084089 спрацювали критерії АСАУР (автоматична система управління ризиками). У зв'язку з ненаданням жодного додаткового документу для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості від 22.12.2015 № 100250003/2015/000080/2.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

01.07.2014 між ТОВ "ТЛ ГРУП" (дилер, Україна) та Компанією “PT SELEMAT SEMPURNA TBK”, (постачальник, Індонезія) було укладено дилерський контракт № ІN009, згідно якого постачальник зобов'язується продати дилеру для розповсюдження на території України, а дилер зобов'язується прийняти й оплатити товари у відповідності з умовами даного контракту.

В розділі 4 контракту встановлено, що ціна за одиницю товару визначається сторонами на договірній основі в доларах США і фіксується в інвойсі. Ціна включає в себе вартість навантаження, всі транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару покупцю, вартістю упаковки, митних зборів, інших витрат постачальника по митній очистці товару для експорту, якщо такі будуть. Вартість тари, пакування, маркування, робіт, пов'язаних з упаковкою одиниці товару згідно даного контракту включена у вартість за одиницю товару. Загальна сума контракту складає 2 мільйона доларів США.

Умови оплати за дилерським контрактом № ІN009 від 01.07.2014 визначені в розділі 5, яким передбачено, що дилер зобов'язується здійснити оплату кожної партії товару, зазначеної в додатку до даного контракту – інвойсах, банківським переказом не пізніше 180 днів з дати поставки. Платіж може бути виконаний повністю або частково на умовах передоплати. Датою платежу рахується дата валютування, вказана в СВІФТ-підтвердженні.

21.12.2015 позивачем до митного оформлення за митною декларацією № 100250003/2015/084089 заявлений товар: радіатори охолодження двигуна автомобіля, не призначені для військового використання, не містять у своєму складі радіообладнання.

Позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи:

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 1129556 від 18.09.2015;

- коносамент (Bill of Lading) №HDMU JTWB0324743 від 03.11.2015;

- книжку МДП (Garnet TIR) № МX.79600063 від 18.12.2015;

- специфікацію № IV/SS-K/2015-10/0459 від 28.10.2015;

- рахунок-фактуру (інвойс) № IV/SS-K/2015-10/0459 від 28.10.2015;

- пакувальний лист № IV/SS-K/2015-10/0459 від 28.10.2015;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № ІN009 від 01.07.2014;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю № 2730 від 18.12.2015;

- копію митної декларації країни відправлення № IV/SS-K/2015-10/0459 від 28.10.2015.

В порядку здійснення митного за митною декларацією № 100250003/2015/084089 спрацювала система аналізу ризиків щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. Тому, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України декларанту, шляхом надіслання електронного повідомлення, було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи – транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта) (Т. 1, а.с. 51).

Декларантом було подано лист від 21.12.2015 № 59, в якому стосовно електронного повідомлення про надання додаткових документів зазначено наступне: 1) транспорті (перевізні) документи – згідно контракту, умови поставки DAP-Київ, що покладає на продавця усі витрати по транспортуванню товару до місця призначення; 2) каталоги виробника – каталоги виробника носять сугубо технічну інформацію до ціноутворення не мають відношення. Постачальник продукції SF Distribution Pte – світовий лідер в даній галузі. Продукція постачається в нашу адресу по «прямому» контракту. Тому висновок ТПП чи ДЗІ носить чисто інформаційних характер і окрім матеріальних та часових витрат, ні яким чином не впливає на ціноутворення та прийняття рішення. Додаткові документи надати не має можливості.

За результатами розгляду поданих документів відповідач 22.12.2015 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №100250003/2015/000080/2, яким відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом у зв'язку з неподанням декларантом документів, які підтверджують митну вартість товарів (графа 33 оскаржуваного рішення), а саме: документ щодо здійснення оплати за товари одночасно з митною декларацією митниці не було надано.

Як зазначено в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №100250003/2015/000080/2 від 22.12.2015, за результатами проведеної консультації між митним органом і декларантом, обрано резервний метод визначення митної вартості.

Також, була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250003/2015/00150.

Товар було випущено у вільний обіг на умовах надання гарантій, згідно митної декларації №100250003/2015/084162 від 22.12.2015.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП", не погоджуючись з такою позицією митного орану, звернулося до суду з даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, встановлено статтею 57 Митного кодексу України.

Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини п’ятої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною шостою вказаної правової норми орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено частиною другою статті 53 Митного кодексу України

Відповідно до частин третьої та п'ятої вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) визначені вказаною нормою додаткові документи. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598 затверджені Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 р. за N 883/21195, якими передбачено, що рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України (п. 1.1 розділу І).

В пункті 2.1 розділу ІІ Правил встановлено порядок заповнення граф рішення, зокрема графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості".

У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що документ щодо здійснення оплати за товари одночасно з митною декларацією митниці не було надано.

Суд звертає увагу, що умовами дилерського контракту № ІN009 від 01.07.2014 в розділі 5 встановлено, що дилер зобов'язується здійснити оплату кожної партії товару, зазначеної в додатку до даного контракту – інвойсах, банківським переказом не пізніше 180 днів з дати поставки. Платіж може бути виконаний повністю або частково на умовах передоплати. Датою платежу рахується дата валютування, вказана в СВІФТ-підтвердженні.

Позивач стверджує, що часткової передоплати товару, придбаного згідно дилерського контракту № ІN009 від 01.07.2014 та інвойсу № IV/SS-K/2015-10/0459 від 28.10.2015, не було, крім того, враховуючи, що умовами договору передбачена відстрочка оплати товару на 180 днів з дати поставки, то на момент митного очищення товару у позивача були відсутні докази оплати такого товару.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару якщо рахунок сплачено.

Тобто законодавець чітко визначив, що платіжний документ надається лише за умови оплати товару, що свідчить про безпідставність твердження відповідача.

Інших підстав (причини), через які митна вартість імпортованих товарів за митною декларацією № 100250003/2015/084089 від 21.12.2015 не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у графі 33 рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.12.2015 № 100250003/2015/000080/2 не зазначено.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Тому, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом додаткових документів у декларанта свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 № К/800/33308/15.

В частині сьомій статті 54 Митного кодексу України зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Суд встановив, що матеріалами справи спростовуються твердження відповідача, що надані позивачем документи до митного оформлення не містять всіх відомостей про митну вартість та обраний метод її визначення.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 22.12.2015 № 100250003/2015/000080/2.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов