Постанова № 63513135, 12.12.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року справа № 823/1836/16

м. Черкаси

15 год. 19 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - Коваля К.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

29 листопада 2016 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_3, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області №19-17 від 22.07.2016.

Позовні вимоги мотивує тим, що є власником автомобіля Hyundai Genesis 3.8і V6 290HP Premium, VIN code НОМЕР_2, 2013 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_3. 22.07.2016 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №19-17, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів 18011000» в сумі 25000, 00 грн за податковий період 2016 року. Позивач вважає, що оскаржуване рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки його автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком фізичних осіб у розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 Податкового кодексу України, так як відповідно висновку експертного автоварознавчого дослідження №136/16 від 25.11.2016, вартість його автомобіля станом на 22.07.2016 складала 862012,02 грн або 625 мінімальних заробітних плат, що є нижчим від законодавчо встановленого кваліфікаційного критерію для визначення транспортного засобу об'єктом оподаткування за вартістю. Крім того оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог встановлених п. 2 ч. 6 ст. 267 Податкового кодексу України, а саме: не до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), тобто не до 01.07.2016.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснив, що відповідно до п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів податкового законодавства є стабільність, зміст якого полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

24.12.2015 прийнятий новий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році». Даним законом внесені зміни до ПК України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016. Таким чином 2016 рік не є базовим податковим періодом для власників легкових автомобілів для сплати транспортного податку у зв'язку з тим, що хоч нові критерії визначення об'єкта оподаткування і набули чинності з 01.01.2016, але застосовуватись мають з 01.01.2017 в силу приписів пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12, п. 4.1.9 ст. 4 Податкового кодексу України.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначив, що позивач є власником транспортного засобу, що відповідно до положень Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а тому податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства. Крім того зазначив, що позивач не звертався до Золотоніської ОДПІ з письмовою заявою для проведення звірки даних щодо: об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку, розміру ставки податку та нарахованої суми податку. Також представник відповідача зазначив, що посилання позивача на висновок експертного автоварознавчого дослідження №136/16 від 25.11.2016 не є належним доказом у справі оскільки отриманий з порушенням закону.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого.

ОСОБА_3 є власником автомобіля Hyundai Genesis 3.8і V6 290HP Premium, VIN code НОМЕР_2, 2013 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 32). Даний автомобіль придбаний позивачем 13.02.2014 за 618894 грн 00 коп., що підтверджується договором купівлі-продажу №014к (а.с.32).

Золотоніською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області у відповідності до підпункту 267.6.2. п. 267.6. статті 267 Податкового кодексу України позивачу винесене податкове повідомлення - рішення №19-17 від 22.07.2016 про визначення грошового зобов'язання з транспортного податку в сумі 25000,00 грн (а.с.5).

При вирішенні позовних вимог суд виходить з такого.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.14р. внесено зміни до ПК України, які набрали чинності з 01.01.15, зокрема, введено новий транспортний податок.

Законом України від 24.12.15 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон №909) внесені зміни до ПК України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Кодексу визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування транспортним податком, відповідно до Податкового кодексу України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Кодексу).

Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

З 19 лютого поточного року набула чинності затверджена постановою Кабміну від 18.02.2016 № 66 Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком. Методикою передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Згідно п. 2 зазначеної методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 14 даної методики встановлено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Тобто, об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що оскаржуване рішення прийняте на підставі інформації з баз даних наявних у ГУ ДФС у Черкаській області, а розрахунку вартості автомобіля не надав, а відтак не обґрунтував підстав прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином суд звертає увагу, що позивачем на виконання принципу змагальності поданий висновок експертного автоварознавчого дослідження №136/16 від 25.11.2016, натомість представник відповідача не надав суду розрахунку вартості автомобіля, а тому не спростував твердження позивача.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не виконано встановлений КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, а саме не представлено жодних доказів того, що належний позивачу автомобіль, станом на 1 січня 2016 року мав вартість більшу ніж 750 розмірів мінімальних заробітних плат.

За положеннями пунктів 3 та 8 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано критерію обґрунтованості при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховано, що транспортний податок, відповідно до підп.10.1.1 п.10.1 ст.10 та підп.265.1.2 п.265.1 ст.265 ПК України, відноситься до місцевих податків.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 ПК України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма Закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно з вказаною нормою, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно з позицією Європейського суду у справіYvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при внесенні змін до порядку оподаткування (принцип стабільності податкового законодавства), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Як вже зазначалось, 24.12.2015 Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про знесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», згідно із яким пп.267.2.1 п.267.2 ст. 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме змінено визначення об'єкта оподаткування транспортним податком.

Отже, вказані зміни, відповідно до положень пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України, можуть застосовуватись лише у 2017 році.

У спірних правовідносинах суд також застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Окрім того, як вже зазначалось вище, відповідно до положень ст. 267 Податкового кодексу України відповідач повинен надіслати (вручити) платнику податку за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) податкове повідомлення-рішення про сплату суми.

Як встановлено із матеріалів справи відповідачем прийнято податкове повідомленні рішення №19-17 22.07.2016, тобто з порушенням п.п. 267.6.2 п.267.6 ст. 267 ПК України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2016 рік. А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід скасувати.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області №19-17 від 22.07.2016.

Стягнути з бюджетних асигнувань Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код 39494512) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлено19 грудня 2016 року