Постанова № 63512189, 27.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року м. Київ810/1116/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2, про скасування рішення.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12426138 від 15.04.2014.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 02.06.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що 15.04.2014 відповідачем було прийнято спірне рішення №12426138 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:009:0081, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська,73.

Проте, позивач зазначив про те, що рішенням Білоцерківської міської ради №1279-62-VI від 29.08.2014 «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадян» було визнано таким, що втратив чинність, пп.6.14 Графу 6 пункту 160 додатку 2 рішення Білоцерківської міської ради №360 від 05.08.2005, яким було затверджено технічну документацію ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська,73, та передано її у власність цієї особи, що свідчить про відсутність підстав для проведення відповідачем державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення, у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання був проінформований належним чином, однак рекомендована кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, була повернута до суду.

Відповідно до ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Присутній у судовому засіданні ОСОБА_2 заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вказане клопотання третьої особи було задоволено судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

У звязку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Частиною 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. №1619/10/ 13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є сумісним власником будинку, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська, буд.71а, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав №33789728 від 10.04.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний будинок розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,513 га з кадастровим номером 3210300000:04:009:0098, яка належить на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №198018 від 14.07.2006.

Судом встановлено, що рішенням Білоцерківської міської ради 26-ї сесії VI скликання №306 від 05.08.2005 «Про передачу земель у власність громадян, надання в оренду та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю, внесення змін і доповнень у попередні рішення», було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності громадян України в межах Білоцерківської міської ради. Так, зокрема, на підставі вказаного рішення ОСОБА_2 Костянтинову було затверджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул.Таращанська,73.

Надалі ОСОБА_2 здійснив державну реєстрацію вказаної земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру 3210300000:04:009:0081.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 05.07.2016 №62815925, 15.04.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 було прийнято рішення №20494657 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3210300000:04:009: 0081), загальною площею 0,1039 га, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська, земельна ділянка 73.

Судом встановлено, що за зверненням позивача ОСОБА_5 інспекцією сільського господарства у Київській області було проведено перевірку дотримання земельного законодавства ОСОБА_2 при приватизації земельної ділянки по вул. Таращанській, 73 у м. Біла Церква, Київської області, після чого до Білоцерківської міської ради було направлено клопотання від 15.07.2014 №04-11/79, за результатом розгляду якого 29.08.2014 Білоцерківською міською радою Київської області було прийнято рішення №1279-62-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадян», яким було визнано таким, що втратив чинність: п.6.14 - Графу 6 пункту 160 додатку 2: «ОСОБА_2 для ведення садівництва в місті Біла Церква по вулиці Таращанська, 73, площа 1039 кв. м. за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква» рішення міської ради від 05 серпня 2005 року №306 «Про передачу земель у власність громадян, надання в оренду та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю, внесенні змін та доповнень у попередні рішення».

Після цього представник позивача ОСОБА_6 звернувся до Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області із заявою від 14.01.2016 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:009:0081, у відповідь на яку Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області листом №22 від 18.01.2016 повідомила представнику позивача про те, що скасування записів про проведену державну реєстрацію речових прав здійснюється на підставі рішення суду, та рекомендувала звернутись до суду.

Дана обставина зумовила звернення позивача з даною позовною заявою до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:009:0081, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Правові, економічна та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі-Закон України №1952, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1952 у ОСОБА_5 реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на обєкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 1 ст.26 Закону №1952 встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, речові права на обєкти нерухомого майна, зокрема, право власності на земельні ділянки підлягають державній реєстрації, яка здійснюється шляхом прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності, про що до Державного реєстру прав вноситься відповідний запис.

Як зазначено вище, позивач, обґрунтовуючи протиправність прийняття державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 спірного рішення №20494657 від 15.04.2014, зазначив про те, що рішенням Білоцерківської міської ради №1279-62-VI від 29.08.2014 було визнано таким, що втратило чинність раніше прийняте рішення Білоцерківської міської ради №360 від 05.08.2005 в частині затвердження землевпорядної документації ОСОБА_2 та передачі йому у власність земельної ділянки.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради про визнання незаконним та скасування вищевказаного рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 29.08.2014 №1279-62-VI в частині п.6.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.09.2016 у справі №357/7051/16-а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 29.08.2014 №1279-62-VI в частині пункту 6: визнати таким, що втратив чинність: 6.14 Графу 6 пункту 160 додатку 2 «ОСОБА_2 для ведення садівництва в місті Біла церква по вулиця Таращанська, 73, площею 1039 кв. м. за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква» рішення міської ради від 05 серпня 2005 року №306 «Про передачу земель у власність громадян, надання в оренду та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю, внесенні змін та доповнень у попередні рішення».

Вказане судове рішення набрало законної сили 27.09.2016, про що свідчить відповідна помітка на останньому аркуші рішення.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з положеннями листа Вищого адміністративного суду України «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України» від 14.11.2012 року №2379/12/13-12 наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. При застосуванні цих процесуальних норм судам варто враховувати, що правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

За таких обставин, враховуючи скасування рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.09.2016 у справі №357/7051/16-а рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 29.08.2014 №1279-62-VI в частині пунктів, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позиції позивача щодо протиправності прийняття оспорюваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Під час розгляду справи позивачем не було наведено будь-яких доводів на підтвердження протиправності прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:009:0081, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул.Таращанська,73, у той час як матеріали справи свідчать про те, що державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку була здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень.

У звязку з цим, позов не підлягає задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що підставою для звернення позивача до суду було отримання ним листа Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області №22 від 18.01.2016 про відмову в проведенні скасування державної реєстрації права власності, після чого позов був поданий до суду 29.03.2016 (зданий до відділення поштового зв'язку), тобто в межах встановленого статтею 99 КАС України шестимісячного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України.

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.