Ухвала суду № 63511936, 19.12.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 грудня 2016 року Житомир Справа № 806/1863/16

Категорія 6.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: представника позивача - Сергійчук С.Й. ,

представника третьої особи - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача - Бердичівської міської ради Житомирської області про знесення самочинно збудованих будівель,

встановив:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до суду з позовом, в якому просить прийняти рішення про знесення самочинно збудованих будівель по АДРЕСА_1, які збудовані ОСОБА_3 з компенсацією витрат пов"язаних із знесенням об"єкта за його рахунок, а саме: гаражу орієнтовними розмірами 12,00 х 4,5 метрів та висотою стін 4,5 метрів по лицьовому та задньому фасаду; господарської будівлі орієнтовними розмірами 18,00 х 6,00, висотою стін близько 5 метрів по лицьовому та задньому фасаду; фундаменту під житловий будинок орієнтовними розмірами 16,00 х 12,00 метрів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що відповідачем незаконно проведені роботи з будівництва наступних об"єктів: окремо стоячої господарської будівлі гаражу №1 двоповерхової, господарської будівлі №2 двоповерхової, фундаменту під житловий будинок на місці старого житлового будинку, паркану з природного каменю-буту з цегляними стовпами-опорами без розробленої проектної документації та без отримання відповідних дозвільних документів на виконання будівельних робіт. В порушення вимог Закону, ОСОБА_3 у встановлені строки вимоги припису №171 від 14.08.2014 року щодо добровільного демонтування самочинно збудованих будівель, винесеного на підставі проведеної позивачем перевірки, не виконав. Тому, інспекція просить прийняти рішення про знесення самочинно збудованих будівель.

В судовому засіданні представник третьої особи заявив клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що розгляд даної категорії справ не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача в судовому засіданні, при вирішення даного клопотання, покладався на розсуд суду.

Відповідач в судове засідання не з"явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, у своєму клопотанні просив звернути увагу суду на те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

З огляду на такі обставини, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання представника третьої особи підлягає задоволенню, а провадження у справі - закриттю, з огляду на таке.

Судом встановлено, що у червні 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області, правонаступником якої є Державна архітектурно-будівельна інспекція України, на підставі звернення ОСОБА_4 від 31.07.2014, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено акт перевірки від 14.08.2014.

У результаті проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_3 у 2004 році на власній земельній ділянці самочинно, без відповідних документів, збудовано: господарську будівлю - гараж №1 (будівля двоповерхова орієнтовними розмірами 12,00 х 4,5 метрів та висотою стін 4,5метрів по лицьовому та задньому фасаду), господарську будівлю 32 (будівля двоповерхова, орієнтовними розмірами 18,00 х 6,00, висотою стін близько 5 метрів по лицьовому та задньому фасаду) та фундамент під житловий будинок орієнтовними розмірами 16,00 х 12,00 метрів, висотою 0,50 х 0,70, чим порушено вимоги ст.29 Закону України "про планування і забудову територій", ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ №466 від 13.04.2011.

На підставі виявленого порушення, начальником відділу контролю за будівництвом об"єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду по Південному регіону ОСОБА_5, головними державними інспекторами відділу контролю за будівництвом об"єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду по Південному регіону ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення від від 14.08.2014. (а.с. 15).

Цього ж дня, начальником відділу контролю за будівництвом об"єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду по Південному регіону ОСОБА_5, головними державними інспекторами відділу контролю за будівництвом об"єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду по Південному регіону ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винесено припис № 171, яким зобов"язано ОСОБА_3 усунути виявлені перевіркою порушення відповідно до вимог чинного законодавства та встановлено термін до 30.09.2014. (а.с.16)

20.08.2014, в.о.начальником інспекції ДАБК у Житомирській області винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №231/7, якою визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 850 грн.(а.с.18)

В подальшому, у період з 23.02.2015 по 27.02.2015 позивачем проведено позапланову перевірку виконання вимог припису №171 від 14.08.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 27.02.2015. (а.с.19) Перевіркою встановлено невиконання вимог припису.

За результатами перевірки, 27.02.2015 посадовими особами позивача складено акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення та припис №209, яким зобов"язано ОСОБА_3 усунути виявлені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за адресою: АДРЕСА_1, у термін, до 27.07.2015. (а.с.19-22).

Крім того, на підставі матеріалів перевірки та керуючись ст.188-42 КУпАП, 12.03.2015 позивачем винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення №31/5-ф, якою на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100,00 грн. (а.с.23)

07.09.2016, головним інспектором будівельного нагляду управління ДАБІ у Житомирській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_3, за результатами якої встановлено невиконання вимог припису №209 від 27.02.2015. (а.с.26)

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС ).

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

У пункті 5 частини четвертої статті 50 КАС зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Так, згідно із частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Разом з цим у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності

При цьому, на думку суду, за змістом статті 177 ЦК об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав.

З урахуванням норм частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 ЦК України правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що спір за позовом ДАБІ про знесення самочинно будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права. А відтак, його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №802/1318/15-а.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, оскільки зазначена позовна заява не містить ознак публічно-правового спору, тому вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 вищевказаної статті, то суд роз'яснює позивачеві, що вирішення даної категорії справ віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 157 ,160,165,186 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Провадження у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача - Бердичівської міської ради Житомирської області про знесення самочинно збудованих будівель, закрити.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.В. Капинос

Повний текст ухвали виготовлено: 20 грудня 2016 року.