Рішення № 63510250, 19.12.2016, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 636/3897/16-ц

Провадження № 2/636/2169/16

Рішення

Іменем України

14 грудня 2016 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Панаід І.В.,

секретаря судового засідання Шикової К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України дитини без згоди та супроводу батька, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України неповнолітньої дитини без згоди батька, вказуючи, що вони з відповідачем перебували у шлюбі, від вказаного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з позивачем. Відповідач з сином практично не спілкується, не виявляє батьківського піклування, та не цікавиться розвитком дитини.

Неповнолітній син сторін відвідує секцію хокею у Комунальному закладі «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «ХТЗ» Харківської області. Вихованців дитячо-юнацької спортивної школи часто запрошують на різні міжнародні спортивні змагання, однак, на неодноразові пропозиції позивача в сприянні оформлення необхідних для виїзду дитини за кордон документів відповідач відповідав відмовою, в зв'язку з зазначеним, позивач змушена була звернутись до суду.

Позивач до зали судових засідань не з'явилась, надавши заяву в якій висловилась щодо підтримання позовних вимог та розгляду справи без її участі.(а.с.30).

Відповідач в судове засідання також не з'явився подавши заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи без його участі.(а.с.28).

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Сторони перебували у шлюбі, який було розірвано 14 липня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Чугуївському району Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 35. Після розірвання шлюбу позивачу було присвоєно прізвище «ОСОБА_1». Вказаний факт підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Чугуївському району Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області.(а.с.11).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Новопокровською селищною радою Чугуївського району Харківської області від 17.05.2007 р. (а.с.10).

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір'ю та перебуває на її утриманні.

Неповнолітній ОСОБА_3 відвідує секцію хокею у Комунальному закладі «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «ХТЗ» Харківської області. Вихованців вказаної дитячо-юнацької спортивної школи часто запрошують на різні міжнародні спортивні змагання.

Для більшості країн, які запрошують команди на змагання та тренувальні збори, необхідне оформлення відповідного пакета документів для отримання віз, також потрібен дозвіл батьків на виїзд дитини за кордон.

Відповідач відмовлявся сприяти позивачу в оформленні необхідних документів для виїзду сина за кордон, для участі у міжнародних спортивних змаганнях та зборах, що негативно відображалось на спортивному розвитку та спортивних досягненнях дитини.

Статтею 313 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

У відповідності до п.3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57 (в редакції постанови КМУ від 25.08.2010 року №724) виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків та в їх супроводі.

Згідно п. 18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою КМУ №231 від 31.03.1995 року, оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду. Для дітей віком від 14 до 18 років у заяві зазначається відсутність обставин, що обмежують згідно із законодавством право їх виїзду за кордон.

Пунктом 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57 (в редакції постанови КМУ від 25.08.2010 року №724) встановлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків, здійснюється у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Частина 7 ст.7 Сімейного кодексу України встановлює, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.141 Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

В силу положень ст.ст. 150, 155 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані поважати дитину, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, здійснення батьками своїх прав має ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим, з метою забезпечення прав дитини та її розвитку, дозволити неповнолітньому ОСОБА_3 тимчасовий виїзд за межі України без згоди та супроводу батька.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 174, 197 ч. 2, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України дитини без згоди та супроводу батька, - задовольнити.

Надати дозвіл на неодноразовий тимчасовий, виїзд за межі України до держав Європейського Союзу, держав Шенгенського простору, зокрема до Федеративної Республіки Німеччини, Королівство Бельгії, Французької Республіки, Велике Герцогство Люксембург, Королівство Нідерландів, Португальської Республіки, Королівства Іспанії, Італійської Республіки, Республіки Австрії, Грецької Республіки, Королівства Данії, Фінляндської республіки, Ісландії, Королівства Норвегії, Королівства Швеції, Естонської Республіки, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Польської Республіки, Чеської Республіки, Словацької Республіки, Республіки Словенії, Угорщини, Республіки Мальта, Швейцарської Конфедерації, Князівство Ліхтенштейн, Республіки Хорватія, Румунії, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а також Російської Федерації, Турецької Республіки, Республіки Грузії, Республіки Білорусь, Арабської Республіки Єгипет та Об'єднаних Арабських Еміратів, Мальдівської Республіки, Демократичної Соціалістичної Республіки Шрі-Ланка, Малайзії, Республіки Індія, Республіки Болгарії, Австралії, Ізраїлю, Тунісу, Канарських островів, країн Південної та Північної Америки, Китаю, В'єтнаму, країн Східної Азії неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до виповнення йому 16-ти річного віку, у супроводі його матері - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також у супроводі інших осіб, уповноважених ОСОБА_1, без згоди та супроводу батька дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Надати дозвіл ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також іншим особам, які уповноважені ОСОБА_1, на виготовлення в компетентних державних органах проїзних документів дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до виповнення йому 16-ти річного віку, та оформлення всіх документів, пов'язаних із перетином ним державного кордону України без згоди батька дитини -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя