Постанова № 6350909, 24.06.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2009 р. Справа №5/719-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Камишева Л.М., суддя Лакіза В.В.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників:

позивача Конарєв В.А., довіреність у справі

відповідача ОСОБА_2. довіреність у справі, ОСОБА_3 - особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ", м. Суми (вх. №877С/1-10)

на рішення господарського суду Сумської області від 19 березня 2009 р. по справі № 5/719-08

за позовом Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ", м. Суми

до Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Суми

про стягнення 17500,00 грн. та зобовязання вчинити певні дії,-

встановила:

У грудні 2008р. Мале приватне виробничо-торгівельне підприємство "ВМ", м. Суми звернулось в суд з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Суми про стягнення 17500,00 грн., в тому числі 5500,00 грн. збитків, завданих неможливістю використання на власний розсуд для отримання доходів торгівельних місць, переданих відповідачу за договорами №22, №23 від 04.01.2004р., 12000,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельних місць, а також просив зобовязати відповідача повернути торгівельні місця №№22, 23 в стані, в якому було одержано в оренду; стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі 1000,00 грн. за оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.03.2009р. по справі №5/719-08 (суддя Гудим В.Д.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 19 березня 2009 року по справі № 5/719-08 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу та додатки до нього в якому зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Сумської області від 19 березня 2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні 17.06.2009р. було оголошено перерву за заявою сторін до 22.06.2009р. для врегулювання спору самими сторонами та укладення мирової угоди.

22.06.2009р. розгляд справи було продовжено, мирову угоду сторони суду не надали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 04.01.2004р. між Малим приватним виробничо-торгівельним підприємством "ВМ" та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договори №22 та №23, відповідно до п.1.1. яких Ринок (позивач) передає, а підприємець (відповідач) приймає у платне користування торгівельні місця №22 та №23 на території ринку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, розмір яких складає відповідно до умов договорів 6,9 кв.м. та 5.3 кв.м. відповідно, для торгівлі непродовольчими товарами.

За взаємною згодою сторін термін дії договорів №22 та №23 було продовжено до 26.12.2007р.

Листом б/н від 12.12.2007р. відповідач звернувся до позивача з повідомленням, в якому зазначив про свій намір використання переважного права оренди торгівельних місць №22, №23 на 2008 рік. (а.с. 41)

Листом №30 від 08.01.2008р. позивач повідомив відповідача про необхідність звільнення торгівельних місць №22, №23, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 до 23.01.2008р. у звязку із закінченням договірних відносин (а.с. 38)

Таким чином, термін дії договорів припинився 26.12.2007р., проте, відповідач після припинення дії договорів не повернув позивачу вищевказані торгівельні місця, а продовжує ними користуватись.

У звязку з цим, позивач просив зобовязати відповідача повернути торгівельні місця №№22, 23 в стані, в якому було одержано в оренду, стягнути з відповідача 5500,00 грн. спричинених збитків, оскільки відповідач перешкоджає позивачу отримувати дохід від використання торгівельних місць, що не були повернуті після закінчення дії торгівельних відносин, а також 12000,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельних місць., нарахованої у відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України. Також просив суд стягнути з відповідача 1000,00 грн. витрат за оплату адвокатських послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002 р. № 57/188/84/105, торгівельне місце - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, у контейнерах, кіосках, палатках, тощо. А тому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що торгівельне місце не могло бути надано відповідачеві за договором оренди, оскільки за таким договором могло бути передано майно, що належить позивачу, а не земельна ділянка, яку він сам орендує. У звязку з цим суд першої інстанції не погодився з правовою позицією позивача про те, що договори №22 та №23 є договорами оренди (найму) та дійшов висновку, що між сторонами існували договірні відносини з надання послуг, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись.

Предмет договору про надання послуг визначено в частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 759 Цивільного кодексу України визначає предмет договору найма та встановлює, за договором найма ( оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а згідно частини 1 статті 760 названого кодексу, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні ( неспоживна річ).

Крім того, згідно статті 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обовязки.

Поняття не споживаної речі встановлено у частині 2 статті 185 Цивільного кодексу України неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

Частиною 1 статті 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками якщо вона наділена тільки їй власними ознаками, що відрізняють її з поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Згідно частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим обєктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обовязки.

Так, дослідженням договорів №№22, 23 від 04.01.2004р. встановлено, що предметом договорів є торгівельні місця №№22, 23 на території ринку, які передаються в платне користування для торгівлі непродовольчими товарами, отже предмет договорів встановлений сторонами як платне користування не споживаною річчю торгівельним місцем, яка визначена індивідуальними ознаками номером, місцем розташування торгівельного місця, площею 6,9 кв.м та 5,3 кв. м, ціллю використання.

Крім того, про те, що між сторонами після підписання договорів виникли правовідносини найму свідчать також такі факти, що пунктом 3.1.4 Договорів №№22, 23 сторонами встановлений обовязок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, а пунктом 4.1 встановлено розмір орендної плати за Договорами.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 року № 57/188/84/105, торгівельне місце може використовуватись на правах оренди, про що сторони мають укласти відповідну угоду.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що договори №№22, 23 від 04.01.2004р. є за своєю суттю саме договорами найму ( оренди), а не договорами про надання послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції неповністю зясував обставини, що мають значення для справи та невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення, яке підлягає в цій частині скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив зобовязати відповідача повернути торгівельні місця №№22, 23 в стані, в якому було одержано в оренду, посилаючись на ч. 1 статі 785 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 12000,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельних місць, посилаючись на частину 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Щодо вимоги позивача повернути торгівельні місця №№22, 23 в стані, в якому було одержано в оренду, то з матеріалів справи вбачається, що у звязку із закінченням терміну дії договорів №№22, 23, позивач Листом №30 від 08.01.2008р. позивач повідомив відповідача про закінчення договірних відносин та повернення орендованих відповідачем місць до 23.01.2008р. (а.с. 38)

Оскільки строк дії договору скінчився, сторони не дійшли взаємної згоди на продовження терміну дії зазначених договорів, а також враховуючи вимогу позивача звільнити орендовані відповідачем торгівельні місця до 23.01.2008р., колегія суддів вважає позовні вимоги щодо зобовязання відповідача повернути торгівельні місця №№22, 23 в стані, в якому було одержано в оренду такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 12000,00 грн. неустойки, судом встановлено, що відповідач після закінчення строку дії договору торгівельні місця не звільнив, позивачу їх не повернув, у звязку з чим, судова колегія вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 12000,00 грн. неустойки обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5500,00 грн. збитків, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5500,00 грн. збитків позивач посилається на те, що протягом 12 місяців відповідач перешкоджає йому отримувати доходи від використання торгівельного місця, яке відповідач не повернув після закінчення строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, суму в розмірі 5500,00 грн. позивач вважає як мінімальний розмір доходу, який він втратив в звязку з неправомірною поведінкою відповідача та яка розрахована виходячи із розміру місячної оплати за користування торгівельним місцем, яка була встановлена сторонами на час дії договорів №№22, 23.

Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Але, як свідчать матеріали справи та підтверджується Листом позивача №46 від 17.03.2008р., він не мав намірів продовжувати здавати в оренду вищевказані вище торгівельні місця, у звязку з плановим закриттям ринку на реконструкцію та проведення будівельних робіт.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність прямого звязку між діями відповідача та заявленими позивачем збитками в сумі 5500,00 грн. як неотриманого прибутку, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, а тому рішення господарського суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статей 44,49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом Сумської області неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, через що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, п.2 ч.1 ст.103, п.1 п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

постановила:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 19 березня 2009 року по справі №5/719-08 скасувати частково та прийняти в цій частині нове рішення.

В частині стягнення з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на користь Малого приватного виробничо торгівельного підприємства “ВМ” 12000,00 грн. неустойки та повернення торгівельних місць №№22, 23 в стані, в якому їх було одержано в оренду позов задовольнити.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (40030, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Малого приватного виробничо торгівельного підприємства “ВМ” ( 40035, м. Суми, вул. Заливна,15, код 14001718) 12000,00 грн. неустойки.

Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 повернути Малому приватному виробничо торгівельному підприємству “ВМ” торгівельні місця №№22, 23 в стані, в якому їх було одержано в оренду за договорами №22, №23 від 04.01.2004р.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (40030, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Малого приватного виробничо торгівельного підприємства “ВМ” ( 40035, м.Суми, вул. Заливна,15, код 14001718) 309,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову та апеляційної скарги, 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та 1000,00 грн. за послуги адвоката.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 19 березня 2009 року по справі №5/719-08 залишити без змін.

Доручити господарському суду Сумської області на виконання даної постанови видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

суддя Камишева Л.М.

суддя Лакіза В.В.