Рішення № 6350797, 26.02.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.09 Справа№ 2/129

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю помічника прокурора Майорчака В.М., представника позивача Пришляк Н.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноважений орган Міністерство оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України “Івано-Франківський ЛПК” в особі його структурного підрозділу Сколівського військового лісгоспу, м. Сколе до Приватного підприємства “Гал-Експорт”, м. Львів про стягнення 5036 грн. 42 коп.

В С Т А Н О В И В:

Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноважений орган Міністерство оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України “Івано-Франківський ЛПК” в особі його структурного підрозділу Сколівського військового лісгоспу, м. Сколе звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Гал-Експорт”, м. Львів про стягнення 5036 грн. 42 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.12.2008р. призначив справу до розгляду на 23.12.2008р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 22.01.2009р., 05.02.2009р., 26.02.2009р., строк розгляду вирішення спору за клопотанням представників сторін був продовжений.

Прокурор, представник позивача в судових засіданнях позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобовязання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість за товар становила 5036 грн. 42 коп.

Відповідач в судові засідання 23.12.2008р., 22.01.2009р., 05.02.2009р., 26.02.2009р. явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 05.12.2008р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві, по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

3 грудня 2004р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду №102 на поставку товару та додатки №1 та №2 до цієї угоди.

За цим договором постачальник (позивач) зобовязувався постачати покупцю (відповідачу) продукцію (товар) в кількості і терміни згідно додатку до даної угоди, який є невідємною її частиною, а покупець приймати і оплачувати поставлений товар.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач протягом 2005-2006рр. поставив відповідачу по товарно-транспортних накладних (оригінали товарно-транспортних накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 42575 грн. 02 коп.

У звязку з частковою оплатою вартості товару, за вихідним №164 від 28 травня 2008р. позивач надіслав відповідачу вимогу, в якій просив перерахувати йому 5036 грн. 42 коп. За вихідним №2 від 8 січня 2009р. позивач повторно надіслав відповідачу вимогу, в якій просив перерахувати йому 5036 грн. 42 коп. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дані вимоги залишив без розгляду, 5036 грн. 42 коп. не оплатив.

Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 5036 грн. 42 коп., яка на дату розгляду справи не була оплачена.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобовязання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу про сплату боргу, яка залишена без розгляду та задоволення.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 5036 грн. 42 коп. боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 218, 509, 526, 530, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Гал-Експорт”, м. Львів, вул. Медової Печери, буд. 36, кв. 60 (ідентифікаційний код 30918191) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Івано-Франківський ЛПК” в особі його структурного підрозділу Сколівського військового лісгоспу, м. Сколе, вул. Героїв Маківки, 28, Львівська область (ідентифікаційний номер 24981630) 5036 грн. 42 коп. боргу.

3.Стягнути з Приватного підприємства “Гал-Експорт”, м. Львів, вул. Медової Печери, буд. 36, кв. 60 (ідентифікаційний код 30918191) в користь державного бюджету 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя