Рішення № 6350780, 01.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/25701.06.09 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СКС-маркет»

до товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»

про стягнення 32279,25 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Салова В.А.(дов.№23 від 23.04.2009)

Від відповідача Тополь І.М.(дов № 178-04/09 від 16.04.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СКС-маркет»до товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»про стягнення заборгованості в розмірі 32 297,25 грн. за неналежне виконання грошового зобовязання за договором купівлі-продажу № 08-09 від 16.01.2009.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.04.2009 порушено провадження у справі № 50/257 та призначено її до розгляду на 27.04.2009.

Представник відповідача в судове засідання 27.04.2009 не зявився, витребувані судом докази не подав, проте через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання прибув представник позивача та в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

В звязку із задоволенням клопотання відповідача розгляд справи був відкладений на 01.06.2009.

01.06.2009 в судове засідання зявились представники позивача і відповідача, дали пояснення по справі та подали додаткові докази. Представник позивача в повному обсязі підтримав подану через відділ діловодства суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 21400,00 грн., пеню в сумі 1457,55 грн. та 177,51 грн. 3% річних.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого не визнає заявлені позовні вимоги та просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2009 товариство з обмеженою відповідальністю «СКС-маркет» (далі позивач, постачальник за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»(далі відповідач, покупець за договором) уклали договір купівлі-продажу № 08/09 (далі - договір).

Відповідно до умов п.п.1.1., 1.2 зазначеного договору постачальник зобов'язався передати на умовах діючого договору ванілін та какао-продукти (далі-товар), а покупець зобовязався прийняти товар у власність та оплатити його вартість в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями, які є невідємними частинами даного договору. Аналогічні обовязки сторін встановлені умовами п. 5.3.1. та п. 5.4.1. договору.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що товар поставляється партіями в кількості та асортименті згідно специфікацій, які підписуються сторонами на кожну партію і є невідємними частинами цього договору.

Відповідно до положень розділу 3 договору сторони закріпили порядок проведення розрахунків за договором. Вартість одиниці товару визначається у специфікаціях, а загальна вартість кожної партії товару визначається у видаткових накладених. Загальна сума даного договору визначається як сума вартостей усіх партій товару, поставленого протягом дії даного договору. Сторони домовились, що оплата здійснюється за кожну окрему партію товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання товару, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно умов п. 4.3.2. договору, факт приймання-передачі товару по кількості підтверджується накладними.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 33800,00 грн. відповідно до видаткової накладної № СМ-0000051 від 20.02.2009, який був отриманий останнім, про що свідчать належним чином оформлена довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПП № 250044 від 19.02.2009.

Вищевказана накладна та довіреність приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобовязання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 12400,00 грн.

Таким чином, на дату вирішення спору заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 21400,00 грн.

12.03.2009, позивачем, на адресу відповідачу було направлено претензію з вимогою погасити суму заборгованості за отриманий товар в повному обсязі. Проте відповідач залишив без відповіді зазначену претензію, хоча здійснив часткову проплату заборгованості.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобовязань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 21400,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 08-09 від 16.01.2009 в сумі 21400,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 1457,55 грн. за період прострочення , вказаний в розрахунку.

Відповідно до п. 6.4 договору у разі порушення строків здійснення платежів за даним договором, покупець зобовязався сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується, за кожен день прострочення оплати. Пеня розраховується від несплаченої в строк суми.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

В договорі № 08/09 розмір штрафних санкцій сторонами не обумовлений, проте дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.6.4) та чинного законодавства, тому суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені згідно розрахунку позивача в сумі 1457,55 грн.

Також, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних від простроченої суми в розмірі 177,51грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законними та обґрунтованими у звязку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобовязання, вони підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 08/09 від 16.01.2009. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компауад»(02660, м. Київ, вул. Поподренка, 52, код ЄДРПОУ 30406297) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СКС-маркет» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 16-В, код ЄДРПОУ 19031227) основний борг в сумі 21 400 (двадцять одну тисячу чотириста)грн. 00 коп., пеню в розмірі 1 457 (одну тисячу чотириста пятдесят сім) грн. 55 коп., 3% річних в сумі 177 (сто сімдесят) грн. 51 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 323 (триста двадцять три) грн. 00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 18.06.2009