Рішення № 63507759, 12.12.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/18/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.12.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Єгорової С.М.,

суддів: Дуковського О.Л., Карпенка О.Л.

із секретарем Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах якого діють законні представники: ОСОБА_7 та ОСОБА_3, та Кіровського районного відділу в м. Кіровограді Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, заборону вчинення певних дій та стягнення штрафу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2015 року,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» (далі ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням поданих доповнень і змін, просило в рахунок погашення кредитної заборгованості (пропорційно вартості предмета іпотеки) Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Нафта» перед AT «ОСОБА_2 та Кредит» у загальному розмірі 9 090 648 гривень 28 копійок (складається із заборгованості за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 69-01-07 від 12 липня 2007 року у розмірі 3 911 454 гривні 81 копійка (у тому числі 1 399 511,98 грн. - основний борг по кредиту, 1 326 987,64 грн. - проценти за користування кредитом (станом на 26.06.2012 p.), 1 080 221,22 грн. - пеня (станом на 04.04.2012 р.) та Договором про відновлювальну кредитну лінію № 52-01-08 від 11 квітня 2008 року у розмірі 469 077,79 доларів США та 1 429 854,69 грн., що у гривневому еквіваленті загалом становить 5 179 193 гривні 47 копійок (у тому числі 250 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 998 250,00 грн. - основний борг по кредиту, 219 077,79 доларів США, що еквівалентно 1 751 088,78 грн. - відсотки за користування кредитними коштами (станом на 26.06.2012 p.), 1 429 854,69 грн. - пеня (станом на 04.04.2012 р.) ) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться у місті Кіровограді по вулиці Скульського 23, загальною площею 276,0 кв.м., у тому числі житловою площею 127,3 кв.м., має надвірні споруди, що до нього прилягають: гараж літ. «Б», погріб літ. «В1», вимощення літ. «II», огорожа літ. «N», сарай літ. «Д», огорожа літ. «N1», ворота літ. «N2», стінка підпірна літ. «N3», балкон літ. «а (б)», ґанок літ. «к», шляхом визнання права власності за ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» за ціною, що буде визначена на момент державної реєстрації права власності за позивачем на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом; виселити з вказаного житлового будинку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які там зареєстровані і проживають; заборонити Кіровському районному відділу у м. Кіровограді Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у зазначеному житловому будинку до моменту повного виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.07.2013 року по справі № 404/845/13-ц., стягнути зі ОСОБА_3 штраф за порушення умов іпотечних договорів на загальну суму 2 272 662,07 грн. та 3897,60 грн. сплаченого судового збору, стягнути з Кіровського районного відділу у м. Кіровограді Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області 243,60 грн. сплаченого судового збору та стягнути з інших відповідачів по 243,60 грн. сплаченого судового збору.

Позивач зазначав, що 12 липня 2007 року між ТОВ «ЦЕНТР-НАФТА» і ТОВ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» було укладено Договір про відновлювальну кредитну лінію № 69-01-07. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 69-01-07, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 400 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошті в строки, передбачені графіком погашення кредитної заборгованості та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі, передбаченому п. 3.1 кредитного договору-1. Згідно п.2.1 кредитного договору № 69-01-07, видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 12 червня 2007 року до 06 липня 2009 року шляхом перерахування їх з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника. На виконання пунктів 1.1 та 2.1 кредитного договору-№ 69-01-07, банком було відкрито позичальнику позичковий рахунок № 20635082237903 з лімітом 1 400 000,0 грн. та в період дії кредитного договору в межах відновлювальної кредитної лінії видано 1 399 511,98 грн. Згідно з вимогами п. 3.3 кредитного договору-1, нарахування відсотків здійснюється за період користування кредитними коштами з моменту їх списання із позичкового рахунку позичальника, до моменту повернення коштів на позичковий рахунок позичальника. Відповідно до п. 3.5 кредитного договору-№ 69-01-07, датою сплати відсотків являється день зарахування коштів, визначений у п. 3.2 кредитного договору№ 69-01-07. Згідно до п. 7.1 кредитного договору № 69-01-07, за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. На цих умов кредитного договору№ 69-01-07 через неповернення кредитних коштів та несплату відсотків за їх користування банк продовжував проводити нарахування відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасність виконання зобов'язання.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором № 69-01-07 12 липня 2007 року між ОСОБА_3 та банком було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за № 2735. Згідно з іпотечним договором б/н ОСОБА_3 виступила іпотекодавцем за кредитним договором № 69-01-07, за умовами якого третій особі було відкрито кредитну лінію на суму 1 400 000 грн., та передала в іпотеку банку нерухоме майно: житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться в місті Кіровограді, на вулиці Скульського, за номером 23. Відповідно до п. 4 іпотечного договору предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 05.07.2007 року, виданого Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради згідно рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 04.02.2005 року № 231, право власності зареєстровано Кіровоградським ООБТІ в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.07.2007 року, реєстраційний номер 9737786, номер запису 22053 в реєстровій книзі 146, витяг № 15129254 від 05.07.2007 року. За змістом п. 5.1. кредитного договору № 69-01-07 забезпеченням виконання зобов'язань за цими договорами є іпотека нерухомості, а саме: житлового будинку майнового поручителя ОСОБА_3, розташований за адресою: м. Кіровоград, вул.. Скульського, буд. 23, загальною площею 276,0 кв.м., заставною вартістю 2 000 000,00 грн. Відповідно до п. 2 іпотечного договору вказаний житловий будинок переданий в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 69-01-07, процентів за користування кредитними ресурсами, комісійної винагороди, неустойки, як за основним зобов'язанням, так і за іпотечним договором б/н, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки у повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Пунктом 16 іпотечного договору б/н від 12.08.2007 року передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за основними зобов'язаннями.

11 квітня 2008 року між ТОВ « Центр - Нафта» та банком було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 52-01-08. Відповідне до п. 1.1 кредитного договору № 52-01-08 банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 410 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти у строки, передбачені графіком погашення кредитної заборгованості та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі, передбаченому п. 3.1 кредитного договору № 52-01-08. Згідно з п. 2.1 кредитного договору № 52-01-08, видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії здійснюється траншами у строк з 11 квітня 2008 року до 08 квітня 2009 року, шляхом перерахування їх з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника. На виконання пункту 1.1 кредитного договору № 52-01-08, банком було відкрито позичальнику позичковий рахунок № 20625082237902 з лімітом 410 000 доларів США. З позичкового рахунку № 20625082237902 на рахунок боржника згідно меморіальних валютних ордерів № 682066 від 14.04.2008 року, № 682510 від 16.04.2008 року, №688226 від 25.04.2008 року, № 1694999 від 30.04.2008 року перераховано 2 020 000,0 грн., що відповідно до курсу валют, і встановленого НБУ на момент перерахування коштів, еквівалентно 400 000,00 доларів США. Отже, свої зобов'язання банк виконав належним чином. Відповідно до п. 3.5 кредитного договору № 52-01-08, датою сплати відсотків є день зарахування коштів, визначений у п. 3.2 кредитного договору №52-01-08. Згідно до п. 7.1 Кредитного договору № 52-01-08, за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню із розрахунку подвійної облікової аки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. На підставі вищенаведених умов кредитного договору № 52-01-08, через неповернення кредитних коштів та несплату відсотків за їх користування, банк продовжував проводити нарахування відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасність виконання эов'язання.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 52-01-08 11 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та банком було укладено іпотечний договір № 49І/0408, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за № 1286. Згідно цього Іпотечного договору ОСОБА_3 виступила іпотекодавцем за договором про відновлювальну кредитну лінію № 69-01-07 від 12 липня 2007 року, за умовами якого ТОВ «ЦЕНТР-НАФТА» було відкрито кредитну лінію на суму 1 400 000,00 гривень, договором про відновлювальну кредитну лінію № 52-01-08 від 11 квітня 2008 року, за умовами якого товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР-НАФТА» було відкрито кредитну лінію на суму 410 000,00 доларів США.

В якості забезпечення виконання вищеназваних зобов'язань іпотекодавцем було передано в іпотеку банку спірний житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться в місті Кіровограді, на вулиці Скульського, 23. За змістом п. 5.1. Кредитного договору № 52-01-08, забезпеченням виконання зобов'язань за цими договорами є іпотека нерухомості, а саме вказаного житлового будинку, що належить майновому поручителю ОСОБА_3, загальною площею 276,0 кв.м., заставною вартістю 2 000 000,00 грн., а також земельної ділянки, на якій розташований будинок, загальною площею 600,00 кв.м. Відповідно до п. 4 іпотечного договору б/н, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 05.07.2007 року, виданого Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради згідно рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 04.02.2005 року № 231. Право власності зареєстровано Кіровоградським ООБТІ в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.07.2007 року, реєстраційний номер 9737786, номер запису 22053 в реєстровій книзі 146, витяг № 15129254 від 05.07.2007 року.

Згідно з п. 2 іпотечного договору б/н, вказаний будинок з господарсько - побутовими будівлями переданий в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 69-01-07 та кредитним договором № 52-01-08, процентів за користування кредитними ресурсами, комісійної винагороди, неустойки, як за основними зобов'язаннями, так і за іпотечним договором № 49і/0408, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за основними зобов'язаннями, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки у повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Пунктом 16 іпотечного договору б/н передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за основними зобов'язаннями.

Станом на час звернення до суду з даним позовом зобов'язання по поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними позичальником не виконано, як це передбачено умовами Кредитного договору№ 69-01-07 та Кредитним договором № 52-01-08. У зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитними договорами, банк звернувся із відповідними позовами до суду. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.07.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05.11.2013 року у справі № 404/845/13-ц задоволено позов банку до позичальника та в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами в сумі 9 090 648,28 грн. (складається із заборгованості за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 69-01-07 від 12 липня 2007 року у розмірі 3911454,81 грн. (у тому числі 1399511,98 грн. - основний борг по кредиту, 1326987,64 грн. -проценти за користування кредитом (станом на 26 червня 2012 року), 1080221,22 грн. - пеня (станом на 04 квітня 2012 року) та Договором про відновлювальну кредитну лінію № 52-01-08 від 11 квітня 2008 року у розмірі 469077,79 доларів США та 1429854,69 грн., що у гривневому еквіваленті в загальній сумі становить 5179193,47 грн. (у тому числі 250000,00 доларів США, що еквівалентно 1998250,00 грн. - основного боргу по кредиту, 219077,79 доларів США, що еквівалентно 1751088,78 грн. - відсотки за користування кредитними коштами (станом на 26.06.2012 року), 1429854,69 грн. - пеня (станом на 04 квітня 2012 року) звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Скульського, буд. 23, загальною площею 276,0 кв.м, у тому числі житловою площею 127,3 кв.м, має надвірні споруди, що до нього прилягають: гараж літ. «Б», погріб літ. «В1», вимощення літ. «II», огорожа літ. «N», сарай літ. «Д», огорожа літ. «N1», ворота літ. «N2», стінка підпірна літ. «N3», балкон літ. «а (б)», ґанок літ. «к», що належать ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 05.07.2007 року, визначено спосіб звернення стягнення шляхом публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, з метою вжиття заходів щодо збереження предмета іпотеки, передано його в управління AT «Банк «ОСОБА_2 та Кредит», виселено із житлового будинку за адресою: м. Кіровоград, вул. Скульського, буд. 23, осіб, які там зареєстровані. Зазначене судове рішення набрало законної сили 05.11.2013 року. Вказане рішення суду не виконане, винесена постанова про повернення виконавчого документа, оскільки немає можливості виконати рішення, так як в будинку зареєстовані інші особи: мати відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, брат відповідача - ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_6

Тому позивач просив виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_6, примусово зняти їх з реєстрації, а також заборонити Кіровському районному відділу в м. Кіровограді Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області вчинення певних дій по реєстрації місця проживання будь-яких осіб у спірному будинку до повного виконання вищезазначеного судового рішення у справі № 404/845/13-ц.

Крім того, позивач просив стягнути зі ОСОБА_3 штрафні санкції за порушення умов іпотечних договорів у розмірі 25 % від суми боргу по кредиту на загальну суму 2 272 662,07 грн., посилаючись на те, що іпотекодавець порушила вимоги п.п.7.1.2, 7.2.4, 7.1.5 іпотечних договорів щодо вжиття заходів по захисту предмету іпотеки від будь-яких посягань з боку третіх осіб, здійснення дій, пов'язаних з обмеженням предмету іпотеки будь-якими зобов'язаннями без письмової згоди іпотекодержателя, повідомлення останнього про будь-які зміни щодо предмету іпотеки.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2015 року позов ПАТ «ОСОБА_2 та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_7 та ОСОБА_3, про виселення та стягнення штрафу, задовілено повністю .

У рахунок погашення кредитної заборгованості (пропорційно вартості предмета іпотеки) ТОВ «Центр-Нафта» перед AT «ОСОБА_2 та Кредит» у загальному розмірі 9 090 648 гривень 28 копійок (складається із заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію № 69-01-07 від 12 липня 2007 року у розмірі 3 911 454 гривні 81 копійка (у тому числі 1 399 511,98 грн. - основний борг по кредиту, 1 326 987,64 грн. - проценти за користування кредитом (станом на 26.06.2012 p.), 1 080 221,22 грн. - пеня (станом на 04.04.2012 р.) та договором про відновлювальну кредитну лінію № 52-01-08 від 11 квітня 2008 року у розмірі 469 077,79 доларів США та 1429 854,69 грн., що у гривневому еквіваленті загалом становить 5 179 193 гривні 47 копійок (у тому числі 250 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 998 250,00 грн. - основний борг по кредиту, 219 077,79 доларів США, що еквівалентно 1 751 088,78 грн. - відсотки за користування кредитними коштами (станом на 26.06.2012 p.), 1 429 854,69 грн. - пеня (станом на 04.04.2012 р.) ) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться в місті Кіровограді на вулиці Скульського 23, загальною площею 276,0 кв.м., у тому числі житловою площею 127,3 кв.м., має надвірні споруди, що до нього прилягають: гараж літ. «Б», погріб літ. «В1», вимощення літ. «II», огорожа літ. «N», сарай літ. «Д», огорожа літ. «N1», ворота літ. «N2», стінка підпірна літ. «N3», балкон літ. «а (б)», ґанок літ. «к» шляхом визнання права власності за ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» за ціною, що буде визначена на момент державної реєстрації права власності за позивачем на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

Виселено з житлового будинку в місті Кіровограді по вулиці Скульського, буд. 23 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які там зареєстровані та проживають.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_2 та Кредит» - 2 272 662,07 грн. штраф за порушення умов Іпотечних договорів.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_2 та Кредит» 3897,60 грн. сплаченого судового збору.

У задоволенні позову ПАТ «ОСОБА_2 та Кредит» до Кіровського районного відділу в м. Кіровограді Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про заборону вчинення певних дій та в іншій частині позову відмовлено повністю.

Відповідач ОСОБА_3, не погодившись із вказаним судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права,ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на спірний будинок не передбачено законодавством як судовий спосіб захисту, тому що іпотечні договори мають узгоджене сторонами застереження щодо передачі права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку позасудового врегулювання. При ухваленні рішення судом не було враховано, що спірний будинок використовується нею та членами її родини, іншого житла вони не мають, загальна площа цього житлового будинку відповідно до технічного паспорту становить 210,5 кв. м, виселення малолітнього сина без згоди органу опіки і піклування, а також інших членів сім'ї без надання іншого житла суперечить вимогам закону.

ПАТ ПАТ «ОСОБА_2 та Кредит» подано письмові заперечення проти доводів апеляційної скарги (а.с.62-68 т. 2), в яких ставиться питання про віхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін як такого, що відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої доводи і заперечення, вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, доводи апеляційної скарги, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанціїколегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник належним чином не виконував зобовязань за кредитними договорами, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості шляхом набуття права власності за іпротекодержателем, виселення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зі спірного будинку, а також стягнення з іпотекодавця штрафних санкцій за порушення умов іпотечних договорів щодо вселення і реєстрації вказаних осіб без згоди іпотекодавця.

Вирішуючи спір в частині вимог про виселення без надання іншого жилого приміщення усіх фізичних осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірному будинку, який є предметом іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги відповідають вимогам ст. 109 ЖК України та ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку», оскільки примусове виселення здійснюється при зверненні стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду за умови, що іпотекодавець з членами сім'ї добровільно не звільнили житловий будинок, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, а ще й без згоди іпотекодавця вселив і зареєстрував інших осіб.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що 12 липня 2007 року між ТОВ «ЦЕНТР-НАФТА» та ТОВ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 69-01-07 від 12 липня 2007 року на загальну суму 1 400 000,00 грн.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 69-01-07 12 липня 2007 року між ОСОБА_3 та банком було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 Відповідно до п. 2 іпотечного договору б/н, житловий будинок з господарсько -побутовими будівлями за адресою: м. Кіровоград, вул. Скульського, буд. 23, переданий в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 69-01-07, процентів за користування кредитними ресурсами, комісійної винагороди, неустойки, як за основним зобов'язанням, так і за іпотечним договором б/н, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів .

11 квітня 2008 року між ТОВ « Центр - Нафта» та банком було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 52-01-08 від 11 квітня 2008 року. Відповідне до п. 1.1 кредитного договору № 52-01-08 банк відкрив відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 410 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти у строки, передбачені графіком погашення кредитної заборгованості та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі, передбаченому п. 3.1 кредитного договору № 52-01-08.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 52-01-08, 11 квітня 2008 року між відповідачем ОСОБА_3 та банком було укладено іпотечний договір № 49і/0408.

В якості забезпечення виконання вищеназваних зобов'язань Іпотекодавцем було передано в іпотеку банку спірний житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями. За змістом п. 5.1. кредитного договору № 52-01-08, забезпеченням виконання зобов'язань за цими договорами є іпотека нерухомості, а саме: житлового будинку майнового поручителя ОСОБА_3, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул.. Скульського, буд. 23, загальною площею 276,0 кв.м., заставною вартістю 2 000 000,00 грн., а також земельна ділянка, на якій розташований будинок, загальною площею 600,00 кв.м. Відповідно до п. 4 іпотечного договору б/н, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 05.07.2007 року, виданого Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради згідно рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 04.02.2005 року № 231. Право власності зареєстровано Кіровоградським ООБТІ в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.07.2007 року, реєстраційний номер 9737786, номер запису 22053 в реєстровій книзі 146, витяг № 15129254 від 05.07.2007 року.

На підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.07.2013 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05.11.2013 року у справі № 404/845/13-ц задоволено позов ПАТ ОСОБА_2 «ОСОБА_2 та Кредит» до позичальника та в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, яка станом на час розгляду справи склала 9 090 648,28 грн. (складається із заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію № 69-01-07 від 12 липня 2007 року у розмірі 3911454,81 грн. (у тому числі 1399511,98 грн. - основний борг по кредиту, 1326987,64 грн. -проценти за користування кредитом (станом на 26.06.2012 року), 1080221,22 грн. - пеня (станом на 04.04.2012 року) та договором про відновлювальну кредитну лінію № 52-01-08 від 11 квітня 2008 року у розмірі 469077,79 доларів США та 1429854,69 грн., що у гривневому еквіваленті в загальній сумі становить 5179193,47 грн. (у тому числі 250000,00 доларів США, що еквівалентно 1998250,00 грн. - основного боргу по кредиту, 219077,79 доларів США, що еквівалентно 1751088,78 грн. - відсотки за користування кредитними коштами (станом на 26.06.2012 року), 1429854,69 грн. - пеня (станом на 04.04.2012 року) звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарсько - побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Скульського, буд. 23, загальною площею 276,0 м2, у тому числі житловою площею 127,3 м2, має надвірні споруди, що до нього прилягають: гараж літ. «Б», погріб літ. «В1», вимощення літ. «II», огорожа літ. «N», сарай літ. «Д», огорожа літ. «N1», ворота літ. «N2», стінка підпірна літ. «N3», балкон літ. «а (б)», ґанок літ. «к», що належать відповідачу-Швець С. Є. на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 05.07.2007 року, визначено спосіб звернення стягнення: шляхом публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, з метою вжиття заходів щодо збереження предмета іпотеки, передано його в управління AT «Банк «ОСОБА_2 та Кредит», виселено із житлового будинку за адресою: м. Кіровоград, вул. Скульського, буд. 23, осіб, які там зареєстровані. В решті позовних вимог відмовлено та вирішено питання розподілу судових витрат. У мотивувальній частині судового рішення вказано на наявність заборгованості позичальника перед банком у вказаному розмірі. Зазначене судове рішення набрало законної сили 05.11.2013 року. У зв'язку із неналежним виконанням своїх обов'язків позичальником, загальна сума заборгованості за кредитними договорами становить 9090648,28 грн.

Згідно вимог ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» з метою примусового виконання вказаного судового рішення звернувся до органів Державної виконавчої служби України, проте йому повернуто виконавчі документи без виконання (а.с. 215-226). Було встановлено, що у спірному будинку реєстровані та проживають ще троє осіб: малолітній син відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, її мати - ОСОБА_4, брат ОСОБА_5 (а.с. 179).

Відповідно до наданого позивачем висновку про незалежну оцінку майна від 15 лютого 2013 року, складеного ПП "Аналітичне бюро інновацій та консалтингу", ринкова вартість спірного будинку складала 1868000 грн. (а.с.126 т. 2).

Згідно звіту про незалежну оцінку, складного на замовлення ПАТ ОСОБА_2 «ОСОБА_2 та Кредит»ПП "Аналітичне бюро інновацій та консалтингу" від 19 лютого 2016 року ринкова вартість спірного будинку складає 2359000 грн. (а.с.6 т. 3)

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 31 жовтня 2016 року ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Скульського, 23, загальна площа якого 210,50 кв.м,може дорівнювати 3187531 грн. (а.с.139-151 т. 3).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до умов іпотечних договорів, укладених між ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» і ОСОБА_3за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; - згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, щоміститься у наступних пунктах: - задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку", - продаж іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" (а.с. 28, 44 т. 1).

Таким чином, як у статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і у договорі іпотеки, укладеному між сторонами, зазначено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Позивачем не доведено факту невизнання, заперечення або оспорювання відповідачем права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, неможливості врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки позасудовим шляхом, а також неможливості реєстрації ним права власності на предмет іпотеки у порядку, визначеному умовами договору іпотеки.

Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про обгрунтованість і правомірність та необхідність задоволення вимоги ПАТ Банк ОСОБА_2 та Кредит щодо визнання права власності на предмет іпотеки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та суперечить умовам іпотечних договорів.

Крім того, можливість виникнення права власності за рішенням суду, Цивільний Кодекс України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Застосувавши умови кредитних договорів та договорів іпотеки, положення ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", відповідні норми ЦК України, на підставі доказів, поданих сторонами, які не були належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), суд дійшов помилкового висновку про те, що незважаючи на наявне в іпотечному договорі застереження про передачу (а не визнання) іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відсутні правові підстави банку для позасудового способу захисту й звернення до реєстратора з питанням про реєстрацію права власності на нерухомість.

Банк не надав доказів дотримання встановленого законом та умовами договору такого порядку та відмови відповідного органу, визначеного Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в такій реєстрації.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України: 30 березня 2016 року у справі № 6-1851 цс15, від 21 вересня 2016 року № 6-1685цс16, від 2 листопада 2016 року № 6-2457цс16, і є обовязковою для всіх судів України (ч. 2 ст. 214, ч.1 ст. 360-7 ЦПК України).

Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, неправильно застосував норми статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку».

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, суд не взяв до уваги умови договору іпотеки, укладеного між сторонами, а саме пункт, який регулює умови задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки та передбачає, що це застереження, що визнається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності останнього на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

На виконання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» направляло іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень, однак остання не вжила жодних заходів, спрямованих на її виконання.

Відповідачі продовжують проживати у квартирі, оскільки не мають права власності та користування на інше нерухоме майно, де б вони могли проживати. Доказів наявності у власності відповідачів іншого нерухомого майна (будинку чи квартири) суду не надано.

Відповідно ч. 2 до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно ч. 1 ст.40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст.40 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Порядок виселення з жилих приміщень встановлений у ст.109 ЖК Української РСР.

Відповідно до ч. 1 ст.109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом .

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Таким чином, частина друга ст. 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1630цс15.

Отже, за змістом вказаних норм особам, які виселяються з квартири, яка є предметом іпотеки, але не була придбана за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цієї квартири, одночасно має бути надано інше постійне жиле приміщення.

Зі спірних іпотечних договорів вбачається, що ОСОБА_3 набула право власності на переданий в іпотеку будинок до укладення кредитних договорів про відкриття відновлювальної кредитної лінії, тобто кредит було отримано позичальником не для придбання спірного нерухомого майна, переданого в іпотеку банку.

Необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог щодо виселення, оскільки будинок було придбано не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою спірного будинку, а тому підстави для виселення відповідачів - членів сім'ї іпотекодавця: ОСОБА_4, ОСОБА_5, малолітнього ОСОБА_6з житлового будинку за адресою: м. Кіровоград, вул. Скульського, 23,без надання їм іншого постійного жилого приміщення - відсутні.

Не грунтуються на доказах і вимоги банку щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 штрафних санкцій за порушення умов іпотечного договору, передбачених п.п.7.1.2, 7.2.4, 7.1.5 іпотечних договорів, тому що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вселились і проживали у спірному будинку до укладення іпотечних договорів, що убачається з довідок (а.с.92, 93, 179 т. 1), а малолітній син ОСОБА_6 проживає і зареєстрований з народження за місцем проживання своїх батьків, що відповідає вимогам закону. Тому застосування зазначених позивачем санкцій є необгрунтованим.

Висновки суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог до Кіровського районного відділу в м. Кіровограді Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області щодо заборони вчинення дій з реєстрації за спірною адресою є правильними.

Враховуючи те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань є позасудовим способом врегулювання такого питання, що випливає як з вимог ст.ст. 37, 39 Закону України "Про іпотеку", так і за договорами іпотеки, укладеними між сторонами, виселення відповідачів суперечить вимогам частини другої статті 109 ЖК УРСР, стягнення штрафу не грунтується на доказах, оскаржуване рішення суду першої інстанції, є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в позові в повному обсязі з вищевикладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат на користь відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені нею документально підтверджені витрати на сплату судового збору та оплату судової експертизи (а.с. 15 т. 2, 138 т. 3) в сумі 7233 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2015 року скасувати.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах якого діють законні представники: ОСОБА_7 та ОСОБА_3, та Кіровського районного відділу в м. Кіровограді Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, заборону вчинення певних дій та стягнення штрафу відмовити в повному обсязі.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» на користь ОСОБА_9 судові витрати в сумі 7233 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий суддя:

Судді: