Рішення № 6350756, 04.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 202

РІШЕННЯ

Іменем України

04.06.2009Справа №2-29/1904-2009 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (43021, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд», (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17-А, код ЄДРПО України 34700645).

Про стягнення 14269,12 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_3, довіреність №320 від 22.04.2009р., представник.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» про стягнення заборгованості в сумі 14269,12 грн., у тому числі: 11552,44 грн. заборгованість, 203,31 грн. 3% річних, 1403,31 грн. - пеню, 1110,06 грн. - збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Заявою від 22.04.2009р. позивач збільшив суму позову та просить суд стягнути з відповідача: 14849,67 грн., у тому числі: 11552,44 грн. заборгованість, 222,29 грн. 3% річних, 1484,09 грн. - пеню, 1590,85 грн. збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує договірні зобовязання в частині оплати вартості отриманого товару.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилається на те, що договір № 33, укладений між сторонами, не містить у своєму тексті предмету договору. Специфікацій та доповнень до нього позивачем не надано. У тексті договору № 33 відсутнє посилання, що накладні є невід'ємною частиною цього договору, у звязку з чим позивач вважає, що договір № 33 від 28.02.2008 р., є неукладеним. Відповідач також посилається на відсутність належних доказів отримання товару.

Крім того, відповідач посилається на те, що представлені позивачем накладні не містять посилання на договір поставки № 33 як на підставу здійснення господарської операції, а отже положення договору про оплату товару не можуть бути застосовані до вказаних відносин.

Також відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення пені, оскільки стягнення пені є договірною відповідальністю та у звязку з тим, що договір не укладений, така відповідальність не може бути застосована.

Відповідач також заперечує проти стягнення 3% річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, з тих підстав, що з розрахунку позивача не вбачається, за які саме календарні місяці та виходячи з якого розміру зроблено розрахунок збитків від інфляції та чи дотримано при проведенні розрахунку вимоги рекомендацій Верховного суду України № 62-97 від 03.04.97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, а також незрозуміло, з чого саме виходив позивач при визначені строку оплати за товар та виникнення прострочення.

В судовому засіданні оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

встановив:

28.02.2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (покупець) укладений договір № 33 від 28.02.2008 року.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався поставляти покупцю товари (товари для дітей) згідно заявки (замовлення) покупця, а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати товар.

Суд встановив, що у період з 13.05.2008 року по 23.09.2008 року позивачем був здійснений ряд поставок товару на загальну суму 13 461,23 грн. (згідно видаткових накладних №ВК-0000546 від 13.05.08 р., МВ-0000662 від 03.06.08р., МВ-0000789 від 24.06.08р., МВК-0001754 від 23.09.08р., МВ-0001755 від 23.09.08р. (а.с. 19-25).

Відповідно до п.5.6. Договору (в редакції погодженій протоколом узгодження розбіжностей від 28.02.2008 року (а.с.13)) - оплата за товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 40(сорок) календарних днів з лати поставки партії товару.

Позивач посилається на те, що відповідач не своєчасно виконував грошові зобовязання, у звязку з чим за ним виникла заборгованість в сумі 11 552.44 грн.

Відповідно до п.1 ст. 721 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п.6.5. договору - у разі прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати.

Позивачем пеня розрахована в сумі 1489,09 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з порушення відповідачем строків оплати передбачених договором, позивачем розраховані збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 1590,85 та 3% річних в сумі 222,29 грн.

Так, суд вважає, що позов цілком обґрунтований та підлягає задоволенню, а доводи відповідач неспроможні, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Оглянувши положення договору №33 від 28.02.2008 року, суд вважає, що цей договір укладений з дотриманням загального порядку укладання господарських договорів згідно ст.181 ГК України, якою встановлено, що господарський договір за загальними правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

При цьому суд враховує, що договір №33 від 28.02.2008 року, протокол узгодження розбіжностей, специфікація укладені у письмовій формі й містять усі істотні умови найменування (номенклатуру, асортимент) продукції, кількість, ціни тощо, й скріплені підписами та печатками сторін, тобто предмет договору.

Таким чином, при укладенні цього договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, тому твердження відповідача про те, що договір є неукладеним, є помилковим.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що копії накладних, наявні в матеріалах справи, якими позивач аргументує поставку товару та наявність у відповідача заборгованість, не є належними доказами отримання товару відповідачем, у звязку з наступним.

Факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконанням ним зобов'язань відповідно до умов договорів, укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні.

Видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця.

Згідно п.1.3. договору: асортимент та ціна товару, який може бути поставлений визначається на підставі специфікації (додаток №1 до договору, що є невід'ємною частиною договору). Згідно п.2.2. договору: У разі досягнення згоди щодо асортименту, кількості та інших умов поставки партії товару, постачальник формує накладну на партію товару.

Так, в період з 13.05.2008 року по 23.09.2008 року позивачем було здійснено ряд поставок товару на загальну суму 13 461,23 грн. (згідно видаткових накладних №ВК-0000546 від 13.05.08р., МВ-0000662 від 03.06.08р., МВ-0000789 від 24.06.08р., МВК-0001754 від 23.09.08р., МВ-0001755 від 23.09.08 р.,), з них оплачено товару на суму 1 000 грн., не оплаченого товару залишилось на суму 11552,44 грн.

У цих видаткових накладних вказано перелік, асортимент та кількість товару (той же предмет договору) ціни за одиницю тощо. Тобто в цих документах є всі істотні умови, по яких сторонами досягнуто письмової згоди.

Відповідно до ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Суд встановив, що поставка товарів відповідачу здійснювалась безпосередньо на підставі накладних сформованих згідно поданих відповідачем замовлень на поставку та у відповідності до погодженої сторонами специфікації.

За змістом ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах телеграмах, яким обмінялися сторони.

Стаття 664 ЦК України передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

При підписанні видаткових накладних відповідач своїм підписом та печаткою (штампом) підтвердив своє погодження із отриманою продукцією її кількістю, асортиментом, якістю та ціною товару.

Крім того, відповідач частково оплатив товар. Оплата за товар здійснювалась у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Судом встановлено, що між сторонами, окрім договору №33 від 28.02.2008 року будь-яких інших господарських договорів не було і на даний час не має. А тому усі замовлення на поставку товару, видаткові та податкові накладні, банківські розрахунки, поставки товарів, акти звіряння розрахунків та інша переписка між сторонами формувались та здійснювались виключно по вищевказаному договору.

Відповідно до частини 3 пункту 13 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16 травня 1996 року.: «При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам, їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально-відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей».

Підчас укладення договору, відповідачем було направлено на адресу позивача довіреність, якою відповідач повідомив позивача про матеріально-відповідальних осіб їх підписи та зразки штампів печатки, якими матеріально-відповідальна особа відповідача, що буде приймати цінності, завіряє на товарно-супровідних документах (накладній) свій підпис про одержання цінностей (а.с. 49).

Щодо заперечень відповідача відносно стягнення пені, 3% річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.5.6 договору (в редакції погодженій протоколом узгодження розбіжностей від 28.02.2008 року) - оплата за товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника (Позивача) протягом 40(сорок) календарних днів з дати поставки партії товару. Однак, свого обов'язку відповідач своєчасно на здійснив. Внаслідок чого, виникла заборгованість.

Відповідно до п.6.5 договору - у разі прострочення оплати товару Постачальник (Позивач) стягує з Покупця (Відповідача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати.

Таким чином, нарахування пені, 3 % річних, інфляційних збитків було здійснено позивачем правомірно у відповідності до вищевказаних умов договору та з дотримання вимог чинного законодавства України, й з врахуванням Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року. Усі вихідні дані з яких виходив позивач підчас нарахування пені, 3%, інфляційних є детально відображено у арифметичному розрахунку суми заборгованості доданого до позовної заяви (а.с. 44).

З приводу відсутності у накладних дати приймання товару, слід зазначити, що підписуючи видаткові накладні матеріально-відповідальні особи відповідача та не проставляючи дати отримання товару, підтверджували приймання в день складання накладної тобто погоджувались з датою видачі накладної, при цьому, поставки товарів здійснювались в день складання видаткових накладних..

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, відповідач не представив суду належних доказів в обґрунтування відсутності підстав для задоволення позову, а також доказів погашення заборгованості та кантррозрахунок суми позову, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідач не представив суду доказів погашення заборгованості або її відсутності, у звязку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача, в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, ст.ст. 82 - 84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Прийняти заяву Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про збільшення суми позову від 22.04.2009р.

2.Позов задовольнити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд», (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17-А, код ЄДРПО України 34700645) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (43021, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 11552,44 грн. заборгованість, 222,29 грн. 3% річних, 1484,09 грн. - пеню, 1590,85 грн. збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції, витрати по сплаті державного мита в сумі 148,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

4.Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.