Ухвала суду № 63505353, 29.11.2016, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

29.11.2016 Єдиний унікальний номер 205/8171/15-ц

.

УХВАЛА

29 листопада 2016 рокуМ. Дніпросправа №205/8171/15-ц 2-зз/205/189/16

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Іси Ілгараогли про стягнення боргу та за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 Іси Ілгараогли про визнання недійсним договору позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 Іси Ілгараогли про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.11.2015р. з метою забезпечення позову накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Третя особа ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 Іси Ілгараогли про визнання недійсним договору позики.

Звертаючись із позовом про визнання договору позики недійсним, третя особа ОСОБА_1 просив суд також скасувати ухвалу про забезпечення позову від 19.11.2015р., посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 не є власником квартири, на яку накладено арешт.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10.03.2016р. скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 19.11.2015р., та знято арешт з квартири за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 13.04.2016р. первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 Іси Ілгараогли на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 04.11.2014р. у загальному розмірі 151782,63 грн. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 Іси Ілгараогли про визнання недійсним договору позики відмовлено повністю.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.04.2016р. скасовано ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10.03.2016р., питання про скасування заходів забезпечення позову передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.06.2016р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.10.2016р. скасовано ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14.06.2016р., питання про скасування заходів забезпечення позову передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказана ухвала апеляційного суду мотивована тим, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р. скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_3, а відтак суду першої інстанції необхідно зясувати це при вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову.

ОСОБА_2 надав письмові пояснення, у якій посилаючись на скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р. постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016р. у справі №804/4447/16, просив відмовити у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову та розглядати дану заяву у його відсутність.

Інші особи, які беруть участь у справі у судове засідання не зявились, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

За змістом ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Звертаючись до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_4 та його представник стверджують, що дійсним власником квартири, на яку накладено арешт, є саме ОСОБА_4

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.06.2016р. у справі №202/11957/14-к визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Даним вироком встановлено, зокрема, що квартира за адресою АДРЕСА_2, була відчужена на користь ОСОБА_6 без відома її власника ОСОБА_1 на підставі підроблених документів.

Вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12.03.2015р. у справі №202/837/15-к, який набрав законної сили 15.04.2015р., ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України. Даним вироком, зокрема, встановлено, що ОСОБА_6 07.02.2014р. відчужила квартиру за адресою АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_3, знаючи, що дана квартира була придбана нею на підставі підроблених документів.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як вбачається з інформаційної довідки №74277854 від 29.11.2016р. станом на день розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить запис від 07.02.2014р. про право власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2014р.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р. так і не набрала законної сили, оскільки була скасована постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016р. у справі №804/4447/16, а відтак вищевказаний запис про право власності ОСОБА_3 залишився чинним.

Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин, суд доходить висновку, що з 07.02.2014р. у ОСОБА_3 виникло право власностіна квартиру за адресою АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2014р. та доказів припинення даного права з будь-яких підстав станом на 29.11.2016р. матеріали справи не містять.

Суд розяснює ОСОБА_1, що вирішення спору про право власності на спірну квартиру виходить за межі даного судового провадження, а тому у випадку існування такого спору він має право звернутись до суду з окремим позовом на захист свої прав.

За змістом п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Оскільки суду не надано доказів існування судових рішень про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину або про витребування майна з чужого незаконного володіння, тоді як відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної квартири на даний момент є саме відповідач ОСОБА_3, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Суд також звертає увагу, що вжиті судом заходи спрямовані на забезпечення первісного позову про стягнення боргу, а тому відмова у задоволенні позову третьої особи про визнання договору недійсним не тягне за собою наслідки, передбачені ч. 6 ст. 154 ЦПК України щодо строку застосування заходів забезпечення позову у випадку відмови у його задоволенні.

Суд також розяснює ОСОБА_1, що він має право повторно звернутись із заявою про скасування заходів забезпечення позову у випадку припинення права власності ОСОБА_3 на відповідну квартиру.

Керуючись ст.ст. 154, 210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 5 днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи , яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяОСОБА_7