Ухвала суду № 63504218, 12.12.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/14946/16-ц

Провадження №2/200/3892/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Єлісєєва Т.Ю.

при секретарі Кузьминій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкон Сервіс ЛТД», про стягнення збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Перпні 2016 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою в якій просив стягнути з Дніпропетровської міської ради в рахунок відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди 140000,00 доларів США у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на дату ухвалення рішення судом, у відшкодування моральної шкоди 30900,00 грн., судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6890,00 грн.

В обґрунтування позивних вимог позивач посилався на те, що Рішенням Дніпропетровської міської ради №44/4 від 27.09.06 йому було затверджене містобудівне обґрунтування розташування АЗС, погоджене місце розташування АЗС по вулиці Поточній у районі будинку № 80, надана згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на отримання вихідних даних для проектування обєкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт.

Рішенням Дніпропетровської міської ради №108/25 від 28.11.07 йому передана в оренду строком на два роки земельна ділянка площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019) по вулиці Поточній у районі будинку №80 для проектування та будівництва автозаправної станції.

Після ухвалення відповідачем рішення від 28.11.2007 року позивач, вважаючи що укладення договору оренди землі обовязково відбудеться, уклав з третьою особою по справі ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД» два договори - спочатку попередній договір оренди майнового комплексу Автозаправної станції - комплексу будинків, споруд, технологічного обладнання, призначеного для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту та мототранспорту (надалі АЗС, Обєкт) від 15 січня 2008р., а в подальшому - аналогічний договір від 10.02.2012р.

У звязку з протиправним не укладенням відповідачем з позивачем договору оренди земельної ділянки, що встановлено чинними судовими рішеннями в інших судових справах, позивач не мав можливості побудувати АЗС і, відповідно, передати її в оренду третій особі по справі ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД», у звязку з чим позивач не мав можливості отримати реальні доходи за вищезазначеними попередніми договорами оренди АЗС від 15 січня 2008р. та від 10.02.2012р., а тому звернувся до суду з даним позовом про стягнення збитків та моральної шкоди.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі,пославшись на обставини викладені в позовній заяві просив їх задовольнити.

Представник Дніпропетровської міської ради в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в повному обсязі та пояснив, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом, але обґрунтовував свої вимоги Звітом про оцінку можливого прибутку у разі використання автозаправної станції і не посилався на наявність попередніх договорів оренди АЗС з ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД». Посилання позивача на попередні договори, та як наслідок на упущену вигоду, є припущенням з боку позивача та не носить реальний характер. Вказані договори не можуть бути підставою та належним обґрунтуванням упущеної вигоди. Просив в позові відмовити

Крім того, представник відповідача заперечуючи проти позову посилався на те, що позивачем не було надано до суду жодних документів, які б свідчили про здійснення заходів для підготовки будівництва АЗС, також позивачем не було доведено наявність грошових коштів для фінансування робіт по будівництву, наявність розробленого та затвердженого проекту будівництва, погоджень такого проекту відповідними контролюючими органами, наявність договорів з підрядними організаціями на виконання робіт по будівництву АЗС тощо.

Представник другого відповідача зазначив, що позовні вимоги не стосуються Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, у звязку з чим просив справу розглянути та ухвалити рішення відповідно до вимог законодавства.

Представник третьої особи ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД» в судове засідання не зявився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що Рішенням Дніпропетровської міської ради №44/4 від 27.09.06 позивачу було затверджене містобудівне обґрунтування розташування АЗС, погоджене місце розташування АЗС по вулиці Поточній у районі будинку № 80, надана згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на отримання вихідних даних для проектування обєкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт.

Рішення міської ради №44/4 від 27.09.06 позивачем було виконане і Рішенням Дніпропетровської міської ради №108/25 від 28.11.07 ОСОБА_1 передана в оренду строком на два роки земельна ділянка площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019) по вулиці Поточній у районі будинку № 80 для проектування та будівництва автозаправної станції.

У звязку з не укладенням Дніпропетровською сімкою радою з позивачем договору оренди землі позивач звернувся до суду.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2009 року в адміністративній справі №2а-1414/09 визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської міської ради щодо не укладення з громадянином ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019), для проектування та будівництва автозаправної станції за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Потічна у районі буд. № 80 та зобовязано Дніпропетровську міську раду укласти з громадянином ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182:0019), для проектування та будівництва автозаправної станції за адресою: вул. Потічна у районі буд. № 80, з усіма додатками, що є його невідємними частинами, в тому числі з актом приймання-передачі земельної ділянки строком на 2 (два) роки.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2009 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2011 року по справі К-42023/10 Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року скасована, а постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2009 року у справі №2а-1414/09 залишена в силі.

Разом з тим Рішенням Дніпропетровської міської ради пятого скликання від 24.02.2010 року №663/55 вилучено земельну ділянку площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182) по вул. Потічній у районі буд. №80 у гр. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та зараховано її до земель міста. Рішення міської ради від 28.11.07 №108/25 «Про передачу земельної ділянки по вул. Потічній у районі будинку №80 в оренду гр. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 для проектування та будівництва автозаправної станції» скасовано, а право гр. ОСОБА_1 на землю визнано таким, що припинилось.

Не погодившись з цим рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку і рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2011 року в адміністративній справі №2а-491/11 визнано протиправним та нечинним Рішення Дніпропетровської міської ради пятого скликання від 24.02.2010 року №663/55 «Про скасування рішення міської ради від 28.11.07 №108/25 «Про передачу земельної ділянки по вулиці Поточній у районі будинку № 80 в оренду гр. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для проектування та будівництва автозаправної станції». Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року по справі №2а-491/11 це рішення залишено без змін і є чинним.

У звязку з невиконанням службовими особами міськради рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська про зобовязання укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки для будівництва автозаправної станції в районі будинку 80 по вул. Поточній в м. Дніпропетровську було зареєстровано кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний №42013040030000022.

08 квітні 2014 року між Дніпропетровською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2709 га (кадастровий номер 1210100000:07:182) по вул. Потічній у районі буд. №80.

Згідно умов попереднього договору між позивачем та ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД» від 15 січня 2008 року кінцевим строком укладення основного договору була дата не пізніше 15 лютого 2009 року, строк оренди АЗС 35 місяців, орендна плата в місяць - грошова сума в гривнях, що еквівалентна 2000 (дві тисячі) доларів США за один місяць оренди у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України. Відповідно, неотриманий позивачем прибуток за цим договором склав суму 70000,00 доларів США.

Згідно умов попереднього договору №2 між позивачем та ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД» кінцевим строком укладення основного договору була дата не пізніше 10 березня 2013 року, строк оренди АЗС 35 місяців, орендна плата в місяць - грошова сума в гривнях, що еквівалентна 2000 (дві тисячі) доларів США за один місяць оренди у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України. Відповідно, неотриманий позивачем прибуток за цим договором склав суму 70 000,00 доларів США. А усього за двома договорами 140 000,00 доларів США.

Позивачем, з вини відповідача були порушені строки укладення основних договорів оренди АЗС, передбачені попередніми договорами оренди АЗС від 15 січня 2008р. та від 10.02.2012р. з ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД».

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і субєктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно закону.

Згідно статті 116 Земельного Кодексу України підставами набуття права на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації.

За змістом ч.ч. 1,6 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені особи.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

В силу ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог статті 3 Конституції України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Ця норма дістає свій подальший розвиток у ст.ст. 1173-1175 ЦК України.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду, яку завдано фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 1173 ЦК України), посадовими або службовими особами цих органів (ст. 1174 ЦК України) несе держава, АРК або орган місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та їх посадових чи службових осіб.

Статтею 1173 ЦКУ встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу завдана шкода незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу місцевого самоврядування, відповідачем по справі Дніпропетровською міською радою протиправно своєчасно не укладено договору оренди земельної ділянки.

Відповідност. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно п.п.2 п.2 цієї статті збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовуються тим, що в зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача в своєчасному укладенні з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки, позивач не отримав передбаченої попередніми договорами оренди АЗС винагороди в розмірі 140 000,00 доларів США, в зв'язку з чим зазнав реальних збитків у вигляді упущеної вигоди.

Згідно з ч.1ст.60 ЦПК Українипозивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

На виконання п.7Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року за № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги,а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, - слідством такої протиправної поведінки.

Позивач виконав свій процесуальний обов'язок та надав суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що з вини відповідача йому заподіяні збитки, а саме упущена вигода.

Суд критично відноситься до доводів представника відповідача в частині того, що позивачем не було надано до суду жодних документів, які б свідчили про здійснення заходів для підготовки будівництва АЗС, також позивачем не було доведено наявність грошових коштів для фінансування робіт по будівництву, наявність розробленого та затвердженого проекту будівництва, погоджень такого проекту відповідними контролюючими органами, наявність договорів з підрядними організаціями на виконання робіт по будівництву АЗС, оскільки ці доводи представника міськради спростовуються доводами позивача, викладеними ним в судовому засіданні і в позовній заяві, наданими ним письмовими доказами, матеріалами справи в їх сукупності. Укласти договір оренди землі позивач спонукав міськраду у судовому порядку та шляхом порушення кримінальної справи щодо працівників міськради на протязі 7 років. Проектно-кошторисна документація щодо будівництва АЗС позивачем розроблена та погоджена контролюючими органами, а укладати договори з підрядними організаціями на виконання робіт по будівництву АЗС позивач не мав можливості із-за відсутності прав користування земельною ділянкою та відсутності дозволу на будівництво ДАБК.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини, суд приходить до висновку, що у справі наявні підстави для стягнення із відповідача упущеної вигоди.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що на правовідносини, які виникли між сторонами поширюється дія положеньст. 22 ЦК України. Пред'явлена позивачем вимога про стягнення упущеної вигоди є обґрунтованою, та доведеною в ході розгляду справи, а тому з дніпропетровської міської ради на користь позивача слід стягнути в рахунок відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за попереднім договором від 15.01.2008 року - 70000 доларів США, що є еквівалентом 1826816 грн. 88 коп., за попереднім договором №2 від 10.02.2012 року - 70000 доларів США, що є еквівалентом 1826816 грн. 88 коп.

Згідно приписів ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд маєвиходитиіззасадрозумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме в наслідок протиправних дій відповідача позивачеві завдана моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд приймає до уваги моральні страждання, які він зазнав та інші негативні наслідки, що підтверджуються матеріалами справи, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 88 ЦК Україниз відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 6890 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкон Сервіс ЛТД» про стягнення збитків та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за попереднім договором від 15.01.2008 року в розмірі 70000 доларів США, що є еквівалентом 1826816 грн. 88 коп., за попереднім договором №2 від 10.02.2012 року в розмірі 70000 доларів США, що є еквівалентом 1826816 грн. 88 коп., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судовий збір в розмірі 6890 грн., а всього 3670523 грн. 76 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його винесення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська.

Суддя Єлісєєва Т.Ю.