Ухвала суду № 63503734, 15.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 р.

м.Одеса

Справа № 815/1823/16

Категорія: 8.3.3

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Мед» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Селена Мед» (далі – ТОВ «Селена Мед») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі – ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2016 року №0000271401, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 471 341,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 117 835,25 грн.

В обґрунтування позову зазначено про те, що виконання умов договору щодо поставки контрагентами позивача товару, підтверджені належним чином складеними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій є протиправними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року позов задоволено.

Суд скасував податкове повідомлення-рішення №0000271401 від 12 квітня 2016 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв’язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що видами діяльності позивача є, зокрема, оптова торгівля фармацевтичними товарами (основний), оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, а також інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Аналіз первинної документації, наданої до матеріалів справи, свідчить, що ТОВ «Селена Мед» здійснювало операції з придбання товарів медичного призначення, товарів для господарської діяльності та канцтовари.

Так, між ТОВ «Селена Мед» (покупець) та ТОВ «Інтер Холдінг» (постачальник) укладено договір поставки товару №540 від 12 листопада 2015 року (т.1 а.с.107-108).

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов’язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно п.п.1.2 вказаного договору поставки найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором (медичні товари), ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення визначаються видатковими накладними, що є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 2 цього договору передбачено, що поставка товару за цим договором здійснюється протягом 5-ти днів від отримання замовлення від покупця. Відвантаження товару здійснюється на склад покупця. Доставка товару здійснюється транспортом постачальника.

30 грудня 2015 року ТОВ «Селена Мед» (покупець) уклало договір поставки №147 з контрагентом ТОВ «Верітас-Торг» (постачальник) (т.1 а.с.155-156).

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець – прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Асортимент та ціна товару (товари для господарської діяльності та канцтовари), що поставляється, визначається на підставі накладних, що є невід’ємними частинами даного договору.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси був наданий запит ТОВ «Селена Мед» від 26 лютого 2016 року щодо отримання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень з ТОВ «Інтер Холдінг» та ТОВ «Верітас-Торг» за грудень 2015 року.

24 березня 2016 року контролюючим органом отримана відповідь ТОВ «Селена Мед» від 23 березня 2016 року у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень.

Товариством було надано: податкові, видаткові накладні, договори, акти прийому-передач, рахунки-фактури та інше.

В період з 25 березня по 29 березня 2016 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Селена Мед» з питань вищевказаних взаємовідносин із ТОВ «Інтер Холдінг» та ТОВ «Верітас-Торг» за грудень 2015 року, за результатами якої було складено акт №1144/15-54-14-01/37224654 від 30 березня 2016 року.

У висновках даного акта вказано на порушення ТОВ «Селена Мед» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на суму 471 341,00 грн. за грудень 2015 року.

Таких висновків ДПІ у Суворовському районі м. Одеси дійшла на підставі отриманих результатів опрацювання зібраної податкової інформації ГУ ДФС у Харківській області щодо ТОВ «Верітас-Торг» та ТОВ «Інтер Холдінг» за звітний період декларування ПДВ грудень 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій покупцями та постачальниками за грудень 2015 року (т.2 а.с.106-111, 112-118).

Ця інформація містила в собі відомості, що вказані контрагенти не є виробниками продукції, не встановлено у даних підприємств наявність складських та виробничих приміщень.

При дослідженні ланцюга постачання, згідно зареєстрованих накладних у грудні 2015 року, підприємством ТОВ «Інтер Холдінг» придбано товар відмінний від того, що був в подальшому реалізований на адресу контрагентів-покупців.

Крім того, контролюючим органом встановлено, що розрахунки між суб’єктами господарювання за придбаний товар у грудні 2015 року не проводилися.

Також, до перевірки не надано документи щодо перевезення товару, а саме: договори на перевезення, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, документи щодо зберігання товару, сертифікати відповідності на товари медичного призначення.

На підставі таких висновків, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000271401 від 12 квітня 2016 року, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 471 341,00 грн. за основним зобов’язанням та штрафні (фінансові) санкції в сумі 117 835,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та відповідно скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив із того, що здійснення позивачем господарських операцій із контрагентами, з якими контролюючий орган заперечує факт реального їх здійснення, підтверджується належним чином засвідченими копіями первинних документів, які складені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність».

Крім того, суд вказав, що зібрана податкова інформація ГУ ДФС у Харківській області не є відповідним актом перевірки, яким встановлюються порушення та не є належним доказом порушень податкового законодавства з боку позивача.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом першої інстанції з’ясовано, а судом апеляційної інстанції перевірено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, досліджено усі первинні документи, які були складено позивачем та його постачальниками відповідно до здійснених господарських операцій.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Питання, пов'язані з формуванням позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом наведених правових норм, формування податкового кредиту залежить від фактично здійснених і підтверджених належним чином складеними первинними документами господарських операцій. Це є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Матеріали справи містять наступні первинні документи щодо виконання умов вищевказаних угод.

Щодо виконання умов договору поставки товару від ТОВ «Інтер Холдінг» №540 від 12 листопада 2015 року:

- видаткові, податкові накладні та квитанції в підтвердження своєчасної реєстрації податкових накладних в «Єдиному реєстрі податкових накладних» (т.1 а.с.109-150), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.71, 87-97) та платіжні доручення (т.2 а.с.15-16).

Щодо виконання умов договору поставки від ТОВ «Верітас-Торг» №147 від 30 грудня 2015 року:

- видаткові, податкові накладні та квитанції в підтвердження своєчасної реєстрації податкових накладних в «Єдиному реєстрі податкових накладних» (т.1 а.с.157-235), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.72-86, 98-101) та платіжні доручення (т.2 а.с.17-26).

На підтвердження використання поставленого товару у господарській діяльності від контрагентів ТОВ «Інтер Холдінг» та ТОВ «Верітас-Торг» позивачем надано видаткові накладні (т.2 а.с.43-70).

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «Селена Мед» довело первинними документами факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару та використання його у власній господарській діяльності, відповідає матеріалам справи та є законним і обґрунтованим.

Крім цього, на підтвердження реальності виконання вказаних угод, позивачем до матеріалів справи надано договір суборенди №01-15/44 від 01 травня 2015 року строком дії з 01 травня 2015 року по 01 травня 2016 року, укладений між ПАТ «СКТБ «Елемент» (орендатор) та ТОВ «Селена Мед» (суборендатор) (т.2 а.с.27-31).

Відповідно до умов даного договору орендатором передано суборендатору в тимчасове платне користування нежиле приміщення за адресою м. Одеса, проспект Ак. Глушко, 29 з метою його використання у господарській діяльності.

При цьому, як вбачається з наданих до суду товарно-транспортних накладних, товари що були поставлені ТОВ «Інтер Холдінг» та ТОВ «Верітас-Торг» розвантажувалися за адресою, яка згідно договору суборенди №01-15/44 від 01 травня 2015 року використовується ТОВ «Селена Мед» у господарській діяльності, а саме м. Одеса, проспект Ак. Глушко,29.

Переходячи до доводів апеляційної скарги колегія суддів бажає зазначити наступне.

Апелянт, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вказує, що розрахунки між суб’єктами господарювання за придбаний товар у грудні 2015 року не проводились, що, на його думку, свідчить про нереальність укладених угод.

Так, дійсно, позивач не сплачував кошти за отриманий товар від контрагентів ТОВ «Інтер Холдінг» та ТОВ «Верітас-Торг» у грудні 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата отриманого товару відбувалася частинами. До матеріалів справи надані відповідні платіжні доручення, з яких вбачається, що сплата за поставлений товар вказаним контрагентам, відбувалася протягом січня-лютого 2016 року (т.2 а.с.15-26).

У свою чергу, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту, вважає дату тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Отже, Податковий кодекс України надає право на формування податкового кредиту і за датою отримання товарів.

Щодо іншого доводу апеляційної скарги, який полягає в тому, що суд першої інстанції не прийняв до уваги надану податкову інформацію ГУ ДФС у Харківській області щодо ТОВ «Верітас-Торг» та ТОВ «Інтер Холдінг», колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до абз.5 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Тобто, не відповідає вимогам цієї статті врахування при здійсненні перевірок платників податків висновків актів перевірок суб’єктів господарювання, за результатами яких, не приймались податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи, що контролюючим органом використана податкова інформація, яка навіть не є актом перевірки, яким встановлюються порушення вимог податкового законодавства, використання такої інформації є протиправним для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Мед» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова