Ухвала суду № 63503733, 15.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/575/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Копиця С.М.;

представника позивача - Файчак Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІА ЛОГІСТІК» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «СІА ЛОГІСТІК» (далі - ТОВ «СІА ЛОГІСТІК») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - ДПІ у Київському районі м. Одеси) про скасування наступних податкових повідомлень-рішень від 24 грудня 2015 року:

- № 0003002202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 175 303,00 грн., в тому числі за основним платежем - 140 241,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 061,00 грн.;

- № 0003012202 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 1 494 579,00 грн.;

- № 0002982202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1 640 725,00 грн.

Також позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2015 року №0003022202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 312 739,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 050 191,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 262 548,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не аргументуючи свою правову позицію та не посилаючись на належні докази, протиправно робить висновки про відсутність юридичних наслідків щодо правочинів, укладених позивачем зі своїми контрагентами.

Позивач зазначає, що ним надано до перевірки усі необхідні первинні документи, підтверджуючи реальне виконання угод.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Суд скасував спірні податкові повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила в її задоволенні відмовити.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, фактичні обставини справи свідчать про наступне.

Видами діяльності ТОВ «СІА ЛОГІСТІК» є торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів, торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

У період з 27 жовтня по 02 листопада 2015 року ДПІ у Київському районі м. Одеси провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СІА ЛОГІСТІК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2015 рокую

За результатами даної перевірки складено акт № 3412/22-03 від 11 листопада 2015 року (т.2 а.с.98-124), в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.44.1 ст. 44, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 140 241,00 грн.,

- п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню на загальну суму 1 050 191,00 грн. та завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, рядок 24 Декларації суми податку на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2015 року, на суму 1 640 725,00 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що в ході перевірки не виявлено та платником податків не надано жодних первинних документів щодо підтвердження надходження та списання придбаних товарно-матеріальних цінностей зі складів підприємства, а саме не надано: прибуткових накладних, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують зберігання товарів, а також інших первинних документів, що відносяться до ведення складського обліку та здійснення господарської діяльності.

24 грудня 2015 року, за наслідками перевірки, контролюючий орган прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003002202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 175 303,00 грн., у тому числі за основним платежем - 140 241,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 061,00 грн.;

- № 0003012202 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 1 494 579,00 грн.;

- № 0002982202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1 640 725,00 грн.

Також відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 грудня 2015 року №0003022202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 312 739,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 050 191,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 262 548,00 грн.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем підтверджено контролюючому органу первинними документами надходження та реалізацію придбаного товару.

На думку суду першої інстанції, первинні документи платника податку, які були надані до перевірки, відповідають ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому формування позивачем показників податкової звітності, відбулося на підставі обґрунтованих даних.

Колегія суддів вважає, що така правова позиція суду першої інстанції відповідає ст.159 КАС України, яка встановлює, що судове рішення повинно бути ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, враховуючи наступне.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Факт придбання позивачем товару підтверджується контрактом від 11 березня 2014 року № ЕХР 01-11/03.14 та митними деклараціями, які наявні в матеріалах справи.

Так, компанія «ЕХРОTRADE PTY LTD» поставила позивачу транспортну техніку та транспортні засоби (згідно переліку у митних деклараціях) (т.2 а.с.157-164).

Згідно відміток митного органу поставлений товар перетнув кордон України у встановленому законодавством порядку.

За розмитнення товару були сплачені всі обов'язкові платежі, у тому числі і ПДВ.

Отже, контролюючий орган не заперечує проти формування позивачем податкового кредиту, але вважає не підтвердженим факт, що відбувся реальний продаж та передача товару від продавця - покупцю, оскільки видаткові накладні не є беззаперечним доказом цього.

Однак, докази, які містяться в матеріалах справи свідчать про наступне.

За кожною митною декларацією, яка підтверджує факт придбання позивачем товару, до перевірки контролюючому органу надавалися: договори зберігання (з правом демонстрації), акти приймання-передачі техніки, договори відповідального зберігання, договори купівлі-продажу, видаткові накладні (т.1 - т.5).

Слід зазначити, що контролюючий орган, перевіряючи показники рядку 02 Декларації «Дохід від операційної діяльності» платника податків за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року не встановили їх завищення або заниження, тобто для цього висновку, контролюючому органу було достатньо наданих первинних документів.

До того ж, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що згідно довідок «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІА ЛОГІСТІК» № 2878/22-02 від 27 серпня 2014 року та № 4519/22-01 від 01 грудня 2014 року ДПІ у Київському районі м. Одеси вже досліджувалися господарські операції позивача (квітень-вересень 2014 року) (т.2 а.с.135-147).

Предметом дослідження цих перевірок є, в тому числі, операції позивача, які досліджені в акті перевірки від 11 листопада 2015 року, проте, згідно довідок по тих самих операціях, порушень не встановлено та не поставлено під сумнів їх реальність.

В основу доводів апеляційної скарги покладений зміст акта перевірки.

Апелянт, перелічивши обставини, викладені в акті, зазначив, що суд першої інстанції надав їм невірну правову оцінку, що призвело до порушення норм матеріального права.

Так, на думку апелянта, суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги доводи контролюючого органу.

Водночас, апелянтом неконкретизовано, які докази контролюючого органу судом першої інстанції не взято до уваги, а яким доводам не надано належної правової оцінки.

Отже, зі змісту апеляційної скарги неможливо встановити, в чому складається незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Беручи до уваги, що усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІА ЛОГІСТІК» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова