Рішення № 63503084, 13.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №758/2638/15-ц Головуючий у 1 інстанції Шаховніна М.О.

Апеляційне провадження №22-ц/796/13876/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарях Юрченко А.С., П'ятничук В.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які діють в інтересах ОСОБА_6, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного сумісного майна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені частково: встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 із ОСОБА_6 з 01.01.2004 року по 05.01.2015 року, визнано їх спільною сумісною власністю автомобіль НОМЕР_1, який виділено ОСОБА_6 та стягнуто з нього на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію у розмірі вартості його Ѕ частини в сумі 119 951,11грн.; визнано ноутбук Apple Macbook Apple MacВook Pro 13, LCD телевізор/плазмова панель Плоскопанельний ТВ 37-42 LG 42LE4500, варочну панель «Гореньє» GMS 66E, духовку «Гореньє» B7470 S, віконні блоки спільною сумісною власністю сторін, вказане майно виділено ОСОБА_6 та стягнуто з нього на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію у розмірі вартості Ѕ частини цього майна в сумі 12 316,65 грн; в іншій частині в задоволенні позову - відмовлено;з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягнуто 1566,28грн судового збору.

При цьому суд першої інстанції, виходячи з пояснень сторін та допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, вважав доведеним факт спільного проживання сторін протягом січня 1994 року - 05.01.2015, проте, з урахуванням положень СК України в редакції 2004 року позовні вимоги ОСОБА_7 у цій частині задовольнив частково, встановивши факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 по 05.01.2015.

Виходячи з того, що автомобіль Volkswagen Tiguan, придбаний та зареєстрований на ім'я відповідача на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2012 за 40968 доларів США, з яких 233722,44 грн як еквівалент 28677,60 доларів США були отримані ОСОБА_6 на підставі укладеного ним з ТОВ «Порше Мобіліті» кредитного договору від 07.09.2012, а також що погашення кредиту в сумі 391997,78грн відбувалося протягом спільного проживання сторін за рахунок спільних сімейних коштів, суд на підставі ст.ст.60,65,70,71 СК України вважав автомобіль спільним майном сторін та відповідно до положень ст.370 ЦК України вважав таким, що підлягає задоволенню позов ОСОБА_7 про виділ автомобіля відповідачу та стягнення з нього на користь позивача грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля з урахуванням виконаних боргових зобов'язань, навівши у рішенні її розрахунок.

Вважаючи доведеним факт придбання під час спільного проживання сторін іншого майна (ноутбук Apple Macbook Apple MacВook Pro 13, LCD телевізор/плазмова панель Плоскопанельний ТВ 37-42 LG 42LE4500, варочна панель «Гореньє» GMS 66E, духовка «Гореньє» B7470 S, віконні блоки), суд дійшов висновку, що воно підлягає поділу шляхом виділення його відповідачу із стягненням з нього на користь позивача вартої Ѕ частини його вартості з наведенням відповідних розрахунків.

У задоволенні позову про поділ іншого майна суд відмовив у зв'язку з недоведеністю вимог щодо його вартості.

В апеляційній скарзі представники відповідача просять скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважають відсутніми законні підстави для задоволення позовних вимог, а висновки суду першої інстанції такими, що суперечать установленим судом обставинам та ґрунтуються на недоведених фактах, які суд уважав установленими.

У судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Представник позивача просила апеляційну скаргу відхилити і залишити без змін законне і обгрунтоване рішення.

Перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року у даній справі - скасуванню з ухваленням нового рішення, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є встановлення факту перебування сторін у фактичних сімейно-шлюбних відносинах, визнання придбаного у цей період майна спільним майном сторін та його поділ шляхом виділення майна у власність відповідача зі стягненням з нього на користь позивача грошової компенсації вартості половини цього майна.

Предметом апеляційного розгляду є рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року у даній справі в частині задоволення позовних вимог (вказане рішення а частині відмови у задоволенні позову не оскаржується).

Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

При застосуванні ст.74 СК України судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Отже, для вирішення спору за позовом ОСОБА_7 у даній справі правове значення має встановлення факту спільного проживання її з ОСОБА_6 у період, коли жоден з них не перебував у іншому шлюбі, а також факт існування між ними усталених, притаманних подружжю, відносин, а саме факт ведення спільного господарства, побуту та бюджету. Сам по собі факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення факту ведення спільного господарства, побуту та бюджету сторін не дає підстав вважати набуте в цей час майно їх спільною сумісною власністю.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 у частині встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 з 01.01.2004 по 05.01.2015 без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції помилково виходив лише зі встановлених з пояснень сторін та свідків обставин про факт спільного проживання сторін. Висновок суду про те, що сторони були пов'язані спільним побутом, спільним господарством та мали взаємні права та обов'язки, не обґрунтований, адже оскаржуване рішення не містить у собі мотивів, з яких суд вважав установленою наявність цих фактів, як не містить і зазначення доказів на їх підтвердження. На вказані факти і докази в обгрунтування своїх вимог не посилалась і позивач, фактично обґрунтовуючи свої вимоги лише фактом спільного проживання сторін у квартирі відповідача та фактом придбання протягом цього періоду спірного майна, помилково вважаючи це доказом факту ведення спільного господарства і бюджету.

Залишився поза увагою суду першої інстанції і інший факт, що має значення для вирішення спору, а саме що у період з 03.09.1983 по 12.05.2009 позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12, докази про що містяться в копії паспорту позивача, доданій нею до позовної заяви (т1ас11).

Під час апеляційного розгляду представник позивача пояснила, що шлюб позивача з ОСОБА_12 був розірваний рішенням Ленінградського районного народного суду м. Києва від 19 листопада 1993 року (т2ас137), проте, до 1 січня 2004 року відповідно до ст.44 КпШС України 1969 року шлюб вважався припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах запису актів цивільного стану, а тому такі доводи представника позивача з огляду на реєстрацію розірвання шлюбу 12.05.2009 правового значення не мають. Правило про те, що моментом припинення шлюбу є день набрання законної сили рішенням суду про його розірвання, не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності СК (п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні передбачені ст.74 СК України підстави для задоволення позовних вимог про визнання спірного майна спільною сумісною власністю сторін.

Оскільки майно - предмет спору не є спільною сумісною власністю сторін, - відсутні і підстави для його поділу. З огляду на таке відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_7 у повному обсязі.

Отже, висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, не грунтуються на нормах матеріального права, не відповідають установленим обставинам справи та зроблені на недоведених обставинах, що мають значення для вирішення спору, які суд помилково вважав установленими. Відповідно до ст.309 ЦПК України зазначені обставини є підставами для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,309,313,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які діють в інтересах ОСОБА_6, задовольнити. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного сумісного майна відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна