Ухвала суду № 63500419, 12.12.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №581/388/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сізов Д. В.Номер провадження 22-ц/788/1612/16 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 48

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Рибалки В. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 серпня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа - орган опіки і піклування Липоводолинської селищної ради Сумської області, про визначення місця проживання дитини,

та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області, про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_3 просила визначити місце проживання малолітньої дочки - ОСОБА_6 разом з нею.

Свої вимоги мотивує тим, що з 2009 року по 2012 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого вони мають спільну дитину - ОСОБА_6, яка після розірванню шлюбу залишилась проживати з нею, проти чого ОСОБА_5 не заперечував. Не маючи коштів для існування та утримання дочки, позивач періодично виїжджала з селища до іншого населеного пункту на роботу. Почала займатися волонтерством, а потім за контрактом приймала участь в антитерористичній операції. Із кінця квітня 2016 року, після закінчення контракту, дочка більшість часу проживала з нею. У травні 2016 року ОСОБА_3 привезла дочку до селища ОСОБА_7 для її участі на випускному в дитячому садку, який вона відвідувала, після чого, відповідач забрав дитину і не дає змоги з нею бачитися. Вважає, що дитина потребує материнської уваги та догляду. Проживання дочки з матір'ю має більше переваг, оскільки вона проживає у місті в належній чоловіку двокімнатній квартирі, у якій є усі для цього умови, більше можливостей для всебічного розвитку дитини, зокрема, музична школа, спортивні секції тощо. Як учасник бойових дій вона має певні пільги, зокрема на безкоштовне оздоровлення як її самої так і членів сім'ї. Крім того, позивач позитивно характеризується та не має шкідливих звичок.

Звернувшись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_5 просив суд визначити місце проживання дочки - ОСОБА_6 разом з ним в смт ОСОБА_7.

Вимоги позову мотивує тим, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 дитина постійно проживає з ним, дідом та бабою в смт Липова Долина Сумської області в будинку, який має всі належні умови для виховання та розвитку дочки. ОСОБА_5 має постійну роботу та достатній стабільний дохід. Натомість, ОСОБА_3 до виконання батьківських обов'язків ставиться безвідповідально, не цікавиться здоров'ям дочки, її розвитком, не бере участі у її вихованні. Зазначає, що дочка уникає зустрічей з матір'ю, погоджується залишатися з нею лише на короткий час.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 22.08.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком ОСОБА_5, по АДРЕСА_3. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 551, 21 грн. 21 судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 разом з матір'ю ОСОБА_3 та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5

Доводи скарги мотивує тим, що після розлучення дочка близько півроку проживала з нею, про що відповідач не заперечував. ОСОБА_3 разом з дочкою спочатку проживала у родичів, потім винаймала кімнату у гуртожитку, не мала постійного доходу. Усвідомлюючи, що таке скрутне матеріальне становище може негативно вплинути на розвиток її дочки, вона вимушена була залишити дочку на батька та матеріально утвердитись. Незважаючи на це, ОСОБА_3 постійно спілкувалась з донькою. На даний час вона проживає у м. Фастів, забезпечена житлом, перебуває на обліку у центрі зайнятості та постійно займається пошуком роботи.

Позивач в судове засідання не з'явилася, у заяві до суду просила розглянути справу без її участі.

Відповідач також був повідомлений належним чином завчасно і клопотань про відкладення розгляду справи на призначений час проведення судового засідання від нього не надійшло.

До апеляційного суду від селищного голови Липоводолинської селищної ради направлено лист про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 08.08.2009 року по 24.05.2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають малолітню дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7, 57).

24.05.2016 року ОСОБА_3, яка з 12.05.2016 року зареєстрована по АДРЕСА_2 зареєструвала інший шлюб з ОСОБА_9 (а.с.4, 8, 12).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 24.05.2016 року, складеного одноособово депутатом Фастівської міської ради, ОСОБА_3 проживає разом із чоловіком ОСОБА_9 в 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_1, якому належить ? частка цієї квартири. У квартирі мається індивідуальне газове опалення, загальна площа 46 кв.м, житло відремонтоване, складається з двох кімнат, одна кімната обладнана під дитячу кімнату, мається диван, шафа, телевізор, ігровий куточок. Квартира придатна для проживання малолітньої дитини, а матеріальне становище ОСОБА_3 дозволяє повноцінно утримувати дочку (а.с.13,245).

Відповідно до складеного працівниками служби у справах дітей виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області акту обстеження умов проживання від 02.08.2016 року, за місцем реєстрації ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 у вказаному будинку проводиться капітальний ремонт. Умови для проживання малолітньої дитини відсутні. За вказаною адресою значаться зареєстрованими ОСОБА_10, 1932 року народження, ОСОБА_11, 1962 року народження, ОСОБА_12, 1997 року народження, ОСОБА_3, 1990 року народження. На час обстеження житла встановлено, що зазначені особи проживали у квартирі по АДРЕСА_1 (а.с. 136).

Із копії характеристики за місцем реєстрації по АДРЕСА_2 від 20.05.2016 року, виданою секретарем «КСОНМ» ОСОБА_13, вбачається, що за час проживання за вказаною адресою ОСОБА_3 проявила себе з позитивної сторони громадського порядку не порушує, спиртними напоями не зловживає (а.с.10, 11).

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.10.2016 року та довідки від 28.04.2016 року, ОСОБА_3 є учасником бойових дій та у різні періоди з 28.04.2015 року по 28.04.2016 року безпосередньо брала участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 6, 17). Протягом перебування в АТО її середньомісячний дохід становив близько 5680 грн. (а.с.16). За місцем проходження служби характеризується виключно позитивно, як дисциплінований, грамотний, професійний боєць (а.с.10).

Із довідок Фастівської ЦРЛ від 24.05.2016 року ОСОБА_3 на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.14, 15), відповідно до наданих Липоводолинською ЦРЛ довідок встановленої форми, позивач не має психіатричних та наркологічних протипоказань для проходження військової служби.

Згідно з довідкою-характеристикою від 07.06.2016 року за місцем проживання у селищі Липова Долина у період 2010-2012 років, траплялися випадки порушення ОСОБА_3 громадського порядку, зарекомендувала себе як конфліктна, схильна до образ людина, під дією алкоголю емоційно не стійка (а.с. 60).

ОСОБА_5 разом із батьком ОСОБА_14, матір'ю ОСОБА_15 та дочкою ОСОБА_6 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_3 (а.с. 49, 50).

Відповідно до довідок-характеристик за місцем проживання та роботи, ОСОБА_5 характеризуються виключно з позитивної сторони, працює трактористом-машиністом у ТОВ «Мрія», середньомісячна заробітна плата становить близько 8000 грн., на обліках у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, має задовільний стан здоров'я (а.с. 49, 51, 53, 54).

Згідно з комісійно складеним працівниками третіх осіб актом обстеження побутових умов проживання ОСОБА_5 від 20.05.2016 року, відповідач проживає разом із батьком, матір'ю та дочкою по АДРЕСА_3, житло на першому поверсі одноповерхового будинку та складається з 4-х кімнат, для дитини створені всі необхідні умови проживання: у неї є власна кімната зі столом для занять, ліжко, комод, дитячі іграшки, книжки, достатня кількість одягу. У помешканні є вся необхідна побутова техніка, кімнати умебльовані, квартира має газо та водопостачання, сім'я обробляє присадибну ділянку, утримує підсобне господарство (а.с. 59).

За заявою ОСОБА_16 від 20.04.2016 року ОСОБА_6 зарахована до 1-класу Липоводолинської спеціалізованої школи I-III ступенів (а.с. 52).

Згідно з довідкою Липоводолинського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Берізка», ОСОБА_6 з 27.03.2013 року по 31.05.2016 року виховувалась у цьому закладі, розвиток дитини відповідає віку, дитина завжди доглянута, охайна, добре одягнена. Обов'язки щодо виховання і розвитку у вихованні дитини здійснює батько ОСОБА_5, мати у навчальному закладі не з'являлася, батьківські збори не відвідувала, участі у вихованні дитини не брала, про її розвиток не цікавиться. Висновком психолога даного навчального закладу зазначено, що у ході бесіди з малолітньою ОСОБА_6 встановлено, що ставлення до батька в неї хороше, до матері ставлення змінилося з хорошого на погане після того, як вона повідомила їй, що забере до себе на постійне місце проживання, дитина виявляє прихильність до батька та бажає з ним проживати (а.с. 61-62).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Липоводолинської районної державної адміністрації від 31.05.2016 року №11 заявникам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 рекомендовано звернутися до суду, для подальшого вирішення спору, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.58).

Згідно довідки ТОВ «Мрія» від 06.05.2016 року № 100 про доходи загальна сума доходу ОСОБА_5 за період з 01.11.2015 року по 30.04.2016 року складає 48 394,39 грн. (а.с. 51).

Згідно рішення виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради № 65 від 27.07.2016 року вважати доцільним визначити місцем проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_5 в АДРЕСА_3 (а.с. 123).

Згідно висновку Липоводолинської селищної ради від 19.08.2016 року визначити місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з її батьком ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 154-155).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи зустрічні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з інтересів дитини, враховуючи фактичні умови в яких виховується дитина протягом останніх трьох років, проживаючи разом із батьком, а саме, створення для неї належних умови проживання, наявність у батька регулярного доходу, який дозволяє забезпечити достатній рівень матеріального забезпечення дитини, його активну участь у гармонійному фізичному та духовому розвитку дитини, яка відвідувала в смт. Липова Долина дошкільний навчальний заклад (ясла-садок), а зараз навчається у 1 класі загальноосвітньої спеціалізованої школи I-III ступенів, а також позитивну характеристику за місцем роботи та проживання відповідача.

Окрім того, судом враховано бажання дитини продовжити проживати разом з батьком.

Докази того, що батько вчиняв дії, які були спрямовані на залишення дитини проживати з ним або іншим чином перешкоджав матері спілкування з дитиною відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи.

Судом всебічно і повно з'ясовані обставини фактичного виховання дитини, що мають значення для справедливого вирішення питання визначення місця її проживання, виходячи з інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до положень ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Під час вчинення дій, пов'язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Частинами 1-3 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з принципами 4, 6, 7 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитині мають належати права на здорове зростання та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування; дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю; дитина має право на отримання освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою, по крайній мірі, на початкових стадіях; найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на її батьках; дитині повинна бути забезпечена повна можливість ігор і розваг, які б були направлені на цілі, що переслідуються освітою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, яка набула чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно із ст.9 вказаної Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У преамбулі Конвенції про права дитини визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

На час ухвалення оскарженого рішення місцевим судом була враховане бажання дитини залишитися проживати з батьком. Окрім того, судом досліджено матеріальне становище матері, яка на даний час не працює і займається пошуком роботи, а тому існують ризики погіршення матеріального забезпечення дитини.

Крім того, дитина вже тривалий час проживає в оточені рідний людей окремо від матері, а саме, батька, діда, бабусі, які огородили дитину любов'ю і турботою.

Мати дитини з травня 2016р. зареєструвала другий шлюб, проживає за новим місцем і тільки налагоджує свої сімейні відносини. Переїзд дитини за місцем мешканням матері потягне втрату дитиною існуючих зв'язків в її оточенні, а тому правильно визнані місцевим судом як обставини, які не будуть відповідати інтересам дитини.

Визначення місця проживання дитини з батьком на час ухвалення оскарженого рішення не позбавляє матір відновити близькі родинні стосунки з донькою, приймати участь в її вихованні.

Доводи позову про те, що у разі проживання дитини разом із матір'ю у м. Фастові Київської області надасть можливості забезпечити дитині займатися музикою або відвідувати спортивні секції спростовуються тим, що позивач не довела суду про такі здібності дитина. А можливість матері, яка має пільги як учасник АТО, надати дитині санаторне-курортне оздоровлення разом з нею буде сприяти відновленню їх родинних стосунків.

На підставі вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову та відхилення первісного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: