Рішення № 63495658, 19.12.2016, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/1201/2016

Справа № 337/6397/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

при секретарі Лебідь О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та з урахуванням уточнень від 18.12.2015 р. (а.с.20-22) просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики у розмірі 168420,00 грн. грн. та судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 07 серпня 2007 року відповідач отримав у неї в борг грошові кошти у розмірі 5000,00 доларів США, що підтверджується власноручно написаною відповідачем розпискою від 07.08.2007 року. При одержанні грошових коштів відповідачеві був присутній ОСОБА_3 - син відповідача, що підтверджується відповідним записом у розписці. Строк повернення грошових коштів, згідно розписці було зазначено 31.12.2007 року, включаючи винагороду 16 % річних від суми займу. В подальшому, 22 жовтня 2007 року ОСОБА_2 повторно отримав від неї в борг грошові кошти у розмірі 1000,00 доларів США. Факт отримання займу підтверджується власноручно написаною відповідачем розпискою від 22.10.2007 року. Строк та умови повернення боргу ті ж, як і у розписці від 07.08.2007 року. Окрім цього, 22 листопада 2007 року ОСОБА_2 втретє отримав від неї грошові кошти у розмірі 1000,00 доларів США, що підтверджується розпискою від 22.11.2007 року. Строк та умови повернення боргу, були зазначені як і попередніх розписках від 07.08.2007 року та від 22.10. 2007 року.

31 грудня 2007 року борг у розмірі 7000,00 доларів США відповідач не повернув, прохав надати йому відстрочку по сплаті боргу ще на деякий строк, на що вона погодилась, погодивши, що відповідач буде сплачувати їй винагороду в розмірі 16 % річних щомісячно. Відповідач згідно домовленості щомісячно сплачував їй відсотки включно до листопада 2008 року. До кінця 2008 року суму основного боргу їй так повернуто і не було. У березні 2010 року ОСОБА_2 знову попрохав відстрочити борг до початку 2012 року. Як і раніше, в строк сума боргу їй повернута не була. У серпні 2012 року ОСОБА_2 попрохав її останній раз відкласти сплату боргу, пообіцявши повернути борг до грудня 2012 року, про що була складена відповідна розписка. Таким чином, останній строк повернення заборгованості - грудень 2012 року. В зазначений в розписці строк грошові кошти їй повернуті не були. Переговори щодо повернення грошей бажаного результату не дали. На 24 листопада 2015 року НБУ встановив офіційний курс на рівні 2406,3619 грн. за 100 доларів США, що еквівалентно 168420,00 грн.

Представником відповідача подані письмові заперечення на позов (а.с. 131-132), мотивовані тим, що ОСОБА_2 сплатив на користь позивача 30587,16 грн. Оскільки договором позики сторонами не було встановлено порядок віднесення певних платежів до суми основного боргу або до винагороди (відсотків). Як свідчить текст підписаного сторонами договору позики. Станом на 01.06.2012 р. сума основного боргу була зафіксована в такому розмірі: основний борг - 20906,00 грн.; винагорода (відсотки) - 11000,00 грн., всього 31906,00 грн. Таким чином, до сплати залишилось: 31906,00 - 30587,16 = 1318 грн. 84 коп. На підставі наведеного позовні вимоги визнаються відповідачем частково, а саме в сумі 1318,84 грн.

В судове засідання з'явилась позивача ОСОБА_1, яка позов підтримала, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені позові. Також зазначила, що відповідач сплачував їй лише відсотки у сумі 30587,16 грн. Дати та розмір виплат відповідають тим, які зазначені представником відповідача у запереченнях на позов. Відповідач сплачував саме відсотки, на що вказував сам, прохаючи зачекати з поверненням основної суми позики.

В судові засідання 27.10.2016 р., 28.11.2016 р. з'явився представник позивача ОСОБА_5, який позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені позові. Наполягав на тому, що основну суму боргу відповідач повинен був сплатити саме у доларах США. В подальшому участі у розгляді справи не брав.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судові засідання 17.10.2016 р., 27.10.2016 р. з'явився представник відповідача ОСОБА_4, який зазначив, що у справі немає доказів того, що за цим договором передавались гроші саме як відсотки, а тому сума має бути зменшена. В квитанціях не зазначено призначення платежу з технічних причин, оскільки оплата здійснювалась через банкомат. В подальшому участі у розгляді справи не брав, у заяві від 28.11.2016 р. просив розглянути справу за його відсутності та відсутності відповідача.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_1 є його матір'ю. Пам'ятає як ОСОБА_2 з сином приїжджали та просили гроші в доларах. Приїжджали декілька разів - в квартиру та на дачу. Оскільки між ними були нормальні стосунки, ОСОБА_1, порадившись з ними, вирішила позичити гроші у сумі 7000,00 доларів США, повертати домовлялись також в доларах США. Зі слів матері знає, що відповідач не повернув їй суму основного боргу. 05.09.2015 р. ОСОБА_1 просила його підвезти її до ОСОБА_2 Вона хотіли, щоб ОСОБА_2 або сплатив борг, або написав нову розписку. Він підвіз її, вони зайшла до двору відповідача, а через 5-10 хвилин він почув крики та пішов до двору. В ході конфлікту щодо повернення суми боргу він отримав тілесні ушкодження

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що ОСОБА_1 є його дружиною. Вони з дружиною декілька разів позичали відповідачу гроші, час йшов, а гроші відповідач не повертав. Скільки точно разів позичали гроші позичали не пам'ятає. Загальна сума основного боргу складає 7000,00 доларів США. Відповідач сплачував лише 2-3 роки винагороду (проценти). Скільки саме повернув грошей не пам'ятає.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики, одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 07 серпня 2007 року між ОСОБА_1 як позикодавцем, і ОСОБА_2 як позичальником, укладений договір позики шляхом написання боргової розписки (а.с. 7). Згідно з вимогами вказаного договору, ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5000,00 доларів США на строк до 31.12.2007 року з виплатою винагороди із розрахунку 16 % річних.

В подальшому, 22 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 як позикодавцем, і ОСОБА_2 як позичальником, укладений договір позики шляхом написання боргової розписки (а.с. 8). Згідно з вимогами вказаного договору, ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1000,00 доларів США на строк до 31.12.2007 року з виплатою винагороди із розрахунку 16 % річних.

В подальшому, 22 листопада 2007 року між ОСОБА_1 як позикодавцем, і ОСОБА_2 як позичальником, укладений договір позики шляхом написання боргової розписки (а.с. 9). Згідно з вимогами вказаного договору, ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1000,00 доларів США на строк до 31.12.2007 року з виплатою винагороди із розрахунку 16 % річних.

ОСОБА_2 у вищевказаний строк суми позики у повному обсязі не повернув, внаслідок чого сторонами у новій розписці (а.с. 10) формалізовано загальну домовленість по усім сумам позики, умовами якої зафіксовано, що ОСОБА_1 отримала винагороду у розмірі 16 % річних по листопад 2008 року. При цьому заборгованість по винагороді з 01.03.2010 по 01.08.2012 р.р. складає 20906,00 грн. За умовами даної розписки ОСОБА_2 зобов'язався сплатити борг у сумі 7000,00 доларів США, а також заборгованість з винагороди: станом на 28.02.2010 р. у сумі 11000,00 грн.; з 01.03.2010 по 01.08.2012 р.р. у сумі 20906,00 грн. Загальна сума боргу на 01.06.2012 р. склала: сума позики - 7000,00 доларів США; винагорода - 31906,00 грн. Розписка містить зобов'язання ОСОБА_2 повернути борг у грудні 2012 року .

Суд приймає до уваги, що в усіх складених розписках по батькові відповідача вказано не вірно - «ОСОБА_2, замість вірного «ОСОБА_2». Разом з тим, представником відповідача у судовому засіданні не заперечувались факти написання усіх без виключення боргових розписок відповідачем. Крім того, розписки містять посилання на паспортні дані позичальника, які повністю відповідають паспортним даним відповідача у справі.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 частково виконав свої зобов'язання, а саме сплатив ОСОБА_1 30587,16 грн. Зазначена обставина визнана останньою у судовому засіданні.

Представник відповідача у запереченнях (а.с. 131-132) та у судовому засіданні наголошував і суд враховує дану обставину при прийнятті рішення, що сплата коштів відповідачем відбулась в рахунок погашення двох сум - 20906,00 грн. та 11000,00 грн. Разом з тим, суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача у запереченнях (а.с. 131-132) та у судовому засіданні на факт виконання основного зобов'язання та наявність залишку заборгованості лише у сумі 1318,84 грн., оскільки сума у розмірі 20906,00 грн., яка у розрахунку представника відповідача значиться як основний борг, за розпискою є теж заборгованістю з винагороди (відсотків), але за період з 01.03.2010 по 01.08.2012 р.р., інша сума у розмірі 11000,00 грн. також є винагородою (відсотками), заборгованість з якої утворилась з 01.12.2008 по 28.02.2010 р.р. Отже, контррозрахунок представника відповідача виконано без урахування основної суми боргу, а сума у розмірі 1318,84 грн. є заборгованістю з винагороди (відсотків), питання щодо стягнення яких у позові не ставиться.

Наразі матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу основної суми боргу у сумі 7000,00 доларів США.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу у розмірі 168420,00 грн., яка є еквівалентною 7000,00 доларів США за курсом НБУ, станом на час здійснення розрахунку.

Оскільки ОСОБА_2. не сплатив заборгованість, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з приписів ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати основної суми заборгованості, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Даючи оцінку показанням свідків, суд констатує, що вони не підтверджують та не спростовують висновків суду щодо невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань щодо повернення основної суми боргу, а тому до уваги суд їх не бере.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1684,20 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 88, ст.ст. 214-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 168420 грн. 00 коп. (сто шістдесят вісім тисяч чотириста двадцять грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1684 грн. 20 коп. (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири грн. 20 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.І. Сакоян