Рішення № 63495067, 12.12.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7294/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.,

за участі позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

Свій позов мотивує тим, що 26 серпня 2014 року вона та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 407 від 26.08.2014 р. - Свідоцтво про шлюб - серія І-ФМ № 118708.

Вказує, що від шлюбу вони з відповідачем мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначає, що протягом останніх років сімейне життя між нами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на виховання дітей. Через різні характери між ними постійно виникають сварки, свідком яких нерідко стають їхні діти, що негативним чином впливає на їх психічний стан та кожен раз спричиняє їй та їм душевні страждання.

Пояснює, що через конфлікти, суперечки спільне життя стало дуже важким для неї. У зв'язку з цим, шлюбні стосунки були фактично припинені. Останні роки вони живуть окремо, як чужі люди, не підтримуючі близькі стосунки. Переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливі.

Вважає, що за наведених обставин їхній з відповідачем шлюб носить лише формальний характер, примирення з відповідачем неможливе. Сім'я фактично розпалася, в зв'язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні їхнього розлучення. Майнових спорів між ними немає. Обставин, які б перешкоджали розірванню шлюбу саме в такий спосіб, - немає.

Також зазначає, що вона, як мати їхньої неповнолітньої доньки, усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для неї належних соціально - побутових умов проживання, збереження психічного га фізичного здоровя, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне визначити місце проживання їхньої дитини. Переконана, що їхня дитина повинна проживати разом зі нею. Вказує, що після розірвання шлюбу, за їхньою попередньою домовленістю з відповідачем, донька залишається проживати за постійним місцем проживання матері.

Також зазначає, що відповідач проживає окремо від сім'ї. Участі у вихованні доньки не бере, коштів на її утримання не надає, в житті дитини, її вихованні та розвитку ніякої участі не приймає, що ставить її у вкрай скрутне матеріальне становище. Дитина часто хворіє, вимагає додаткових витрат на лікування, розвиток, проте всі додаткові витрати несе вона. Відповідач кошти на утримання дитини відмовляється платити, але має можливість надавати допомогу на утримання неповнолітньої дитини. Має постійну роботу на заводі «Ядзакі».

Пояснює, що на утримання дитини вона не отримує і державної допомоги, дитина повністю находиться на її утриманні. Інших дітей, окрім їхньої з ним спільної дитини, а також непрацездатних батьків відповідач немає, інші особи, щодо яких відповідач має аліментні зобовязання відсутні.

Вказує, що незважаючи на те, що відповідач має обов'язок надавати матеріальну допомогу, відповідно до ст. 181 СК, від виконання цього обовязку він ухиляється. Утримувати їхню доньку самостійно вона не може, внаслідок того, що їй необхідно виділяти кошти на наступні витрати: харчування, проживання, одяг, підручники, ліки, та інше, що й стало підставою для звернення до суду.

Пояснює, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Такий рівень вона одна не зможе забезпечити, тому батько, який здоровий та працездатний, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/3 частки з усіх і видів 7 робітку (доходу), оскільки працює на заводі «Ядзакі» та має постійний дохід. Також, відповідно до сімейного законодавства, батьки рівні у своїх обов'язках щодо утримання дітей. Таким чином, при сплаті позивачем аліментів на рівні 1/3 частини від усіх видів заробітку забезпечується наша рівність при несенні обовязку утримання дитини.

Враховуючи те, що відповідач зобовязаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, але добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки він не надає, вважає свої позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного просить суд розірвати шлюб між нею та стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 18.07.2016 року і до повноліття дитини. Також просить суд відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 змінила позовні вимоги в частині стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 700,00 грн., оскільки після спілкування з її чоловіком їй стало відомо проте, що він ніде не працює та погоджується сплачувати щомісячно на дитину грошове утримання у розмірі 700 грн. Змінені позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не зявився, хоча про розгляд справи повідомлялася належним чином, шляхом надіслання судових повісток рекомендованими поштовими відправленнями, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, про що 26 серпня 2014 року складено відповідний актовий запис № 407, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ФМ № 118708, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області.

У позивача з відповідачем є спільна донька ОСОБА_3, яка народилася 07 грудня 2014 року, про що 12.12.2014 року зроблено відповідний актовий запис за № 1513, що стверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії 1-ФМ № 305979, виданого 12 грудня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

За ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним із подружжя.

Згідно з положеннями ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що подружнє життя між позивачем та відповідачем не склалось, на даний момент ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання припинено, про що свідчить зміст позовної заяви.

Враховуючи наведене, зясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сімя розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін та їхніх дітей, що має істотне значення, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб підлягає розірванню.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач є батьком малолітньої дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії 1-ФМ № 305979.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які необхідно стягувати з відповідача, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоровя та матеріальне становище дитини, стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги щодо мінімального розміру аліментів, який не може бути менший ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України.

За ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII у 2016 році установлено прожитковий мінімум щодо дітей віком до 6 років: з 1 січня 2016 року - 1167 гривень, з 1 травня - 1228 гривень, з 1 грудня - 1355 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Як вбачається із позовної заяви позивача ОСОБА_1 відповідач проживає окремо від сім'ї. Участі у вихованні доньки не бере, коштів на її утримання не надає, в житті дитини, її вихованні та розвитку ніякої участі не приймає, що ставить її у вкрай скрутне матеріальне становище. Дитина часто хворіє, вимагає додаткових витрат на лікування, розвиток, проте всі додаткові витрати несе вона. На утримання дитини позивачка не отримує державної допомоги, дитина повністю знаходиться на її утриманні. Інших дітей, а також непрацездатних батьків відповідач немає, інші особи, щодо яких відповідач має аліментні зобовязання відсутні.

Враховуючи вищевикладене, а також рівність обовязку батьків щодо утримання дітей, суд приходить до висновку, що в силу вимог ст. 180 СК України, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача аліменти на утримання їх малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 700 гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 18 липня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача сплачений останньою судовий збір в розмірі 551,20 грн., а також 551,20 грн. на користь держави.

На підставі ч. 3 ст. 209 та ч. 1 ст. 218 ЦПК України 12 грудня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 19 грудня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 10, 31, 60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296, 367 ЦПК України, ст. ст. 105, 110, 112, 115, 141, 180-182, 184, 191 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог задовольнити повністю.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, укладений 26 серпня 2014 року, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, актовий запис № 407 від 26.08.2014 року, свідоцтво про шлюб серія І-ФМ № 118708 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно аліменти в розмірі 700 (сімсот) гривень 00 копійок на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, починаючи з 18 липня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551 (п'ятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України 551 (пятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 11 5 СК України надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 4 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Головуюча О.М. Світлик