Ухвала суду № 63494692, 14.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/875/2016(м)

221/2674/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Голуб Т.І. Суддя доповідач - Ткаченко Т.Б.

Категорія 27

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.

суддів - Мальцевої Є.Є., Мироненко І.П.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» або Банк), що є правонаступником Відритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь заборгованість по кредитному договору № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року у розмірі 73 214,44 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 08 квітня 2014 року складає 852 984,22 грн. та по кредитному договору № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року у розмірі 20 735,67 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 08 квітня 2014 року складає 241590,65 грн. та вирішити питання про відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що на підставі кредитного договору № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року (далі Кредитний договір № 1), укладеного між Банком та ОСОБА_2, останній отримав кредит у сумі 68 300 дол. США строком повернення до 14 листопада 2016 року зі сплатою за користування кредитними коштами: 9,9% річних - з першого по третій місяць кредитування та 13% річних - з четвертого місяця кредитування.

20 жовтня 2009 року між сторонами укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, та змінено умови погашення (реструктуризація) кредиту, а саме змінено процентну ставку на 15% річних за кредитними коштами, відповідно до Графіку повернення Кредиту та сплати процентів.

29 квітня 2010 року між сторонами укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, якою відповідачу тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення Кредиту та інших платежів за кредитним договором

З метою забезпечення повернення кредиту 29 квітня 2010 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/11- 134/32/2, за яким поручитель в повному обсязі зобов'язалась відповідати перед банком за виконання позичальником ОСОБА_2 умов Кредитного договору №1.

За другим кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року (далі - Кредитний договір № 2), укладеним між Банком і ОСОБА_2, позичальник отримав кредит у сумі 22 498 дол.США строком повернення до 20 грудня 2015 року, зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами.

Додатковою угодою № 1 від 20 жовтня 2009 року до кредитного договору змінено умови погашення (реструктуризація) кредиту і сплати процентів.

За додатковою угодою № 1 від 29 квітня 2010 року до кредитного договору позичальнику тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту.

З метою забезпечення повернення кредиту 29 квітня 2010 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 012/07 - 188/47/2, за яким поручитель в повному обсязі зобов'язалась відповідати перед банком за зобов'язанням позичальника ОСОБА_2, що виникають з умов Кредитного договору № 2.

Станом на 08 квітня 2014 року боржник свої зобов'язання щодо Графіку погашення кредитної заборгованості не виконав, у зв'язку з чим заборгованість: за Кредитним договором № 1 становить: за кредитом - 43 513,66 доларів США, за простроченими відсотками - 21006,17 доларів США, пеня за кредитом та процентами - 8 691,61 доларів США; за Кредитним договором № 2 становить: за кредитом - 12 642,11 доларів США, за простроченими відсотками - 5 633,08 доларів США, пеня за кредитом та процентами - 2460,48 доларів США.

24 квітня 2014 року Банк направив позичальнику і поручителю листи - попередження з пропозицією усунути порушення, але відповідачами не було здійснено жодних дій, щодо усунення порушень зобов'язання або повернення кредиту та інших платежів.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року позов ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 1 094 574 грн. 87 коп., судовий збір в сумі 3654 грн.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 05 травня 2015 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2, рішення Волноваського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року змінено в частині розміру заборгованості і порядку сплати судового збору.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість:

- за кредитним договором № 012/07-188/47 від 21.12.2007р. в сумі 225133 (двісті двадцять п'ять тисяч сто тридцять три) гривні 66 копійок, з яких: 147292 (сто сорок сім тисяч двісті дев'яносто дві) гривні 83 копійки - основний борг по кредиту, 65630 (шістдесят п'ять тисяч шістсот тридцять) гривень 84 копійки - прострочені відсотки, 6366 (шість тисяч триста шістдесят шість) гривень 21 копійки - пеня по простроченій позиковій заборгованості, 5843 (п'ять тисяч вісімсот сорок три) гривні 78 копійки - пеня по простроченим процентам;

- за кредитним договором № 014/11-134/32 від 16.01.2007р. в загальній сумі 792393 (сімсот дев'яносто дві тисячі триста дев'яносто три) гривні 71 копійки, з яких: 506976 (п'ятсот шість тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 31 копійки - основний борг по кредиту, 244742 (двісті сорок чотири гривні сімсот сорок дві) гривні 24 копійки - прострочені відсотки, 18621 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять одна) гривні 74 копійки - пеня по простроченій позиковій заборгованості, 22053 (двадцять дві тисячі п'ятдесят три) гривні 42 копійки - пеня по простроченим процентам.

Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

З рішенням суду першої інстанції не погодився представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості та судових витрат з відповідача ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку в частині солідарного стягнення заборгованості та судових витрат з ОСОБА_3 на користь Банку на підставі договору поруки № 012/07-188/47/2 від 29 квітня 2010 року відхилити, вирішити питання про відшкодування судових витрат.

Зокрема зазначає, що позивач пропустив термін на звернення з позовом до поручителя як солідарного боржника, оскільки останні платежі за кредитними договорами були здійснені 31 жовтня 2011 року.

Суд не звернув уваги на те, що кредитний договір припинив свою дію 01 травня 2012 року і що від останнього платежу який був здійснений позичальником до звернення Банку до суду з позовом пройшло більше 2 років 6 місяців, що більше ніж встановлено ч.4 ст.559 ЦК України.

При розгляді апеляційної скарги необхідно суду врахувати правову позицію ВСУ, викладену в постанові ВСУ України від 20 квітня 2016 року № 6-2662 цс15 та від 17 вересня 2014 року справа № 6-170цс13.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, телефонограмами, про що свідчать записи в книзі телефонограм апеляційного суду за №№ 2140 - 2143 ( т.2 а.с. 24 - 26). Від представників позивача, відповідача ОСОБА_3 надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі (т. 2 а.с. 31 - 32, 38).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення ( ч.3 ст.303 ЦПК України).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду цим вимогам повністю не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору з повернення кредиту і плати за нього, що є підставою, визначеною законом і умовами договору, для покладення на нього і поручителя цивільно-матеріальної відповідальності у вигляді солідарного з відповідачів стягнення на користь кредитора основної суми заборгованості; прострочених відсотків; пені за порушення строків платежів по основному боргу і по процентам в загалом визначеній до стягнення по двох кредитах сумі 1094574,87грн.

З такими висновками суду повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Як встановлено судом це підтверджується матеріалами справи, 16 січня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль'', в особі Донецької обласної дирекції, та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/11-134/32 про надання кредиту у сумі 68 300 дол.США строком повернення до 14 листопада 2013 року, зі сплатою 9,9 % річних - з першого по третій місяць кредитування та 13% річних - з четвертого місяця кредитування за користування кредитними коштами (т.1 а.с.6 -16).

Сторони Кредитного договору № 1 домовились, що повернення Кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати позичальником ОСОБА_2 згідно з графіком погашення до цього договору (п.4 ч.1 Кредитного договору 1).

Графік погашення кредитної заборгованості та сплати страхових платежів узгоджений сторонами в новій редакції від 28 січня 2009 року (т.1 а.с.17).

20 жовтня 2009 року між Банком і ОСОБА_2 укладена Додаткова угода № 1 до цього кредитного договору № 014/11-134/32, якою змінено умови надання та погашення кредитних коштів, а саме строк остаточного повернення кредиту визначено 14 листопада 2016 року та процентну ставку в розмірі 15 % річних, відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати процентів, що є додатком 1 до цієї Додаткової угоди та її невід'ємною частиною (т.1 а.с.23 - 26).

29 квітня 2010 року між Банком і ОСОБА_2 укладена Додаткова угода № 1 до цього ж кредитного договору, якою відповідачу тимчасово, на період з 01 травня 2010 року до 01 вересня 2010 року, було зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором та змінено строк сплати решти щомісячних платежів відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати процентів, що є додатком № 1 до цієї Додаткової угоди та її невід'ємною частиною (т.1 а.с.27 - 32).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2007 року між Банком з однієї сторони та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 з другої сторони було укладено кредитний договір № 012/07-188/47 про надання кредиту у сумі 22 498 дол.США з наступними змінами, строком погашення до 20 грудня 2015 року, зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами (т.1 а.с.35 -45).

30 березня 2009 року Додаток № 1 (Графік повернення кредиту) до цього договору викладено між сторонами договору в новій редакції (т.1 а.с.46 - 47).

20 жовтня 2009 року між позичальником ОСОБА_2 і Банком укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору № 2, пункт 1.2 розділу «Предмет договору» викладено в наступній редакції, а саме «Кредит надається позичальнику траншами або однією сумою в порядку, передбаченому цим договором, та повинен бути повернутий позичальником у строк по 20 грудня 2015 року включно». Одночасно з укладенням даної Додаткової угоди сторони домовились викласти Додаток № 1 «Графік погашення кредиту та сплати процентів» по Договору в новій редакції, який є невід'ємною частиною Договору. Всі інші умови договору залишені без змін і сторони підтвердили по ним свої зобов'язання (т.1 а.с.52 -54).

29 квітня 2010 року між банком і позичальником ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1 до Кредитного договору № 2, якою тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту (т.1 а.с. 55 - 61).

29 квітня 2010 року між Банком і ОСОБА_3 було укладено два договори поруки № 014/11-134/32/2 і № 012/07-188/47/2 - в забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 за кредитними договорами від 16 січня 2007 року і 21 грудня 2007 року відповідно, за умовами яких остання, як поручитель, зобов'язалась відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_2 умов цих кредитних договорів (т.1 а.с.19 - 22, 48 -51).

У зв'язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами і договорами поруки 24 квітня 2014 року Банк надіслав позичальнику і поручителю вимогу про повернення заборгованості за кредитним договором у тридцятиденний строк з моменту отримання зазначеної вимоги, однак ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованість не погасили.

В наслідок порушення позичальником умов кредитних договорів утворилася заборгованість, розрахована банком станом на 08 квітня 2014 року по кредитному договору № 014/11-134/32 від 16 січня 2007 року - 852984,22 грн. та за кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року - 241590,65грн. Утворена сума заборгованості не погашена і поручителем.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

У порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3, 15 ЦПК України).

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

За положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Критерієм розмежування справ цивільного і господарського судочинства є одночасно як суб'єктивний склад учасників процесу, так і характер спірних правовідносин.

За змістом частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, в тому числі підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно із статтею 12 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

У даній справі, вирішуючи позовні вимоги юридичної особи - банку до фізичних осіб - боржника та поручителів, які виникли з окремих договорів кредиту й поруки та можуть бути самостійними й окремими предметами позову, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Кредитний договір № 2 був укладений між Банком, з однієї сторони, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, свідоцтво про державну реєстрацію № 22390170000001204 від 18 березня 1992 року, видане Волноваською районною державною адміністрацією Донецької області 18 березня 1992 року (т.1 а.с.35-45, т. 2 а.с. 36).

Не врахував наведених вище вимог закону, суд безпідставно прийняв до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та розглянув його разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних- осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, дані про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 або перебування його в процесі припинення підприємницької діяльності, банкрутства відсутні (т.2 а.с.48-54).

Згідно з п. 1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.2 ст.318 ЦПК України залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

З огляду на наведе вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми статей 15, 16, пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, в частині позову Банку про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2, що призвело до неправильного вирішення спору, а це відповідно до ст.309, 318 ЦПК України, оскільки апеляційним судом також вирішувалися вимоги Банку за цим кредитним договором, є підставою для скасування рішення суду першої і апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за Кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року та закриття провадження у справі у цій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 205, 303, 318, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 05 травня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/07-188/47 від 21 грудня 2007 року закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Є.Є.Мальцева

І.П.Мироненко