Ухвала суду № 63494688, 13.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/897/2016(м)

265/5589/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Козлов Д.О.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„13 " грудня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Пономарьової О.М. , Попової С.А.

за участю секретаря : Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод» про стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод» (далі - ТОВ «Метінвест -МРМЗ»), посилаючись на те, що він працював на підприємстві відповідача. З березня 2016 року він був у простої без роботи через відсутність замовлень на підприємстві. Такий простой майже без перерв продовжувався протягом усього часу до моменту його звільнення. При цьому підприємство продовжувало працювати та навіть були підвищені оклади праці. 29 червня 2016 року він ознайомлений із наказом про наступне скорочення штатів та йому надали перелік вакансій, що були на підприємстві, однак у такому переліку не було жодної вакансії, яка б відповідала його спеціалізації. Він є спеціалістом високої кваліфікації, працював слюсарем 6 розряду,є автором низки раціоналізаторських пропозицій,однак підприємство при його вивільнені не врахувало ці обставини. У день звільнення 29 серпня 2016 року він ознайомився із відповідним наказом. Однак не погоджується із ним, оскільки йому була виплачена вихідна допомога лише у розмірі одного середнього місячного заробітку,що становить 4 340 грн., а не у розмірі тримісячного середнього заробітку, бо вважає, що підприємство порушило законодавство про працю. Так за час простою відповідач не запропонував роботи за спеціальністю,ані в його підрозділі на заводі,ані в іншому підрозділі. Відповідач при вивільненні не врахував його переважне право на залишення на роботі,так як його дохід є єдиним джерелом для існування родини,оскільки його дружина непрацездатна та отримує мінімальний розмір пенсії. Просив суд стягнути з відповідача двократний розмір вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку в сумі 8 680 грн. та 15 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди,оскільки враховуючи вік та обмеження подальшого працевлаштування,він отримав стрес. Під час простою ,не з його вини,був змушений приймати додаткові зусилля для нормалізації свого життя.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Метінвест - МРМЗ» про стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та стягнути на його користь з відповідача суму двохмісячного середнього заробітку у розмірі 8 680 грн. та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі надано оцінку доказам і заявленим вимогам.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, представник ТОВ «Метінвест - МРМЗ» ,що діє за довіреністю Баєрбаш О.В.,надав письмові заперечення та просив апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,заявлених у суді першої інстанції .

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим,тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами ,які були досліджені в судовому засіданні.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону,тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення ,суд першої інсстанції всебічно,повно і об*єктивно дослідив надані сторонами докази,правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те ,що вимоги позивача задоволенню не підлягають .

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких суд його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Метінвест - МРМЗ» ,працюючи з 18 серпня 2014 року у ремонтно-механічному цеху № 3 виробничого відділення № 1 слюсарем-ремонтником 5 розряду, востаннє, з 18 травня 2015 року його було переведено слюсарем-ремонтником на 6 розряд.

18 квітня 2016 року на підприємстві був виданий наказ генерального директора № 22-тр «Про зміну організаційної структури та штатного розкладу ТОВ «Метінвест - МРМЗ»,згідно з яким прийнято рішення про усунення в організаційній структурі та штатному розкладі заводу посади та підрозділи відповідно до додатку № 1-11, за яким до таких посад віднесено також 3 посади слюсаря ремонтника 6 розряду виробничого відділення № 1 ремонтно-механічного цеху № 3. Вказаним наказом забезпечено ознайомлення працівників, посади яких підлягають усуненню із таким наказом під розпис, а також із проведення переведення таких працівників за їх згоди на інші роботи на підприємстві. Натомість тих працівників, які не надали згоди на таке переведення, вирішено звільнити за п. 1 ст. 40 КЗпП. Також було вирішено внести до організаційної структури та у штатний розпис заводу відповідні зміни (а. с. 26-30).

ОСОБА_1 був ознайомлений із наказом № 22-тр від 18 квітня 2016 року під розпис 22 квітня 2016 року (а. с. 31).

На підставі наказу від 23 червня 2016 року № 291-к ТОВ «Метінвест - МРМЗ» було доручено попередити про наступне звільнення 29 серпня 2016 року за п. 1 ст. 40 КЗпП працівника ремонтно-механічного цеху товариства ОСОБА_1 слюсаря-ремонтника 6 розряду під розпис (а. с. 32-34).

Згідно із листом ознайомлення ОСОБА_1 був ознайомлений із наказом від 23 червня 2016 року № 291-к під розпис 29 червня 2016 року (а. с. 35).

З досліджених матеріалів справи вбачається неодноразове ознайомлення позивача з вакатними посадами на підприємстві в їх динаміці станом на 29 червня 2016 року та станом на 25 липня 2016 року, з якими був ознайомлений під розпис ОСОБА_1 4 липня 2016 року та 26 липня 2016 року відповідно (а. с. 39-40, 41, 42-44, 45).

Крім цього на підставі направлення від 25 серпня 2016 року, яке було видано позивачу, ОСОБА_1 був направлений для ведення перемовин про переведення на іншу роботу на вакантну посаду слюсаря-ремонтника 6 розряду до відділу головного механіка на ділянку по ремонту обладнання (літейне та ковальне провадження), однак відповідно до резолюції начальника цеху у ОСОБА_1 була відсутня необхідна кваліфікація (а. с. 46).

Також суд зазначив , що свідоцтвом про присвоєння кваліфікаційного рівня з робітничих професій на ВАТ «ММК імені Ілліча» позивачу з 1 квітня 2008 року присвоєно 5 розряд слюсаря-ремонтника, з 25 лютого 2009 року - 6 розряд слюсаря-ремонтника, а з 4 лютого 2010 року - інструктора з виробничого навчання (а. с. 49).

Наказом № 394-к від 29 серпня 2016 року позивач звільнений з роботи з 29 серпня 2016 року за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв*язку із зміною в організації виробництва і праці,в тому числі, скорочення штату працівників, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, з яким позивач був ознайомлений 29 серпня 2016 року під розпис (а. с. 36).

Факт отримання вихідної допомоги позивачем при вивільненні в розмірі 4340,67 грн. підтверджується розрахунковим листом за серпень 2016 року та відомостями про розмір окладу за професією позивача (а. с. 17, 18).

Відповідно до ст.44 КзпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Вказана стаття,встановлює мінімальні розміри вихідної допомоги, що виплачується працівникам при звільненні.

Позивач посилався на те ,що оскільки його звільнення фактично відбулось внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю,він має право на виплату вихідної допомоги, що складає тримісячний середній заробіток,та наведені ним у позовній заяві протиправні дії відповідача завдали йому моральних страждань .

Проте,як встановлено у судовому засіданні апеляційного суду та підтверджено матеріалами справи,позивач з урахуванням перелічених ним на його думку порушень , не звертався до роботодавця із заявами про дострокове розірвання трудового договору відповідно до ст.ст.38,39 КЗпП України у зв*язку з порушенням відповідачем законодавства про працю.

Незаконність звільнення із займаної посади не оспорює,позовні вимоги про зміну підстав звільнення не заявляє . З вимогами про визнання незаконними й скасування наказів,в тому числі про скорочення штату працівників, про звільнення не звертався.

Розмір вихідної допомоги диференціюється залежно від підстави, з якої провадиться звільнення,а відтак у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог .

Доводи апеляційної скарги позивача не є слушними .

Відповідно до вимог статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, а тому в задоволенні вимоги позивача про стягнення вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного середнього заробітку, суд першої інстанції правильно відмовив.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України, де вказано, що підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Суд відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, предметом доказування є вина відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача та спричиненням моральної шкоди позивачам.

Разом з тим позивачем не надано доказів на підтвердження неправомірності рішень відповідача при звільненні останньої та невиплаті йому суми вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю та доказів вини відповідача у спричиненні моральної шкоди.

Підставами припинення трудового договору з позивачем є п.1.ст.40 КЗпП України,які не оспорюються в установленому порядку позивачем ,а тому позивачу виплачена місячна вихідна допомога згідно ст.44 КЗпП України.

За таких обставин та з урахуванням положень норм матеріального права у суду не було підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд визнає необгрунтованими доводи апеляційної скарги ,оскільки позивач підстави звільнення не оспорює,питання про поновлення на роботі не ставить.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді,на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну,рішення суду як таке ,що відповідає вимогам закону ,залишити без змін.

У відповідності до вимог ч.1.ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права .

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: