Рішення № 63492236, 09.12.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/16524/16-ц

Провадження № 2/127/5323/16

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 грудня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого-судді Гуменюка К.П.,

секретаря Подоляк М.В.,

за участю представника позивача Поліщук О.Р.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

В серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10 березня 2016 року близько 15:45 год. в м. Вінниці водій ОСОБА_2 рухаючись на автомобілі марки «ЗАЗ110307», державний номер НОМЕР_1, в м. Вінниці, по вул. А. Янгеля, зі сторони вул. Замостянської, в напрямку провулку Ширшова, наближаючись до перехрестя з вулицею Винниченка, не зупинив керований ним автомобіль, на червоний сигнал світлофора, не надав дорогу автомобілю марки «ИЖ21175», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 (який на момент ДТП знаходився в трудових відносинах з ТОВ «ІТЦ «Енергооблік»), що рухався по вул. Винниченка, зліва на право по ходу руху, на зелений колір світлофора, внаслідок чого, з необережності допустив зіткнення із вищевказаним автомобілем. В результаті даного ДТП було пошкоджено повністю передню частину автомобіля марки «ИЖ21175», державний номер НОМЕР_2.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує ринкову вартість даного автомобіля, тому проводити відновлювальні роботи, на думку позивача, є економічно не доцільно. Однак, кошти на ремонт транспортного засобу були виплачені страховою компанією.

Разом з тим, позивач зазначає, що в зв'язку з втратою транспортного засобу, ТОВ «ІТЦ «Енергооблік» змушено було орендувати транспортний засіб так, як не могло допустити простою у роботі. Так, в квітні 2016 року позивач уклав договір суборенди транспортного засобу з ТОВ «Єврогарантпостач», відповідно до якого отримав у строкове платне користування транспортний засіб марки FORD, моделі TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_3. Таким чином, внаслідок ДТП позивач за договором суборенди поніс витрати в розмірі 19 500,00 грн. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ІТЦ «Енергооблік» звернулося до суду з даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 19 500,00 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача Поліщук О.Р. позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, пояснивши, що страхова компанія виплатила всі кошти для відновлювального ремонту автомобіля. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ІТЦ «Енергооблік».

Вислухавши пояснення представника позивача Поліщук О.Р., відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 10 березня 2016 року близько 15:45 год. водій ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає: АДРЕСА_2, рухаючись на автомобілі марки «ЗАЗ110307», державний номер НОМЕР_1, в м. Вінниці по вул. А. Янгеля, зі сторони вул. Замостянської, в напрямку провулку Ширшова, наближаючись до перехрестя з вулицею Винниченка, не зупинив керований ним автомобіль, на червоний (забороняючий) сигнал світлофора, не надав дорогу автомобілю марки «ИЖ21175», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає: АДРЕСА_1, який рухався по вул. Винниченка, зліва на право по ходу руху, на зелений (дозволяючий) колір світлофора, внаслідок чого, з необережності допустив зіткнення із вищевказаним автомобілем.

Згідно постанови слідчого Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4, 15 квітня 2016 року було закрито кримінавльне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020010002381 від 31.03.2016 року, з зв'язку з відсутністю складу коримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України в діях водія ОСОБА_2 Копію постанови направлено начальнику Тиврівського ВП ГУНП у Вінницькій області, для притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності (а.с. 6).

Зі змісту вищевказаної постанови слідчого вбачається, що своїми необережними діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. «е» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України.

Тобто, відповідно до п.п. «а», «е» п.8.7.3. Правил дорожнього руху України, сигнали світлофора мають такі значення:

а) зелений дозволяє рух;

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Так, відповідно до постанови Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2016 року провадження по справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 7).

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, з аналізу вищевказаних документів, суд прийшов до висновку, що вина відповідача у скоєнні ДТП була підтверджена судом.

З договору оренди транспортного засобу від 08.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, суд вбачає, що ОСОБА_6 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврогарантпостач» в особі директора прийняв в тимчасове платне користування (оренду), на умовах, визначених цим договором, транспортний засіб марки FORD, моделі TRANSIT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, тип ТЗ - спеціалізований вантажний фургон малотоннажний -В, колір - білий, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, з метою використання в господарській діяльності Товариства на території України (а.с. 8-9).

Відповідно до договору суборенди транспортного засобу від 08.04.2016 року, укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврогарантпостач» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Енергооблік», судом встановлено, що ТОВ «Єврогарантпостач» передав, а позивач прийняв у строкове платне користування транспортний засіб марки FORD, моделі TRANSIT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, тип ТЗ - спеціалізований вантажний фургон малотоннажний -В, колір - білий, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 10-11).

Мета використання транспортного засобу: використання в господарській діяльності Товариства на території України (п. 1.3. вищевказаного договору).

Згідно п. 3.1. договору суборенди, ТОВ «ІТЦ «Енергооблік» сплачує орендну плату в розмірі 500 грн. за кожний день оренди.

Строк оренди автомобіля складає один рік і діє до 08.04.2017 року (п. 4.1. договору суборенди).

Факт передачі автомобіля марки FORD, моделі TRANSIT, в суборенду підтверджується актом прийому-передачі транспортного засобу від 08.04.2016 року (а.с. 12).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» користувалося транспортним засобом марки FORD, моделі TRANSIT, з 08 квітня 2016 року по 10 червня 2016 року та ним було оплачено орендну плату за користування даним автомобілем в загальній сумі 19 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 13-17), актами здачі-прийняття робіт (а.с. 18-24) та актами надання послуг (а.с. 25-27).

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 317 ЦК України визначено, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди необхідно дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування.

Так, в позовній заяві позивач стверджує, що він є власником автомобілю марки «ИЖ21175», державний номер НОМЕР_2, яким під час ДТП керував ОСОБА_3, що знаходився в трудових відносинах з ТОВ «ІТЦ «Енергооблік», однак на підтвердження даних фактів позивачем не було надано жодного доказу. Тому, суд позбавлений можливості достовірно перевірити та встановити факти, що ОСОБА_3 перебував на час скоєння ДТП в трудових відносинах з позивачем, а також, що пошкоджений автомобіль марки «ИЖ21175» належав позивачу.

Також, суд звертає увагу на те, що позивачем не було надано суду доказу відносно того, що в ТОВ «ІТЦ «Енергооблік» немає інших, зареєстрованих за ними, транспортних засобів для виконання господарської діяльності Товариства. Тобто, суд не мав змоги перевірити, що взяття транспортного засобу в суборенду було необхідним та єдиним способом виконання господарської діяльності.

Способом відшкодування майнової шкоди, є, зокрема, відшкодування збитків. Відповідно до приписів статті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Однак, для відшкодування упущеної вигоди позивач не надав докази щодо здійснення конкретних заходів, а саме, яку він мав здійснювати господарську діяльність для забезпечення отримання доходів.

Отже, умовами відповідальності у вигляді відшкодування збитків є встановлення факту їх наявності, порушення стороною зобов'язання та причинний зв'язок між порушенням зобов'язання, в даному випадку - виконання господарської діяльності, і завданими збитками. При цьому на позивача покладається обов'язок доведення факту порушення права власності, наявності збитків і їх розміру та причинно-наслідкового зв'язку між порушенням його права й понесеними збитками.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою.

Відтак, необхідно встановити, що позивач до порушення свого права мав відповідні доходи, проте в подальшому міг його не отримати, у зв'язку з протиправними діями відповідачів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09.10.1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13.05.1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05.2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, не подано доказів на підтвердження її реальної можливості щодо отримання доходів від користування орендованим транспортним засобом згідно з договором суборенди.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ТОВ «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завдяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов не підлягає задоволенню.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову ТОВ «Інженерно-технічний центр «Енергооблік», понесені позивачем витрати по сплаті судового збору слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 317, 386, 1166, 1187 ЦК України, п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 212-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Вінницького міського суд

Вінницької області К.П. Гуменюк