Рішення № 63491768, 14.12.2016, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/876/2016

130/1686/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Сенько Л.Ю.,

за участі секретаря Зданевич Г.Л.,

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовною заявою ОСОБА_6, в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_6 в інтересах якої діє ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_4, батьківських прав відносно неї - неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з нього на її користь понесені нею витрати по сплаті судового збору у сумі 551,20 грн. та 1000 грн. відшкодування витрат за отримання правової допомоги. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно її свідоцтва про народження відповідач ОСОБА_4 являється її батьком, а матір'ю - ОСОБА_7. Шлюб між батьками розірваний, прізвище матері змінено з ОСОБА_7 на ОСОБА_2. У 2012 році вони були вимушені виїхати з місця проживання в АДРЕСА_1, через нестерпне психологічне насилля відповідача, який маючи деспотичний характер, знущався над ними. Він принижував їх - дітей, заставляв бути абсолютно покірними кожній його забаганці, не допускав будь-яких заперечень, постійно створював напруженість у стосунках. Така поведінка спричиняла всім членам родини душевні страждання, негативно впливала на психічний стан всіх членів нашої сім ї. Фактично вони втекли від відповідача і де який час проживали в м.Жмеринка у рідної сестри матері. Відповідач взнавши їх нове місце проживання, влаштовував засідки біля будинку, залякував їх дітей, погрожував їм. За новим місцем навчання в ЗОНІ № 6 м.Жмеринки, відповідач почав відвідувати її там, але лише з однією метою, щоб з'ясовувати з нею відносини. Після таких його відвідувань вона плакала та просила позбавити її зустрічей з батьком, який лише соромив її перед однолітками. Після відмови зустрічатись з батьком, він почав надсилати їй листи, з брудними наклепами на її матір, намагався принизити ї честь та гідність в її очах. Сам зміст та характер цих листів містять нецензурну лексику, свідчить про те, що відповідач таким чином безсоромно натякав їй, що в майбутньому її чекає розпусне життя. Тому ці обставини змусили їх змінити місце проживання, як для особистої безпеки та морального спокою, вони виїхати до м.Києва, де проживають разом з матір'ю та старшим братом, а мати змогла там працевлаштуватись. Відповідач з мотивів помсти протягом останніх років подав до суду чисельну кількість позовів різного змісту на її матір та старшого брата. Відповідач став погрожувати їй тим, що її, так само як і старшого брата, він буде «таскати по судам» після досягнення нею повноліття. Відносно її старшого брата ОСОБА_8 відповідач так і вчинив. Він стягнув з сина аліменти на своє утримання, як тільки той досяг повноліття, то ще і клопотав про відкриття кримінального порушення відносно нього в зв'язку з тим, що ОСОБА_8 мав заборгованість по аліментам лише за кілька місяців. Позивачка навчається на денній формі навчання в коледжі інформаційних технологій та землевпорядкування Національного авіаційного університету і потребує додаткових витрат. Однак, ОСОБА_7 в добровільному порядку жодним чином не допомагає їй ні в придбанні учнівського приладдя, оргтехніки, спортивного одягу, не забезпечує необхідним одягом та взуттям, окрім сплати аліментів на її утримання в розмірі 600 гривень щомісяця, які з нього стягуються з 2013 року за рішенням Жмеринського міськрайонного суду. З 2012 року вона бачила відповідача лише 5-6 разів. За цей період відповідачем не зроблено їй жодного подарунка. На день народження в 14 років відповідач надіслав їй смс-повідомлення з побажанням стати жінкою легкої поведінки. Після такого поздоровлення вона вимушена була змінити номер телефону, щоб позбавити себе від подальшого спілкування та образ з боку батька. Позивач страждає на захворювання пов'язане з зором та сколіозом. Проте, відповідач, її здоров'ям не цікавиться, жодного разу він не запропонував своєї допомоги у влаштуванні її на медичне обстеження та оздоровлення. Відповідач намагається у будь-який спосіб позбавити всіх членів їх сім'ї житла, він розпочав судовий процес про позбавлення їх права на власність та на користування житловим будинком. ОСОБА_7 створює перешкоди у вільному доступі до їхнього будинку АДРЕСА_2 в АДРЕСА_1, зачинивши хвіртку на замок, хоча в цьому будинку вони зареєстровані. 26.02.2016 року за їх спробу попасти в будинок мати та її старший брат отримали від відповідача тілесні пошкодження, з приводу чого порушена кримінальна справа в Жмеринському відділенні національної поліції. Відповідач ніяким чином не піклується про неї, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров'я, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Вважає, що відповідач ухиляється від її виховання, свідомо нехтує своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків. Для отримання правової допомоги її мати ОСОБА_2 була змушена звертатись до адвоката про надання правової допомоги на що нею витрачено кошти в сумі 1000 грн., що підтверджується квитанцією про оплату послуг адвоката.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити. Зазначила, що під час того, як вони жили всі разом батько бив її, принижував. Коли вона навчалася в школі в Жмеринці, то він приходив до неї, щоб тільки опозорити перед однолітками. З 2012 року батьки разом не проживають,а з 2013 року вони розлучилися. Крім аліментів за рішенням суду, батько будь-якої допомоги на її утримання не надає. З літа 2015 року вона з матір'ю проживає в м.Києві та навчається на денному відділенні у коледжі та потребує значних витрат на підручники, проїзд, канцелярію. Батько до неї не приїзжав, по телефону вони не спілкуються. Вона хворіє, має проблеми з зором, будь-якої допомоги з приводу лікування та іншої допомоги батько не надає. Батько не дозволяє бути в їх будинку в с.Сербинівці. Брат з батьком не спілкується, платить аліменти на утримання батька. До матері батько відноситься з неповагою. Батько подарунків ніяких їй не дарує, колись подарував телефон, а потім силком на вокзалі забрав його. Не хоче мати такого батька

Представник позивача ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_6 підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити. Пояснила, що відповідач не спілкувався з дітьми як батько. Знущався над ними, бив палкою, ніяких подарунків не дарував. Син збирав ягоди, щоб продати їх, а потім щось купити. Вона подавала позов про стягнення з нього аліментів, а він подав, щоб зняти їх. Він звик всіх ганьбити, принижувати, ображати. Син ОСОБА_9 не спілкується з батьком, платить на утримання батька аліменти. Позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відповідає інтересам дитини. На теперішній час вона з 2015 року одружилась та проживає з іншим чоловіком - ОСОБА_10, який гарно ставиться до дочки. Відповідач повністю ігнорує та ухиляється від своїх обов'язків по вихованню дочки, не приймає участі у підтримуванні її здоров'я. З 2015 року вони взагалі спілкуються. У відповідача від першого шлюбу є син ОСОБА_11, якому вже 44 роки та з яким він також не спілкується.

Представник позивача адвокат ОСОБА_3 підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що причиною подачі цього позову є те, що він попередив, що подасть дочку на аліменти, а ці гроші віддасть на церкву. Вважає, що суд порушує вимоги ст.171 Сімейного кодексу України допитуючи дитину. Він позитивно характеризується, що підтверджується довідкою. Позивачка доказів про його ухилення від виконання батьківських обов'язків не надала. В розводі вина ОСОБА_2, яка жила на дві сім'ї. ОСОБА_2 намовляє дітей. Крім аліментів, він не може надавати іншої допомоги, оскільки має тільки одну пенсію. Під впливом матері дочка не бажає спілкуватися з ним. ОСОБА_2 не пустить в будинок поки вона не покається в гріхах. Син ставить ноги на алтарь, де він молиться. Вважає висновок органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.12.2016 року щодо доцільності позбавлення його батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 необґрунтованим та суперечними, оскільки він ОСОБА_12 характеризується позитивно та свої батьківські обов'язки виконував належним чином, а тому і немає підстав для позбавлення його батьківських прав.

Представник третьої особи без самостійних вимог - органу опіки та піклування виконавчого Жмеринської районної державної адміністрації Рудьман Р.В. не заперечувала проти заявлених позовних вимог.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити враховуючи таке.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до п.1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо ж дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як регламентує п.1 ст.18 цієї ж Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ч.ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов»язаний брати участь у її вихованні.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров»я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини;жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками чи наркоманами; вдаються до будь - яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування чи бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно з роз»ясненнями п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осі, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (абз. другий п. 16 постанови ПВСУ від 30.03.2007 року № 3).

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Сербинівською сільською радою Жмеринського району від 16.10.2000 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є батьками неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Згідно рішення Апеляційного суду Вінницького області від 30.05.2013 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розірваний (а.с.8-9).

Згідно рішення Апеляційного суду Вінницької області від 03.12.2015 року син ОСОБА_8 сплачує на утримання батька ОСОБА_4 аліменти 500 грн. щомісяця. (а.с.13)

Відповідно до довідки квартального комітету « Південно - Західний» від 17.02.2016 року ОСОБА_14 прописана в АДРЕСА_1 разом з дітьми, проживала без реєстрації з 2012 - 2015 роки за адресою: АДРЕСА_2. Діти навчались в школі №6 (а.с.14).

Згідно довідки Сербинівської сільської ради Жмеринського району №303 від 01.06.2016 року ОСОБА_6 зареєстрована АДРЕСА_2 та на даний час проживає біля своєї матері ОСОБА_2 (а.с.15).

У відповідності запиту адвоката ОСОБА_3 від 11.07.2016 року вих.39 (а.с.16) та відповіді Жмеринської РДА від 12.07.2016 року №01-16-367 службою у справах дітей не може бути підготовлений висновок про доцільність позбавлення батьківських ОСОБА_4 відносно доньки ОСОБА_6,04.10.2000 року, оскільки вона проживає в м.Києві, що унеможливлює обстеження умов її проживання та всебічного з'ясування обставин справи (а.с.17-18).

За довідкою загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 від 26.09.2016 року №110, за час навчання в цій школі ОСОБА_6 з 01.09.2012 року по 25.05.2014 року її біологічний батько ОСОБА_4 не брав участі у вихованні доньки (не відвідував батьківські збори, позакласні заходи) (а.62).

Відповідно до характеристики виданої заступником директора з вихованої роботи 29.09.2016 року на ОСОБА_6 студентку ІІ курсу коледжу інформаційних технологій та землевпорядкування Національного авіаційного університету вона позитивно характеризується та зазначено, що її вихованням займається мати ОСОБА_15, батько участі у вихованні ОСОБА_15 не бере (а.с.85).

За правилами ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно Висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.12.2016 року №108-20238, є доцільним позбавити ОСОБА_4 стосовно неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.80-81). В даному висновку орган опіки та піклування зазначив, що відповідно до довідки загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.. №6 за період навчання ОСОБА_6 з вересня 2012 року по травень 2014 року її батько ОСОБА_4 не брав участь у вихованні доньки, не відвідував батьківські збори, позакласні заходи. Відповідно до довідки наданої коледжем інформаційних технологій та землевпорядкування Національного авіаційного університету де ОСОБА_6 навчається на ІІ курсі денного відділення, батько участі у вихованні доньки не бере. Під час обстеження умов проживання неповнолітньої за адресою: АДРЕСА_3, працівниками служби у справах дітей Солом'янського районної в місті Києві державної адміністрації 29.11.2016 року встановлено, що ОСОБА_6 разом з матір'ю та вітчимом проживають в квартирі, де створені умови для навчання, відпочинку та фізичного розвитку дитини. Із висновку також вбачається, що орган опіки та піклування врахував думку дитини, яка повідомила, що з батьком останній раз бачилася в 2013 році та врахував думку відповідача, який заперечував щодо позбавлення його батьківських прав, однак на засідання комісії не з'явився (а.с.80-81).

Суд погоджуєтьсяся з висновком органу опіки та піклування, так як він є достатньо обґрунтованим, прийнятий з врахуванням думки дитини та в її інтересах.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Суд не приймає надані відповідачем докази на його заперечення а саме довідку виконавчого комітету Сербинівської сільської ради Жмеринського району від 27.07.2016 року №391, згідно якої ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, до складу його сім'ї входить ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_6, що підтверджується (а.с.83); довідку Сербинівської сільської ради від 29.08.2016 року №78, згідно якої ОСОБА_4 за час навчання у школі його дітей до 2012 року брав активну участь у вихованні дітей, систематично відвідував батьківські збори, цікавився навчанням дітей. (а.с.58); довідку Сербинівської сільської ради Жмеринського району від 01.03.2013 року №114 сім'я ОСОБА_4 позитивно характеризуються за місцем реєстрації та проживання в АДРЕСА_1. (а.с.60), так як дані докази не спростовують вимоги позивача, мають підтвердження обставин до 2012 року та 2013рік під час спільного проживання подружжя, однак позивачка посилається на обставини ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків після розлучення батьків.

Суд не приймає посилання відповідача про те, що суд порушує вимоги ст.171 Сімейного кодексу України допитуючи дитину, так як відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Встановлено, що позивачці ОСОБА_6 на момент звернення до суду виповнилося п'ятнадцять років та в судовому засіданні, як позивачка відповідно до ст. 27 ЦПК України має право надавати усні пояснення.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь на користь представника позивача ОСОБА_2 в повному обсязі, так як встановлено, що 30.06.2016 року ОСОБА_2 уклала договір про надання правової допомоги з ОСОБА_3 (а.с.19). Згідно розрахунку гонорару адвоката ОСОБА_3 оплата витрат на правову допомогу складає 3290 грн.(а.с.84), однак позивачка не збільшила позовні вимоги та на підтвердження оплати витрат на правову допомогу надала квитанцію №26, згідно якої сума сплати складає 1000 грн.(а.с.21), яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 на користь представника позивача ОСОБА_2

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позов обґрунтований, стверджений доказами, які не суперечать один одному та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 51 Конституції України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, статтями 10,11, 15, 30, 60, 61,88, 213-215 ЦПК України, ст. 19, п.2 ч.1 ст.164, ст. 165, ст.171 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав" від 30 березня 2007 року, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя АДРЕСА_2, батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, жительки АДРЕСА_3, зареєстрованої в АДРЕСА_2, понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 551 ( п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. та 1000 ( одна тисяча) грн. понесених витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя