Ухвала суду № 63491269, 15.12.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1413/16-к

Провадження № 1-кп/761/503/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 року

Шевченківський районний суд м. Києва у складі :

головуючого - судді Щебуняєвої Л.Л.,

суддів - Слободянюка П.Л., Мєлєшак О.В.,

при секретарі - Мельник І.Г.,

за участю :

прокурора - Прядка Р.В.,

захисників- ОСОБА_6., ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

провівши підготовче судове засідання по розгляду кримінального провадження, внесеного

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100100002551 від 19 березня 2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України,

ВСТАНОВИВ :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з додатками щодо ОСОБА_3, якій висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_4, яким висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 267 КК України.

У судовому засіданні при з'ясуванні думки учасників судового провадження у відповідності до вимог ст. 314 КПК України, прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, вважаючи, що у справі дотримані всі норми КПК України, підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту прокурору не вбачається.

Захисник ОСОБА_6, обвинувачена ОСОБА_5 погодилися з прокурором та не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Захисник ОСОБА_1 просив повернути обвинувальний акт прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України. Вказав на те, що при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення ОСОБА_3 мають місце суперечності, воно є нелогічним та не конкретним, у ньому не зазначені час вчинення злочину обвинуваченою ОСОБА_3, мотив, мета, форма вини.

Зазначає, що із змісту обвинувального акту ОСОБА_3 наказала принести завідувачці каси ОСОБА_4 14399534 грн.67 коп., 274128 доларів США,188835 Євро, а обвинувачується вона в тому, що розпорядилася на власний розсуд сумою у розмірі 19590671 грн. 13 коп., що свідчить про неконкретність обвинувачення, невстановлений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України за попередньою змовою групою осіб, проте при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення ОСОБА_3 не зазначено хто конкретно входив до складу групи, роль ОСОБА_3 та інших учасників у складі групи. До обвинувального акту не долучено довідку про юридичну особу, яка є потерпілою у даному кримінальному провадженні.

Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала думку захисника ОСОБА_1 щодо невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та просила повернути обвинувальний акт прокурору.

Захисник ОСОБА_2, обвинувачена ОСОБА_4 просили повернути обвинувальний акт прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, з підстав зазначених захисником ОСОБА_1

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 3 статті 314 КПК України передбачені рішення, які суд вправі прийняти у підготовчому судовому засіданні. Одним з таких рішень є повернення обвинувального акта прокурору, у разі його невідповідності вимогам КПК України.

Згідно з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

За вимогами п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Таким чином, обвинувальний акт повинен бути викладений у такий спосіб, щоб його зміст відповідав вимогам ст. 291 КПК України за структурою, послідовністю викладення, наявністю обов'язкових елементів: викладення фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.

При цьому, виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення не є тотожними поняттями і, виходячи з конструкції норми п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, мають зазначатися окремо.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що в тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення Суду від 19 грудня 1989 року в справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82 п. 79).

Також Європейський суд констатував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення Суду від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 52).

Таким чином, обвинувачення повинно бути сформульовано повно, чітко та зрозуміло і узгоджуватися з наведеною правовою кваліфікацією. Це обумовлено, зокрема, необхідністю забезпечення права на захист, оскільки особа повинна знати від якого обвинувачення захищатись, та з огляду на висунуте їй обвинувачення обирати правову позицію захисту.

Наведених вимог кримінального процесуального закону при складенні обвинувального акта в кримінальному провадженні № 12014100100002551 від 19 березня 2014 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 органом досудового розслідування дотримано не було.

Як убачається з обвинувального акта стосовно зазначених осіб, він не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки його зміст викладено не послідовно, з порушенням закріплених кримінальним процесуальним законом порядку та структури.

Так, згідно з формулюванням обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_4 за ч.2 ст.267 КК України формулювання обвинувачення викладено в обвинувальному акті однаково як для ОСОБА_3, яка обвинувачується у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, так і для ОСОБА_5, ОСОБА_4, які обвинувачуються у неналежному виконанні службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Між тим, такий спрощений підхід є недопустимим, є наслідком висновку про відсутність обвинувачення, як складової частини обвинувального акту, невиконання прокурором вимог закону до обвинувального акту, свідчить про його неконкретність, що призводить до порушення прав як обвинувачених, так і потерпілого.

Крім того, фактичні обставини кримінальних правопорушень,викладених в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення не містить відомостей щодо мети, мотиву, форми вини, часу вчинення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 інкримінованих кримінальних правопорушень.

За змістом норм процесуального закону, про які згадується вище, формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

А тому, відсутність відомостей стосовно суб'єктивної сторони складу злочину,часу вчинення кримінальних правопорушень при викладенні формулювання обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, свідчить про невиконання органом досудового розслідування вимог ст. 91 КПК України та як наслідок висунення обвинувачення, яке наперед є незрозумілим для особи.

При викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні

обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_4 за ч.2 ст. 367 КК України не викладені відомості щодо спричинення тяжких наслідків вчиненням кримінального правопорушення, не зазначено які самі тяжкі наслідки спричиненні кримінальним правопорушенням, не вказаний їх розмір та чиїм інтересам вони спричинені, чи знаходилось неналежне виконання службових обов'язків обвинуваченими, через несумлінне ставлення до них в причинному зв'язку з спричиненими тяжкими наслідками.

Тобто, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення не містять відомостей щодо наслідків, вчинених через службову недбалість ОСОБА_5, ОСОБА_4 .

Окрім того, ОСОБА_3 інкриміновано вчинення привласнення чужого майна за попередньою змовою групою осіб.

Однак у формулюванні обвинувачення не зазначено, які діяння з об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у складі групи осіб були вчинені ОСОБА_3, не зазначено хто входив до складу групи, роль ОСОБА_3 та інших учасників у складі групи.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до обвинувального акту кримінальним правопорушенням завдано матеріальної шкоди у розмірі 14399534,67 грн., 274128,00 доларів США (що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 5 березня 2014 року становило 2664524,16 грн.), 188835,00 Євро (що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 5 березня 2014 року становило 2526612,3 грн.), а в загальній сумі 19590671,13 гривень.

Проте, згідно змісту обвинувального акту ОСОБА_3 наказала принести завідувачці каси ОСОБА_4 14399534 грн.67 коп., 274128,00 доларів США ( що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 5 березня 2014 року становило 2664524,16 грн.),188835,00 Євро (що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 5 березня 2014 року становило 2526612,3 грн.), а обвинувачується вона в тому ,що вона привласнила грошові кошти в загальній сумі 19590671 грн. 13 коп., що свідчить про неконкретність обвинувачення, невизначеність органом досудового розслідування та прокурором розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Таким чином, наведені вище обставини приводять до висновку, що викладення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в такий спосіб, на переконання колегії суддів, свідчить про невиконання органом досудового розслідування завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України, порушення загальних засад кримінального провадження, зокрема, принципів верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя й інших, а також порушення міжнародних стандартів у галузі судочинства, які послідовно стверджують про необхідність роз'яснення кожному, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього, що є гарантією права на справедливий розгляд.

Окрім того, виклад в такий спосіб формулювання обвинувачення в обвинувальному акті дає суду підстави вважати, що органом досудового розслідування не виконано вимог ст. 291 КПК України при складанні такого процесуального документа, а також про ігнорування вимог ст. 91 КПК України щодо обов'язкового доказування у кримінальному провадженні події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та іншого.

Викладене в обвинувальному акті щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 формулювання обвинувачення за своєю суттю є заздалегідь незрозумілим, що є прямим порушенням права на захист обвинувачених, оскільки останні у будь-якому разі повинні бути чітко обізнаними про характер висунутого щодо них обвинувачення та обрати власну правову позицію захисту.

Необхідно зауважити, що за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому виявлені недоліки обвинувального акта перешкоджають подальшому судовому розгляду та є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

При цьому, суд враховує і те, що ст. 338 КПК України передбачена можливість зміни обвинувачення в суді, однак це є правом прокурора, а не обов'язком, та можливе у разі,якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення , при цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Таким чином, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у зв'язку з чим підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. ст. 3, 110, 291, 314 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100100002551 від 19 березня 2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, повернути прокурору Київської місцевої прокуратури №10.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Шевченківський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

______ _____ _____

Щебуняєва Л.Л. Слободянюк П.Л. Мєлєшак О.В.