Рішення № 63490419, 02.12.2016, Оболонський районний суд міста Києва

02.12.2016 Справа № 756/15524/15-ц

Справа № 756/15524/15-ц

Провадження №2/756/1682/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

за участю секретаря - Гончаренка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про припинення поруки, та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору кредиту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку залишено без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою належним чином повідомленого представника позивача.

У судовому засіданні 15 лютого 2016 року до спільного розгляду прийнято зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, а також зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору кредиту.

Зустрічні позовні вимоги щодо визнання поруки припиненою обґрунтовані тим, що між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки. ПАТ «Укрсоцбанк» не пред'явив вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, що є підставою для припинення поруки.

За таких обставин, позивачі просять визнати припиненою поруку ОСОБА_2 відповідно до договору поруки від 17 червня 2008 року № MRTG-000000013358/Р, укладеного між ПАТ «УніКредит Банк» та ОСОБА_2

Зустрічні позовні вимоги про визнання недійним договору кредиту мотивовані тим, що 17 червня 2008 року між ПАТ «УніКредит Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит. При укладенні оспорюваного правочину сторонами не досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору, договір містить дискримінаційні та несправедливі умови, що призвело до суттєвого дисбалансу інтересів сторін. Всупереч вимогам закону відповідач не передбачив у договорі іпотечного кредиту орієнтовну сукупну вартість кредиту у простій зрозумілій формі, виражену в національній валюті України. Крім того, оспорюваний правочин містить несправедливі умови, а саме: право банку підвищувати відсотки за користування кредитними коштами, дисбаланс зарахування коштів, що надходять від позичальника, в рахунок погашення відсотків та тіла кредиту.

За таких обставин, позивачі просять визнати недійсним договір про іпотечний кредит від 17 червня 2008 року № MRTG-000000013358, укладений між ПАТ «УніКредит Банк» та ОСОБА_1

Представник позивачів на адресу суду надіслала телеграму, в якій остання підтримала позовні вимоги, просила здійснити розгляд за наявними доказами у справі.

Також представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просила розглянути клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи. Враховуючи те, що таке клопотання заявлене відповідачами, у зв'язку з невизнанням суми заборгованості по договору про іпотечний кредит, нарахованої банком, позов банку про стягнення заборгованості був залишений ухвалою суду без розгляду, таке клопотання вирішенню у справі за зустрічними позовами розгляду не підлягає.

Представник відповідача до матеріалів справи долучив заперечення щодо зустрічних позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

17 червня 2008 року між ТОВ «УніКредит Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № MRTG-000000013358, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 190000 доларів США, під 12% річних, строком до 17 червня 2028 року. Кредитні кошти призначені для придбання та будівництва житлового будинку.

Відповідно до п. 1.6 договору до загальної сукупної вартості кредиту за цим договором входять витрати позичальника, необхідні для погашення основної суми кредиту, процентів за його користування, комісій банку, передбачених цим договором та додатками до нього, а також витрати позичальника на користь третіх осіб, пов'язані з укладенням іпотечних договорів, договорів забезпечення, вартість внесення записів про іпотеку до державного реєстру іпотек, вартість страхування та інші супутні витрати на користь третіх осіб відповідно до додатку № 2 до цього договору.

У додатку № 2 до договору про іпотечний кредит міститься попередній розрахунок сукупної вартості кредиту, за яким абсолютне значення подорожчання кредиту становить 252748,95 доларів США, розмір реальної процентної ставки складає 14,07% річних. Вказаний додаток до договору підписаний представником банку та позичальником.

Пунктом 7.2 договору про іпотечний кредит встановлено право банку змінити розмір процентної ставки за користування кредитом, у випадку зміни облікової ставки НБУ та у разі настання інших подій, незалежних від волі сторін договору, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банка. Про зміну процентної ставки банку повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 20 календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки.

Згідно з п. 2.6 договору у випадку, якщо позичальник сплачує банку суму, якої недостатньо для погашення основної суми кредиту, процентів за користування, інших сум, що належать до сплати, така сума використовується банком у наступному порядку: - на сплату неустойки за порушення строків сплати процентів за користування кредитом; - на погашення простроченої заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом; - на погашення строкової заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом; - на сплату простроченого кредиту; - на сплату строкової заборгованості за кредитом; - на сплату неустойки за порушення строків погашення кредиту.

Договір про іпотечний кредит укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

У відповідності до положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції чинної на час укладення оспорюваного договору, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

За приписами ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що 17 червня 2008 року між сторонами укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого позичальник отримав від банку в кредит грошові кошти у сумі 190000 доларів США. Оспорюваний договір іпотечного кредиту містить усі істотні умови, а саме: сторонами визначено розмір кредиту, ставку процентів за користування кредитними коштами, строк користування кредитом, мету кредитування, умови дострокового повернення кредитних коштів, тощо. Крім того, у додатку № 2 до договору, який підписано позичальником, наведені розрахунки орієнтовної сукупної вартості кредиту та вартості послуг з оформлення договору про надання кредиту. Отже, сторони оспорюваного правочину дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору іпотечного кредитування.

Посилання позивача на несправедливі та дискримінаційні по відношенню до позичальника умови договору не знайшло свого підтвердження матеріалами справи, оскільки законом України «Про захисту прав споживачів» та Цивільним кодексом України передбачена можливість зміни відсоткової ставки. Договірні умови зміни відсоткової ставки передбачають завчасне повідомлення позичальника про такі зміни. Суд звертає увагу, що на час вчинення оспорюваного правочину законодавство України не містило заборони на зміну процентної ставки.

Порядок зарахування коштів, які надходять від позичальника, що встановлений умовами оспорюваного договору, передбачає спочатку погашення неустойки, простроченої заборгованості по кредиту в частині сплати процентів за користування кредитними коштами, а потім строкового боргу, що не порушує права позивача як споживача фінансових послуг та відповідає положенням чинного законодавства України, зокрема статті 534 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав стверджувати, що перелічені вище умови договору носять дискримінаційний характер по відношенню до споживача та є такими, що суперечать Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції чинної на час укладення договору.

За таких обставин, суд вирішує відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про іпотечний кредит.

Щодо позовних вимог про визнання поруки припиненою судом встановлено наступне.

17 червня 2008 року між ТОВ «УніКредит Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1 укладено договір поруки № MRTG-000000013358/Р, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 поручилася перед банком солідарно у повному обсязі відповідати за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 17 червня 2008 року № MRTG-000000013358 та додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно до п.4.1, 4.2 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором.

У відповідності до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодувань збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Матеріалами справи підтверджено, що строк погашення кредиту встановлений до 17 червня 2028 року. 03 серпня 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк», який є правонаступником кредитора, звернувся до позичальника та поручителя з вимогою про дострокове погашення кредиту, у зв'язку з порушенням строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами. Така вимога не була отримана позичальником та поручителем. (а.с. 18-20)

Поштове відправлення повернулося до банку 07 вересня 2015 року за закінченням терміну зберігання. За умовами п. 4.4. договору виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення кредиту та інших платежів повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги банку. Відтак, не можна вважати, що банком було змінено строк виконання основного зобов'язання у серпні-вересні 2015 року, оскільки поручитель та позичальник не отримали вимогу банку.

На час розгляду справи строк виконання основного зобов'язання не настав. Отже, підстави для визнання поруки ОСОБА_2 припиненою в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 599 ЦК України, відсутні.

За наведених обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 про припинення поруки.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про припинення поруки.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору кредиту недійсним.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко