Постанова № 63483547, 19.12.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" грудня 2016 р. Справа № 806/782/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Капустинського М.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,

позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Мазая Віталія Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" листопада 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Народного депутата Верховної ради України Порошенка Олексія Петровича про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди та шкоди завданої здоров'ю, честі та гідності ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Народного депутата Верховної Ради України Порошенко Олексія Петровича про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди та шкоди завданої здоров'ю, честі та гідності в розмірі 200000,00грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду 18.11.2016 року позов задоволено частково, зобов'язано народного депутата Верховної Ради України Порошенко Олексія Петровича розглянути звернення ОСОБА_3 від 30.10.2015року (пропозиції про надання допомоги дітям-сиротам, які потребують дорогої операції за кордоном та в Україні, дітям, батьки яких не можуть оплатити операції).

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, а саме про допущення протиправної ігнорування звернень народним депутатом. Такі висновки, за позицією заявника апеляційної скарги, судом зроблено без урахування положень Закону України «Про місцеве самоврядування» та Закону України «Про статус народного депутата України».

В судовому засіданні позивач просив задовольнити скаргу, а рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове про задоволення позову та присудити виплатити моральну шкоду в зазначеному розмірі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, відповідач Порошенко О.П. був обраний народним депутатом України в одномандатному виборчому окрузі № 12 (м.Вінниця), а Позивач є жителем міста Житомира та не є виборцем цього 12 одномандатного виборчого округу.

Разом з цим, відповідно до бази даних автоматизованої системи "Листи та звернення громадян" Апарату Верховної ради України з 28.10.2015року по 28.04.2016року зареєстровано 2306 електронних звернень Позивача, адресованих народним депутатам України, які надійшли на електронну поштову скриньку - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

В позовній заяві ОСОБА_3 не зазначено які саме звернення Позивача адресувалися Відповідачу, як народному депутату, протягом спірного періоду і які звернення Позивача Відповідачем не розглянуті.

Матеріалами справи встановлено, із вказаних 2306 електронних звернень народному депутату Верховної Ради України Порошенко Олексію Петровичу були направлені лише шість звернень, а саме:

- звернення від 30.10.2015року на адресу 13 народним депутатам України, в тому числі Відповідачу, із пропозиціями про надання допомоги дітям - сиротам, які потребують дорогої операції за кордоном та в Україні, дітям, батьки яких не можуть оплатити операції (реєстраційно - контрольна картка №09-0451.06.15/56-10.15, дата реєстрації 30.10.2015р.);

- звернення від 06.11.2015року на адресу 24 народним депутатам України, в тому числі Відповідачу, щодо розгляду МОЗ України фактів корупції та зловживань службовим становищем головним лікарем 2-ї ЦМЛ м.Житомира та ряду керівників охорони здоров'я міста і області (реєстраційно - контрольна картка №09-0472.06.15/61-11.15, дата реєстрації 10.11.2015р.);

- звернення від 22.11.2015року на адресу 15 народним депутатам України, в тому числі Відповідачу, із пропозиціями щодо розгляду парламентом законів у сфері охорони здоров'я, оплати праці, судової системи, звернень громадян, житлового та виборчого законодавства, які сприяють демократії та європейським цінностям (реєстраційно - контрольна картка №09-0499.06.15/51-11.15, дата реєстрації 24.11.2015р.);

- звернення від 04.03.2016року на адресу 20 народним депутатам України, в тому числі Відповідачу, щодо порушення прав родини заявника на якісне та своєчасне надання медичних послуг закладами охорони здоров'я міста та області та формального розгляду звернень з цього приводу (реєстраційно - контрольна картка №09-0057.06.16/26-03.16, дата реєстрації 10.03.2016р.);

- звернення від 28.03.2016року на адресу 24 народним депутатам України, в тому числі Відповідачу, із пропозиціями щодо доопрацювання Закону України "Про звернення громадян" в частині проведення особистого прийому першими особами держави, необхідності перегляду та прийняття низки законів у судовій, медичній та соціальній сферах (реєстраційно - контрольна картка №09-0054.06.16/65-03.16, дата реєстрації 29.03.2016р.);

- звернення від 20.04.2016року на адресу 3 народним депутатам України, в тому числі Відповідачу, про бездіяльність чиновників всіх рівнів щодо вирішення нагальних питань сім'ї заявника в комунальній, медичній, соціальній та правовій сферах (реєстраційно - контрольна картка №09-0118.06.16/95-04.16, дата реєстрації 25.04.2016р.).

Отже суд першої інстанції вірно встановив, що предметом судового розгляду по даній справі є правомірність дій Відповідача щодо розгляду вказаних шести звернень Позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом, оскільки вважає, що відповідачем у даному випадку допущена протиправна бездіяльність, на його думку всі зазначенні звернення не розглянуті належним чином, що призвело до завдання йому моральної шкоди.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції частково погодився з доводами позивача.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку розгляду народними депутатами України звернень громадян (виборців) регулюються правовими нормами Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року N 393/96-ВР (надалі - Закон N 393/96-ВР) та Закону України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року N 2790-XII (надалі - Закон N 2790-XII), що були чинні на день виникнення спору.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, а під порушенням прав, свобод та інтересів - наявність негативних протиправних наслідків для позивача як наслідок такої бездіяльності.

Таким чином, для вирішення вказаного спору, з огляду на зміст та обсяг заявлених вимог, є визначальним встановлення обставин, які свідчать чи було допущено відповідачем невиправдано пасивну поведінку відносно позивача при розгляді звернень та надання відповіді на таке звернення, та чи настали на момент розгляду справи для позивача негативні наслідки у зв'язку з допущенням бездіяльності.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначені всі шість письмових звернень Позивача відповідали вимогам ст.5 Закону N 393/96-ВР і надсилалися до Верховної ради України з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку, як електронні звернення. Вказані всі шість звернень одночасно адресувалися не лише Відповідачу, а також цілого ряду іншим народним депутатам України.

Відповідно до ст. 7 Закону N 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Порядок дій Відповідача, як народного депутата України, щодо розгляду звернень громадян (виборців) визначений правовими нормами Закону N 2790-XII.

Приписами ст.7 Закону N 2790-XII встановлено, що народні депутати, обрані в одномандатних виборчих округах, зобов'язані підтримувати зв'язок з виборцями своїх округів. Народні депутати, обрані в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, здійснюють зв'язок з виборцями, які мешкають на території України, у порядку персонального представництва, визначеному депутатськими фракціями (групами) Верховної Ради України відповідно до закону.

Народний депутат відповідно до закону розглядає звернення виборців, а також від підприємств, установ, організацій, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, вживає заходів для реалізації їх пропозицій і законних вимог, інформує виборців про свою депутатську діяльність під час особистих зустрічей з ними та через засоби масової інформації.

Народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у Верховній Раді України.

Відповідно до вимог ст.24 Закону N 2790-XII народний депутат України розглядає звернення виборців відповідно до вимог та в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян". Народний депутат розглядає всі одержані ним пропозиції, заяви та скарги виборців, узагальнює їх, за необхідності вносить відповідні пропозиції до Верховної Ради України та її органів, а також до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У разі необхідності народний депутат надсилає пропозиції, заяви та скарги громадян органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам, установам та організаціям, до повноважень яких входить розгляд звернень громадян чи вирішення порушених у них питань по суті. Про результати розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян органи та посадові особи зобов'язані повідомити громадянина, від якого надійшло звернення, і народного депутата у терміни, встановлені Законом України "Про звернення громадян".

Враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що законодавець чітко визначив обов'язок народного депутата щодо розгляду звернень саме виборців та визначив повноваження народного депутата щодо вирішення порушених у них питань по суті.

При цьому, законодавець зазначив, що такі повноваження народного депутата як "право законодавчої ініціативи", "запит депутата" та "звернення депутата" є виключними правами, а не обов'язками народного депутата України, а тому народного депутата неможливо зобов'язати ініціювати ті чи інші зміни до законодавчих актів, звернутися в установленому порядку із депутатським запитом чи депутатським зверненням.

Таким чином, системний аналіз правових норм Закону N393/96-ВР і Закону N2790-XII свідчить лише про обов'язок Відповідача направити звернення Позивача на розгляд органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам, установам та організаціям, до повноважень яких входить розгляд цих звернень чи вирішення порушених у них питань по суті

та у відповідності до Законом України "Про звернення громадян" надати відповідь.

Матеріалами справи встановлено, що відносно звернень Позивача від 06.11.2015року на адресу 24 народним депутатам України, від 22.11.2015року на адресу 15 народним депутатам України, від 04.03.2016року на адресу 20 народним депутатам України, від 28.03.2016року на адресу 24 народним депутатам України, Відповідачем зазначено в листі від 05.09.2016 року, що із вказаних звернень повторюються висвітлені проблеми, які вказані у зверненнях від 20.04.2016, 12.07.2016, на які вже була відповідна реакція.

Отже, враховуючи вищезазначене колегія суддів прийшла до висновку, що у відповідності до Закону N393/96-ВР і Закону N2790-XII фактично залишилися без розгляду звернення ОСОБА_3 надіслані на електронну адресу відповідача від 06.11.2015 року, від 22.11.2015 року, від 04.03.2016року та від 28.03.2016року.

Таким чином колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про розгляд Відповідачем вказаних звернень шляхом їх направлення на розгляд Міністерству охорони здоров"я та Житомирському міському голові, тощо, є передчасним та не відповідає дійсним обставинам справи.

Разом з цим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в розумінні вимог Закону N393/96-ВР і Закону N2790-XII на даний час є нерозглянутим звернення Позивача від 30.10.2015року на адресу 13 народним депутатам України, в тому числі Відповідачу, із пропозиціями про надання допомоги дітям - сиротам, які потребують дорогої операції за кордоном та в Україні, дітям, батьки яких не можуть оплатити операції.

Отже вірно зазначено, що порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Народного депутата Верховної Ради України Порошенка Олексія Петровича розглянути звернення ОСОБА_3 від 30.10.2015року (пропозиції про надання допомоги дітям-сиротам, які потребують дорогої операції за кордоном та в Україні, дітям, батьки яких не можуть оплатити операції).

Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі відносно відмови задоволення позовних вимог щодо виплати компенсації моральної шкоди, то колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів про завдання йому шкоди саме діями (бездіяльністю) Відповідача в результаті не розгляду несвоєчасним ненаданням відповіді на його звернення.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.95р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Апелянтом ні в позовній заяві ні в апеляційній скарзі не зазначено в чому полягає завдана йому шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно Позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Таким чином колегія суддів погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про відшкодування позивачу завданої йому моральної шкоди є безпідставними, та задоволенню не підлягають

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для часткового скасування постанови суду, з прийняттям нової - про часткове задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" листопада 2016 р. скасувати в частині відмови зобов'язати Порошенка Олексія Петровича розглянути звернення ОСОБА_3: - звернення від 06.11.2015року (реєстраційно - контрольна картка №09-0472.06.15/61-11.15, дата реєстрації 10.11.2015р.);

- звернення від 22.11.2015року (реєстраційно - контрольна картка №09-0499.06.15/51-11.15, дата реєстрації 24.11.2015р.);

- звернення від 04.03.2016 року (реєстраційно - контрольна картка №09-0057.06.16/26-03.16, дата реєстрації 10.03.2016р.);

- звернення від 28.03.2016року (реєстраційно - контрольна картка №09-0054.06.16/65-03.16, дата реєстрації 29.03.2016р.).

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково, зобов'язати народного депутата Верховної Ради України Порошенка Олексія Петровича розглянути звернення ОСОБА_3: - звернення від 06.11.2015року (реєстраційно - контрольна картка №09-0472.06.15/61-11.15, дата реєстрації 10.11.2015р.);

- звернення від 22.11.2015року (реєстраційно - контрольна картка №09-0499.06.15/51-11.15, дата реєстрації 24.11.2015р.);

- звернення від 04.03.2016 року (реєстраційно - контрольна картка №09-0057.06.16/26-03.16, дата реєстрації 10.03.2016р.);

- звернення від 28.03.2016року (реєстраційно - контрольна картка №09-0054.06.16/65-03.16, дата реєстрації 29.03.2016р.).

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: М.М. Капустинський

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "19" грудня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10004

3- відповідачу/відповідачам: Народний депутат Верховної ради України Порошенко Олексій Петрович вул.М.Грушевського,5,м.Київ,01008

4-третій особі: - ,